Постанова № 1529560, 09.04.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.08 р. Справа № 37/450пд

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 9 квітня 2008 року о 11 годин 10 хвилин у присутності прокурору, представника державної податкової інпекції, першого відповідача у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, зала судових засідань № 3).

Повний текст постанови складений 14 квітня 2008 року та підписаний суддею о 11 годин 00 хвилин.

за позовом прокурору Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя

до відповідачів: 1) малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь

2) приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ

про 1. визнання недійсною угоди, укладеної з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яка виникла та виконана на підставі письмового договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року між приватним підприємством „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ та малим приватним підприємством „Агрорембуд”, м. Маріуполь,

2. стягнення з приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ усього отриманого за угодою на користь малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь, а грошові кошти у розмірі 30600 грн. з малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь – до доходу держави.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Стреліній М. В.

Представники:

Прокурор: Лисенко С.І. – за посвід. № 1348,

від позивача: Підопригора К.О. – за дов.,

від першого відповідача: Кіріченко М.А.– за дов. № 1510607 від 15 червня 2007 року,

від другого відповідача: не з’явився.

Суть справи:

Прокурор Іллічівського району м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя з позовною заявою № 3887/41 від 1 грудня 2006 року (т. 1 арк. справи 5-6) до малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь та приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ про 1) визнання недійсною угоди, укладеної з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яка виникла та виконана на підставі письмового договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року між приватним підприємством „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ та малим приватним підприємством „Агрорембуд”, м. Маріуполь, 2) стягнення з приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ усього отриманого за угодою на користь малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь, а грошові кошти у розмірі 30600 грн. – до доходу держави, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду був підвідомчий господарському суду Донецької області.

Оскільки позовна заяви була подана без дотримання вимог статті 79, пункту 6 частини 1, частин 3, 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Донецької області ухвалою від 6 грудня 2006 року залишив її без руху, встановивши позивачу строк до 14 грудня 2006 року на усунення недоліків (т. 1 арк. справи 1-2).

У зв’язку з виконанням позивачем вимог ухвали суду від 6 грудня 2006 року, ухвалою від 14 грудня 2006 року господарський суд Донецької області відкрив провадження в адміністративній справі № 37/450пд (т. 1 арк. справи 35-38).

Під час попереднього судового засідання 10 січня 2007 року позивачем було надане уточнення позовних вимог (т. 2 арк. справи 114-115) з наступним їх визначенням: „1) визнати недійсною угоду, укладену з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яка виникла та виконана на підставі письмового договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року між приватним підприємством „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ та малим приватним підприємством „Агрорембуд”, м. Маріуполь; 2) стягнути з приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ усе отримане за угодою на користь малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь, а грошові кошти у розмірі 30600 грн. з малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь – до доходу держави”. Ухвалою від 10 січня 2007 року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання сторін про зупинення розгляду справи № 37/450пд (т. 2 арк. справи 116) та зупинив провадження в адміністративній справі № 37/450пд на строк до отримання судом документів від Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ДПІ у Святошинському районі м. Києва на запити позивача та документів на запити суду від Деснянського районного суду м. Києва та державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києв (т. 2 арк. справи 121-122). Також, ухвалою від 10 січня 2007 року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання першого відповідача від 2 січня 2006 року про витребування документів та надіслав відповідні запити до Деснянського районного суду м. Києва, державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (т. 2 арк. справи 123-124).

24 березня 2008 року господарським судом Донецької області за своєю ініціативою було поновлено провадження по адміністративній справі № 37/450пд та проведено попереднє судове засідання за згодою прокурору та представника державної податкової інспекції 24 березня 2008 року, за наслідками якого було закінчено підготовче провадження та призначено адміністравтину справу № 37/450пд до судового розгляд на 9 квітня 2008 року (т. 3 арк. справи 36). Також, суд керуючись частиною 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вручив у попередньому судовому засіданні 24 березня 2008 року представникам позивача за їх згодою судові повістки (т. 3 арк. справи 37).

Під час судового розгляду адміністративної справи № 37/450пд 9 квітня 2008 року прокурор та представник державної податкової інспекції позовні вимоги підтримали, перший відповідач проти позовних вимог заперечував. Другий відповідач на судовий розгляд справи № 37/450пд 9 квітня 2008 року не з’явився. Примирення сторони не досягли.

