Рішення № 15296792, 19.04.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-428-2011

Р І Ш Е Н Н Я

19 квітня 2011 рокуСловянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М. О.,

при секретарі Моісеєвої О.І.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Ковдря В.П.,

представника третьої особи Самойлович Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Словянського психоневрологічного інтернату, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

18.01.2011 року ОСОБА_1 звернулася до Словянського міськрайонного суду із позовом до Словянського психоневрологічного інтернату, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації, про скасування наказів № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату»та № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення», поновлені на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат, пояснюючи свої вимоги тим, що вона 21.08.1991 року була прийнята відповідачем на роботу на посаду завідуючої господарством і на цій посаді працювала до 10.12.2010 року. Під час роботи у відповідача вона була ознайомлена з посадовими обовязками, з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. За час роботи вона не притягувалася до дисциплінарної або матеріальної відповідальності, неодноразово входила до складу комітету профспілки, була членом інших суспільних організацій. В 2009-2010 роках відповідачем були прийняті на роботу на посади інженера з ремонту та агенту з постачання ОСОБА_5 та ОСОБА_10, до обовязків яких перейшла частка роботи, яку раніше вона виконувала. У 2009-2010 роках тричі змінювалася її посадова інструкція, з якою адміністрація знайомила її не своєчасно, про зміну своїх посадових обовязків вона дізнавалася від інших осіб. Зміна її посадових обовязків на її думку здійснювалося з метою утворення умов, за якими їй було неможливо виконувати свої функціональні обовязки в повному обсязі, в тому числі і з охорони майна. Двічі протягом 2009 року вона незаконно притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обовязків, рішенням суду накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності були скасовані. Утворенню умов, за якими їй стало неможливо працювати, передувала розмова з новим директором, яка їй запропонувала звільнитися за власним бажанням. Вона відмовилася звільнятися, після чого адміністрація стала створювати дії для її звільнення. 25.08.2010 року був виданий наказ № 52, згідно якого її обовязки з контролю за діяльністю роботи водіїв гаражу було покладено на інженера з ремонту ОСОБА_5. Наказ був вижатий з метою покращення морально-психологічних відношень у колективі. Наказом № 54 від 08.09.2010 року була утворена комісія для аналізу службових обовязків завідуючої господарством. До складу комісії увійшли особи, які були прийняті на роботу у 2009-2010 роках, до обовязків яких була покладена частина її роботи, яку вона раніше виконувала сама. Очолювала комісію заступник директора ОСОБА_11, яка у 2009 році сфальсифікувала документи з метою незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Зазначена комісія прийшла до висновку про необхідність скорочення штатної одиниці «завідуюча господарством». 10.09.2010 року директор інтернату звернулася до профспілки з клопотанням про надання згоди на скорочення посади зав господарством, посилаючись на те, що вона у 2009-2010 роках систематично не виконувала свої посадові обовязки і з цієї причини займана нею посада підлягає скороченню. Для надання переконливості адміністрація посилалася на аналіз виконання нею своїх посадових обовязків від 10.09.2010 року, складеного комісією, яка була утворена 08.09.2010 року. 01.10.2010 року був виданий наказ № 59 «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату», згідно до якого скорочена посада завідуючої господарством», а 09.12.2010 року наказом № 120-К вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що зазначені накази є незаконними, так. як згідно до ст. 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин службових обовязків не може бути м підставою для скорочення посади робітника і звільнення його за ст. 40 п. 1 КЗпП України. Вона є матеріально відповідальною особою, з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. При звільненні вона згідно наказу директора передала матеріальні цінності іншим працівникам інтернату і ці передачі цінностей не узгоджуються з вимогами положення «Про матеріальну відповідальність робочих та службовців…», затверджених Указом Президії ВР СРСР від 13.07.1976 р., постановою Держкомітету при Раді Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням від 28.12.1977 року № 447/24 та Додатком № 1 до зазначеної постанови; наказу № 336 від 29.12.2009 року міністра праці та соціальної політики України «Про затвердження довідника кваліфікаційних характеристик професій робітників».

Просила суд скасувати накази № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату» та № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення»; зобовязати відповідача поновити її на роботі в посаді завідуючої господарством; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 дала пояснення, які співпадають із викладеним у позові, на задоволені позову наполягала.

