Ухвала суду № 1529561, 13.06.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

13.06.07 Справа № 5/1055-28/167А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Галицькому районі м. Львова від 29.11.2006р. № 25586-10008

на постанову Господарського суду Львівської області від 09.11.2006р.

у справі № 5/1055-28/167А

за позовом Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства (далі ДП ВАТ) “Львівський автобусний завод”“Автотранспортне підприємство”, м. Львів

до відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова, м.Львів

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача: - Рождественська Л.П. – головний державний податковий інспектор юридичного відділу; Олійник Н.Р. –старший державний податковий ревізор-інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.11.2006р. у справі № 5/1055-28/167А, суддя Морозюк А.Я., позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.01.2006 року № 0004732320/3/04-23-2/22347276 в частині застосування до ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” штрафу у сумі 2 245 292 грн 40 коп., в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постанова суду мотивована нормами п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 –ІІІ, ст.21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”від 18.06.1991 року № 1201-XII, ст.58 Конституції України, ст.11 Закону України “Про систему оподаткування”, а також тим зокрема, що у податкового органу не було правових підстав застосовувати до позивача штраф у розмірі суми відчуження майнових прав (векселя), оскільки відповідна норма не діяла станом на час відчуженя.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м.Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 09.11.2006р. по справі № 5/1055-28/167А повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП ВАТ „Льівський автобусний завод” „Автотранспортне підприємство” повністю, оскільки вважає, що дана постанова в частині задоволення позовних вимог прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для даної справи, та з порушенням норм матеріального права.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” за період з 01.01.2002 року по 01.07.2004 року, за результатами якої складено акт №18/23-2/22347276 від 19.01.2005 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 15.07.2005 року № 0004732320/0/04-23-2/22347276, яким відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 –ІІІ до ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” застосовано штраф у розмірі 2263178 грн.

У подальшому за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2005 року № 0004732320/1/04-23-2/22347276, від 06.12.2005 року № 0004732320/2/04-23-2/22347276 та від 23.01.2006 року № № 0004732320/3/04-23-2/22347276 –всі на ту ж суму штрафу 2263178 грн. та з тих же підстав.

Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення від 23.01.2006 року № 0004732320/3/04-23-2/22347276, яким відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 –ІІІ до ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” застосовано штраф у розмірі 2263178 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що необґрунтованими є твердження позивача про те, що ним не здійснювалася операція, яка підлягає письмовому узгодженню з податковим органом. Так, відповідно до ст.21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”від 18.06.1991 року № 1201-XII (який був чинним в спірний період), вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Таким чином, вексель ТзОВ “Севергаз”датою складання 09.07.2002 року на суму 2 263 178 грн. 12 коп. засвідчував майнове право позивача (ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство”) на зазначену суму коштів, і передача його позивачем згідно акту прийому-передачі векселів від 09.09.2002 року (а.с.21) на користь ВАТ “Львівський автобусний завод”в погашення заборгованості по договору № 02/04-02-01 від 02.04.2002 року потребувала погодження з ДПІ у Галицькому районі м.Львова в порядку п.п 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181 –ІІІ (далі - Закон №2181 –ІІІ), оскільки активи позивача перебували в податковій заставі. Тому, є правомірним сам факт застосування до позивача штрафу згідно п.п 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону №2181 –ІІІ).

Однак, судом першої інстанції правильно відзначено, що сума штрафу неправомірно визначена податковим органом в більшому розмірі, аніж його слід було застосувати, виходячи із наступного.

У 2002 році (коли мало місце порушення позивачем п.п 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону №2181 –ІІІ) підпункт 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону №2181 –ІІІ діяв в редакції, яка передбачала, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу , якщо отримання такої згоди є обов”язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави.

Як вбачається із Довідки про податкову заборгованість по ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” станом на 09.09.2002 року, наданої начальником відділу обліку та звітності відповідача (а.с.104), податковий борг позивача за станом на 09.09.2002 року складав 17 885 грн 60 коп.

Законом України від 20.02.2003 року № 550-ІV було внесено зміни до підпункту 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 –ІІІ, після чого цей підпункт передбачає, що у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов”язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Закон України від 20.02.2003 року № 550-ІV набрав чинності з дня його опублікування(згідно розділу ІІ “Прикінцеві положення”), даний Закон опубліковано в газеті “Урядовий кур’єр”від 26.03.2003 року № 56. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення”Закону України від 20.02.2003 року № 550-ІV, порядок нарахування штрафів, встановлених Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” із змінами, внесеними цим Законом, застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинності цей Закон.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у податкового органу не було правових підстав застосовувати до позивача штраф у розмірі суми такого відчуження, оскільки дана норма не діяла станом на час відчуження. Податковий орган повинен був застосувати до позивача штраф в розмірі 17 885 грн 60 коп (ста відсотків суми податкового боргу).

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову і скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.01.2006 року № 0004732320/3/04-23-2/22347276 в частині застосування до ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” штрафу у сумі 2 245 292 грн 40 коп. Щодо застосування до ДП ВАТ “Львівський автобусний завод” “Автотранспортне підприємство” частини штрафу у сумі 17 885 грн 60 коп, то в цій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.01.2006 року № 0004732320/3/04-23-2/22347276 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, і в задоволенні позову в цій частині суд відмовив правомірно.

Безпідставним є посилання позивача на ст.11 Закону України “Про систему оподаткування”, оскільки штраф за відчуження без згоди податкового органу активів, що перебувають у податковій заставі (який передбачений п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 –ІІІ), не включено в перелік видів податків і зборів(обов’язкових платежів), що міститься в Законі України „Про систему оподаткування”, а тому норма ст.11 зазначеного Закону не стосується порядку визначення розміру штрафу, передбаченого п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 –ІІІ.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.