Позивач – прокурор Іллічівського району м. Маріуполя, що діє на підставі Закону України “Про прокуратуру” та державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя, яка є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

Позивач в позові зазначив, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах. Приховування доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності є порушенням інтересів держави та суспільства. Другий відповідач - приватне підприємство „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ не мав наміру самостійно займатись підприємницькою діяльністю, а мав на меті отримання винагороди, вся діяльність особи, яка діяла від імені другого відповідача мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів своєї діяльності. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року статут приватного підприємства «Фірма Продсервіс -2», свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, фінансові - господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку було визнано недійсними з 18 січня 2003 року. Крім того, позивачем було зазначено, що договір № 26 від 6 січня 2003 року та податкова накладна № 26 від 30 січня 2003 року було підписано від імені приватного підприємства „Фірма Продсервіс -2” Шпит О.Л., який не мав права на укладання договору та виписування накладної, оскільки не був посадовою особою приватного підприємства „Фірма Продсервіс -2”.

Перший відповідач – мале приватне підприємство «Агрорембуд», м. Маріуполь зареєстроване 12 червня 1991 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 2 арк. справи 97). Перший відповідач зареєстрований за адресою: 87504, м. Маріуполь, вул. Вузівська, 1. Відповідно до статуту (т. 2 арк. справи 98-105) та згідно пояснення першого відповідача (т. 2 арк. справи 1-2), довідкового посібника (т. 2 арк. справи 3-68) основним видом господарської діяльності першого відповідача є експериментальне промислове дослідження новітніх смазочних матеріалів з оформленням відповідних документів. Мале приватне підприємство «Агрорембуд», м. Маріуполь включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13530811, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 10 листопада 2006 року (т. 2 арк. справи 96). Згідно довідки форми № 4-ОПП (арк. справи 95) перший відповідач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Іллічівськом районі м. Маріуполя з 12 червня 1991 року за № 353. Перший відповідач зареєстрований з 14 жовтня 1997 року як платник податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 95). Згідно розпорядження засновника № 291/1102 від 29 листопада 2002 року (т. 1 арк. справи 31) директором малого приватного підприємства «Агрорембуд», м. Маріуполь було призначено Супоніна С.О.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечував (т. 1 арк. справи 50-61, т. 2 арк. справи 1-2, т. 3 арк. справи 38-39), посилаючись на те, що ПП “Фірма Продсервіс - 2” поставило МПП „Агрорембуд” зразки смазочних сумішей на загальну суму 30600 грн. Дана угода була належним чином відображена в податковому та бухгалтерському обліку, з прибутку були сплачені податки.

Другий відповідач – приватне підприємство «Фірма Продсервіс-2», м. Київ зареєстрований як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію. Другий відповідач зареєстрований за адресою: 01000, м. Київ, вул. Генрала Наумова, 23б. Другий відповідач включений до ЄДРПОУ за № 32211525 (т. 2 арк. справи 69) та 11 грудня 2002 року був зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 74). Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року (т. 1 арк. справи 10-11, т. 3 арк. справи 9-10) статут приватного підприємства «Фірма Продсервіс -2», свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, фінансові - господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку було визнано недійсними з 18 січня 2003 року. Також, зазначеним рішенням Деснянський районний суд м. Києва допустив негайне виконання рішення від 11 червня 2003 року в частині визнання недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 36354550 шляхом його анулювання. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року набрало законної сили 11 липня 2003 року (т. 1 арк. справи 12). Актом № 6 від 24 липня 2003 року державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (т. 3 арк. справи 2-3) було анульовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість приватного підприємства «Фірма Продсервіс-2». Дата анулювання свідоцтва – 18 січня 2003 року. Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 5 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 69) станом на 15 березня 2006 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться приватне підприємство «Фірма Продсервіс-2», м. Київ.

Щодо повідомлення другого відповідача про розгляд даної судової справи слід зазначити, що судом належним чином надсилалися поштою ухвали та додані до них матеріали, але зважаючи на відсутність другого відповідача за юридичною адресою ці документи були повернуті з відмітками пошти - "адресат не розшуканий, адресат відсутній, не зареєстрований". Згідно роз'яснень наданих Вищим господарським судом України в інформаційному листі № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", " адресат відсутній" з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення представників прокуратури, державної податкової інспекції, першого відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Право прокурора представляти інтереси держави в суді, подавати позови до суду та здійснювати інші процесуальні дії від імені держави та в інтересах держави передбачено пунктом 2 статті 121 Конституції України, пунктом 6 статті 20, статтею 36–1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року зі змінами та доповненнями.

Пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцію, застосування якої суб’єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб’єктів підприємницької діяльності повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо оспорюваної позивачем угоди, суд зазначає наступне.

На підставі листа малого приватного підприємства «Агрорембуд», м. Маріуполь № 0411202 від 4 грудня 2002 року (т. 2 арк. справи 94) про організацію виготовлення зразків різноманітних смазочних складів в кількості десяти одиниць, 6 січня 2003 року між малим приватним підприємством «Агрорембуд», м. Маріуполь та приватним підприємством «Фірма Продсервіс-2», м. Київ був укладений договір поставки № 26 (т. 1 арк. справи 7-8, т. 2 арк. справи 89-93), згідно якого приватним підприємством «Фірма Продсервіс-2», м. Київ було поставлено малому приватному підприємству «Агрорембуд», м. Маріуполь товар на загальну суму 30600 грн. (ПДВ 5100 грн.), а саме: технологічну документацію на суму 12700 грн. та зразки № 1-10 на суму 12800 грн. згідно накладної № 26 від 30 січня 2003 року (т. 2 арк. справи 87). Факт передачі зазначеного товару підтверджується податковою накладною № 26 від 30 січня 2003 року (т. 1 арк. справи 9, т. 2 арк. справи 86), прибутковою накладною № ПН-3010103 від 30 січня 2003 року (т. 2 арк. справи 85), випискою з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) першого відповідача за січень 2003 року (т. 2 арк. справи 84). Оплата малим приватним підприємством «Агрорембуд», м. Маріуполь отриманого товару відбулася 24 лютого 2003 року в сумі 30600 грн. згідно платіжного доручення № 76 від 24 лютого 2003 року (т. 2 арк. справи 80).

Виходячи з вище викладеного, судом було встановлено, що договір поставки № 26 від 6 січня 2003 року, укладений між малим приватним підприємством «Агрорембуд», м. Маріуполь та приватним підприємством «Фірма Продсервіс-2», м. Київ, був виконаний обома сторонами повністю.

Відповідно до пояснень малого приватного підприємства «Агрорембуд» (т. 2 арк. справи 1-2) згідно накладної № 26 від 30 січня 2003 року були отримані смазочні суміши, на підставі прибуткової накладної № ПН-3010103 від 30 січня 2003 року (т. 2 арк. справи 85) всі витратні матеріали були оприбутковані, а господарська операція була зареєстрована в книзі обліку придбання товарів (товарів, послуг) за січень 2003 року (т. 2 арк. справи 84). Отримані першим відповідачем смазочні суміші з річним % складом антізносних присадок були використані згідно акту (т. 2 арк. справи 83) в системах змазки редукторів РМ-500, РМ-650, РМ-100 мостових кранів цеха холодної прокатки ВАТ «ММК ім. Ілліча», про що складені акти списання № СпТ -260203 від 2 лютого 2003 року (т. 2 арк. справи 81), № СпТ-250203 від 1 лютого 2003 року (т. 2 арк. справи 81-82). Оспорювана господарська операція була відображена в податковому та бухгалтерському обліку першого відповідача (т. 2 арк. справи 75-76, 84), залишки придбаних смазочних сумішей згідно довідки першого відповідача за підписом керівника знаходяться на складі першого відповідача (т. 2 арк. справи 77-78).

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV зі змінами та доповненнями на час вчинення спірної господарської операції, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга цієї статті передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вище приведені підтверджуючі виконання договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року документи, складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, суд встановив, що фактичне виконання оспорюваної позивачем господарської операції підтверджене та позивач протилежного не довів.

Щодо нормативного обгрунтування позивачем своїх вимог суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між відповідачами склалися відносини з укладення та виконання господарських зобов’язань. Позивач вважає, що господарське зобов’язання з боку другого відповідача було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року про визнання недійсним з 18 січня 2003 року статуту приватного підприємства «Фірма Продсервіс -2», свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість, фінансові - господарських документів, документів бухгалтерського та податкового обліку.