Представник позивача ОСОБА_2 також дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові та позивачем, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, пояснивши суду, що директор Словянського психоневрологічного інтернату за посадовими обовязками має право на прийом на роботу та звільнення працівників, що видання як наказу № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату»так і наказу № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення» входило до компетенції директора інтернату, що перед виданням наказу № 120-К директор інтернату отримала згоду профспілки на скорочення посади завідуючої господарством та звільнення ОСОБА_1, що зазначене скорочення посади завідуючої господарством та звільнення ОСОБА_1 з цієї посади було обумовлено фінансово-економічними обставинами, а не поганим відношенням до ОСОБА_1; що усі посадови обовязки завідуючої господарством були розподілені між іншими працівниками і на теперішній час посади завідуючої господарством в інтернаті взагалі не існує; що під час видання наказів № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату»та № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення»порушення законодавства України не було.

Представник третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації Самойлович Л.В. позовні вимоги не визнала, дала пояснення, які співпадають із викладеним представником відповідача, проти задоволення позову заперечувала, додатково до викладеного представником відповідача пояснила, що штатний розклад Словянського психоневрологічного інтернату завжди узгоджувався з Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, на даний час посада завідуючого господарством у штатному розкладі Словянського психоневрологічного інтернату відсутня.

Вивченням наявних у матеріалах справи документів встановлено наступне:

Згідно до наказу № 24-К від 18.03.2009 року Воропаєва О.А. приступила до виконання обовязків директора Словянського психоневрологічного інтернату з 18.03.2009 року. Наказ видано відповідно до розпорядження Донецької обласної ради від 18.03.2009 року (а.с. 44).

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 18.03.2009 року Воропаєва О.А. була призначена директором Словянського психоневрологічного інтернату (а.с. 47).

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 17.06.2009 року з директором Словянського психоневрологічного інтернату був укладений контракт строком на один рік (а.с. 48).

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 22.06.2010 року контракт з директором Словянського психоневрологічного інтернату був продовжений з 18.06.2010 року строком на один рік (а.с. 45).

Згідно до п.5.1 Положення про Словянський психоневрологічний інтернат очолює інтернат директор, який призначається і звільняється з займаної посади рішенням Донецької обласної ради за поданням головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації погодженим з Міністерством праці та соціальної політики України, який відповідно до п.п.5.3.3. у межах своєї компетенції видає накази по інтернату, затверджує функціональні обовязки працівників інтернату, вирішує питання добору кадрів тощо (а.с. 58).

09.12.2010 року директором Словянського психоневрологічного інтернату був виданий наказ за № 120-к про звільнення ОСОБА_1 в якому зазначено: «Звільнити: ОСОБА_1 з посади завідувача господарством 09 грудня 2010 року у звязку зі скороченням штату працівників згідно з п.1 статті 40 КЗпП України. Бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 (десять) днів невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 21.08.2010 року по 09.12.2010 року, та вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати». З зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена у день його видання - 09.12.2010 року (а.с. 6).

25.08.2010 року директором Словянського психоневрологічного інтернату був виданий наказ № 52, згідно до якого контроль за виконанням функціональних обовязків водіїв інтернату був знятий з завідуючої господарством ОСОБА_1 та покладений на інженера з ремонту ОСОБА_5. Цим же наказом були внесені відповідні зміни до посадових інструкцій завідуючої господарством та інженера з ремонту. З зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена у день його видання - 25.08.2010 року (а.с. 7-8).

01.10.2010 року директором Словянського психоневрологічного інтернату був виданий наказ за № 59 про внесення змін до штатного розпису інтернату, в якому зазначено: «1. Затвердити штатний розклад згідно з додатком до даного Наказу (додається), запровадивши до штатного розкладу наступні зміни: скоротити посади: - паспортиста 1 штатна одиниця; - завідуюча господарством - 1 штатна одиниця. Ввести посади: - прибиральника службових приміщень 0,5 штатна одиниця. 2. Затвердити склад комісії по скороченню працівників СПНІ (додається). 3. Провести скорочення посад та попередити про наступне звільнення 01.12.2010 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України працівників СПНІ відповідно вимог чинного законодавства: ОСОБА_1 завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату. 4. Попередити письмово за два місяці про наступне звільнення вищезазначеного спеціаліста згідно ст. 49-2 КЗпП України. 5. Одночасно з попередженням про звільнення запропонувати спеціалісту наявні вакантні посади…» З зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена у день його видання - 01.10.2010 року (а.с. 10, 67-68).

01.10.2010 року директором Словянського психоневрологічного інтернату була затверджена комісія по скороченню працівників Словянського психоневрологічного інтернату (а.с. 62, 69).

На засіданні комісії по скороченню працівників Словянського психоневрологічного інтернату 01.10.2010 року було прийняте рішення про скорочення посад паспортиста та завідуючого господарством (а.с. 70-71).

У штатному розписі Словянського психоневрологічного інтернату станом на 01.04.2010 року є посада завідувача господарством - 1 одиниця; посада паспортиста - 1 одиниця (а.с. 11).

У штатному розписі Словянського психоневрологічного інтернату станом на 01.10.2010 року посади завідувача господарством та паспортиста відсутні (а.с. 72-73).

Попередження про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України було письмово вручене ОСОБА_1 01.10.2020 року. Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано зайняти наявну вакантну посаду: молодшої медичної сестри (санітарки палатної), молодшої медичної сестри (санітарки-роздавальниці), молодшої медичної сестри (санітарки-ванниці), прибиральника службових приміщень 0,5 штатна одиниця (а.с. 12, 74).

ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад молодшої медичної сестри (санітарки палатної), молодшої медичної сестри (санітарки-роздавальниці), молодшої медичної сестри (санітарки-ванниці), прибиральника службових приміщень 0,5 штатна одиниця відмовилася (а.с. 75).

03.09.2010 року директор Словянського психоневрологічного інтернату звернувся до профспілкового комітету Словянського психоневрологічного інтернату з поданням про надання згоди на виключення зі штатного розкладу посад паспортиста та завідувача господарством (а.с. 65)

17.09.2010 року профспілковий комітет Словянського психоневрологічного інтернату більшістю голосів (7 за, 2 проти, 2 - утрималися) надав згоду на скорочення посад паспортиста та завідувача господарством (а.с. 33-34, 66).

08.09.2010 року директором Словянського психоневрологічного інтернату був виданий наказ № 54, згідно до якого була створена комісія для проведення аналізу виконання посадових обовязків паспортиста та завідуючого господарством за 2010 рік, до складу якої увійшли 5 працівників Словянського психоневрологічного інтернату (а.с. 61).

10.09.2010 року комісія для проведення аналізу виконання посадових обовязків паспортиста та завідуючого господарством за 2010 рік склала аналіз, згідно якого комісія надійшла до висновку про необхідність провести упорядкування в організації праці установи, та признати недоцільним існування штатних одиниць «Паспортист»та «завідувач господарством», так, як фактично обсяг їх робіт виконується спеціалістами інших структурних підрозділів (а.с. 63-64).

26.11.2010 року директор Словянського психоневрологічного інтернату звернувся до профспілкового комітету Словянського психоневрологічного інтернату з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з 01.12.2010 року із завідувачем господарством ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 76)

09.12.2010 року профспілковий комітет Словянського психоневрологічного інтернату одноголосно (15 присутніх) надав згоду на розірвання трудового договору з зав.господарством ОСОБА_1 Одночасно ПК задовольнив заяву ОСОБА_1 про вихід із профспілки (а.с. 77-78).

Згідно листа Словянського міського центру зайнятості від 04.02.2011 року на запит суду Словянський психоневрологічний інтернат згідно із п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»01.10.2010 року повідомив Словянський міський центр зайнятості затвердженою формою 4-ПН (план) про наступне вивільнення з 01.12.2010 року ОСОБА_1, 16.12.2010 року надав звіт форми 4-ПН (факт) про фактичне вивільнення ОСОБА_1 з 09.12.2010 року. Словянський психоневрологічний інтернат при вивільненні по п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 додержав вимоги діючого законодавства про зайнятість населення. ОСОБА_1 до Словянського міського центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні не зверталася (а.с. 101).

Сума заробітної плати ОСОБА_1 за три останні місяці роботи (серпень-жовтень 2010 року) складає 3599,26 грн. (а.с. 128).

Розглядаючи справу суд виходив наступного чинного законодавства України: відповідно до п.п. 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з наступними змінами та доповненнями):

п.15. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

п. 19. Розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Стосовно до правил п.1 ст.40 КЗпП може бути розірвано трудовий договір при відмові працівника укласти договір про повну матеріальну відповідальність з поважних причин (або коли раніше виконання обовязків за трудовим договором не вимагало укладення договору про повну матеріальну відповідальність), а також з особою, що приймалась для заміщення відсутнього працівника, але пропрацювала більше чотирьох місяців, при поверненні цього працівника на роботу, якщо відсутня можливість переведення з її згоди на іншу роботу.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Зазначена позиція Верховного Суду України ґрунтувалася на наступних вимогах законодавства України:

Згідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у пятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, суд проходить до висновку про необґрунтованнысть позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення з наступного:

Позивач ОСОБА_1 з 21.08.1991 року по 10.12.2010 року працювала на посаді завідуючої господарством Словянського психоневрологічного інтернату.

10.12.2010 року ОСОБА_1 була звільнена з зазначеної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із скороченням штату працівників.

Наказ № 120-к від 09.12.2010 року про звільнення ОСОБА_1 у звязку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України був виданий належної особою директором Словянського психоневрологічного інтернату, до компетенції якої входить видання наказів про прийняття на роботу працівників Словянського психоневрологічного інтернату та їх звільнення. Як на час видання цього наказу, так і на час розгляду справи в суді директор Словянського психоневрологічного інтернату О.А. Воропаєва володіла усіма повноваженнями про видання наказу № 120-к 09.12.2010 року.

Про майбутнє звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України позивач ОСОБА_1 була своєчасно повідомлена під підпис 01.10.2010 року (за два місяці до майбутнього звільнення), їй були запропоновані наявні вакантні посади, від переведення на які ОСОБА_1 відмовилася.

До видання наказу № 120-к від 09.12.2010 року директор Словянського психоневрологічного інтернату своєчасно звернулася до профспілкового комітету Словянського психоневрологічного інтернату з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України (подання від 26.11.2010 року), профспілковий комітет Словянського психоневрологічного інтернату 09.12.2010 року надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згода на видання наказу № 59 «Про внесення змін до штатного розпису інтернату»також була надана профспілковим комітетом Словянського психоневрологічного інтернату.

Видання наказу № 120-к 09.12.2010 року було здійснено в передбачений ст. 43 КЗпП України місячний строк з часу надання згоди профспілкового комітету на проведення звільнення.

Безпосередньо в день звільнення 09.12.2010 року ОСОБА_1 не знаходилася на лікарняному або у відпустці.

У звязку із звільненням ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України їй була виплачена грошева компенсація у розмірі середньої заробітної плати за один місяць.

Словянський психоневрологічний інтернат відповідно до норм чинного законодавства (ст. 49-4 КЗпП України та ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення») своєчасно повідомив Словянський міській центр занятості як про майбутнє звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, так і про фактичне її звільнення.

Посаду завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату було вилучено зі штатного розкладу Словянського психоневрологічного інтернату з 01.10.2010 року - в день попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення, після звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України зі Словянського психоневрологічного інтернату у штатному розкладі Словянського психоневрологічного інтернату посада «завідувач господарством» відсутня, посадові обовязки завідувача господарством розподілені між посадовими обовязками інших осіб.

Окрім посади «завідувача господарством» у Словянському психоневрологічному інтернаті було скорочено також й посаду «Паспортист», що також свідчить про реальне скорочення чисельності/штату працівників; на час розгляду справи в суді посада «Паспортист»також відсутня у штатному розкладі Словянського психоневрологічного інтернату.

Посилання позивача ОСОБА_1 про те, що її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, видання наказів № 59 від 01.10.2010 року та № 120-к від 09.12.2010 року фактично було здійснено адміністрацією Словянського психоневрологічного інтернату у звязку із необґрунтованим на думку адміністрації Словянського психоневрологічного інтернату неналежним виконанням нею своїх посадових обовязків не знайшло під час розгляду справи свого підтвердження, хоча дійсно накази про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у 2009 році були в подальшому скасовані рішенням Словянського міськрайонного суду, але звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої господарством Словянського психоневрологічного інтернату не мало в своєму підґрунтуванні належного або неналежного виконання позивачем своїх посадових обовязків, а здійснено у звязку з дійсним скороченням штату працівників Словянського психоневрологічного інтернату, яке було здійснено належною посадовою особою та відповідно до усіх вимог чинного законодавства України, яким передбачено порядок звільнення працівників у разі скорочення штату підприємства; скорочення штату у Словянському психоневрологічному інтернаті дійсно мало місце, були скорочені посади паспортиста та завідуючого господарством.

Про наявність у неї пільг, передбачених Глав ХІІ КЗпП України, позивач ОСОБА_1 суду не повідомляла.

За таких умов, з урахуванням усього вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Словянського психоневрологічного інтернату, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації, про скасування наказів № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату»та № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення», поновлені на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 у звязку із залишенням позовних вимог без задоволення потрібно стягнути усі судові витрати по справі, так, як позивач відповідно до вимог законодавства був звільнений від їх сплати під час звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10-15, 60, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 43, 44, 49-2 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” з наступними змінами, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Словянського психоневрологічного інтернату, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації, про скасування наказів № 59 від 01.10.2010 року «Про внесення змін до штатного розкладу інтернату»та № 120-К від 09.12.2010 року «Про звільнення», поновлені на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та судових витрат - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривна 00 коп. (Пятдесят одна гривна 00 копійок) на р/р 31417537700075 у ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686605 та витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120 грн. 00 коп. (Сто двадцять гривен 00 копійок) на р/р 31212259700075 у банку ГУДКУ у Донецькій області, ОКПО 34686605, МФО 834016, код 22050001 одержувач платежу державний бюджет м. Словянська. Призначення платежу: „Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Словянського міськрайонного суду Донецької області».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2011 року.

Суддя Словянського міськрайонного суду М.О.Гусинський