Оскільки договір поставки № 26 від 6 січня 2003 року був виконаний на загальну суму 30600 грн., першим та другим відповідачами у січні 2003 року, тому згідно пункту 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який вступив в дію з 1 січня 2004 року, до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно пункту 11 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12 березня 1999 року зі змінами, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року (т. 1 арк. справи 10-11, т. 3 арк. справи 9-10) статут приватного підприємства «Фірма Продсервіс -2», свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, фінансові - господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку було визнано недійсними з 18 січня 2003 року. Також, зазначеним рішенням Деснянський районний суд м. Києва допустив негайне виконання рішення від 11 червня 2003 року в частині визнання недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 36354550 шляхом його анулювання. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2003 року набрало законної сили 11 липня 2003 року (т. 1 арк. справи 12). Актом № 6 від 24 липня 2003 року державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (т. 3 арк. справи 2-3) було анульовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість приватного підприємства «Фірма Продсервіс-2». Дата анулювання свідоцтва – 18 січня 2003 року. При цьому, судом з’ясовано, що відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 5 квітня 2006 року (т. 2 арк. справи 69) станом на 15 березня 2006 року приватне підприємство «Фірма Продсервіс-2», м. Київ з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не виключено та державна реєстрація припинення зазначеної юридичної особи відповідними державної органами не проводилася (т. 2 арк. справи 93).

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Поняття умислу визначене в кримінальному законодавстві і є суб’єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка підлягає в усвідомленні фізичною особою противоправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків і бажання їх настання.

Наявність умислу у сторони (або сторін) означає, що виходячи із обставин справи вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати противоправність угоди та суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули та свідомо допускали настання таких наслідків.

Позивачем не надано доказів того, що Шніт О.Л. зазначений в договорі як директор ПП „Фірма Продсервіс -2” при укладенні договору № 26 від 6 січня 2003 року діяв в супереч інтересам держави і мав умисел на отримання доходів по даній угоді з ухиленням від її оподаткування. До кримінальної відповідальності Шніт О.Л. за ухилення від оподаткування по статті 212 КК України не притягувався, перевірка дотримання податкового законодавства у ПП „Фірма Продсервіс -2” не проводилась, даних про нарахування податків податковим органом також не надано і відповідач не має заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд приймає до уваги, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів, обов'язок надання яких суду згідно частин 1, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладений на позивача – суб'єкта владних повноважень. Згідно частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд враховує, що стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає таке: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.” Статтею 41 Конституції України також передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 2 Закону України “Про власність” визначено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Згідно статті 4 цього Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Таким чином, для примусового вилучення майна з приватної власності суб’єкт владних повноважень, що виступає в інтересах держави повинен надати належні докази не дотримання суб’єктами господарювання норм діючого законодавства, що не було виконано позивачем.

На момент укладання спірної угоди обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспорюваною угодою та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Також, першим відповідачем згідно заяви (т. 3 арк. справи 38-39) було зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки позовна заява подана до суду більш ніж через два роки з дати складання акту перевірки державної податкової інспекції № 87/23-1/13530811 від 18 жовтня 2004 року (т. 1 арк. справи 13-30), при цьому згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Датою встановлення позивачем факту взаємовідносин першого та другого відповідачів, як зазначено в позові № 3887/41 від 1 грудня 2006 року, є дата складання акту перевірки державної податкової інспекції № 87/23-1/13530811 - 18 жовтня 2004 року, проте позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області 5 грудня 2006 року.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про: 1) визнання недійсною угоди, укладеної з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яка виникла та виконана на підставі письмового договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року між приватним підприємством „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ та малим приватним підприємством „Агрорембуд”, м. Маріуполь, 2) стягнення з приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ усього отриманого за угодою на користь малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь, а грошові кошти у розмірі 30600 грн. з малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь – до доходу держави, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 17, 70-72, 86, 99, 100, 158-163, 167, 186, 254, пунктом 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог прокурору Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя до малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь та приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ про 1) визнання недійсною угоди, укладеної з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, яка виникла та виконана на підставі письмового договору поставки № 26 від 6 січня 2003 року між приватним підприємством „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ та малим приватним підприємством „Агрорембуд”, м. Маріуполь, 2) стягнення з приватного підприємства „Фірма Продсервіс - 2”, м. Київ усього отриманого за угодою на користь малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь, а грошові кошти у розмірі 30600 грн. з малого приватного підприємства „Агрорембуд”, м. Маріуполь – до доходу держави, відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 09 квітня 2008 року о 11 годин 10 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2008 року та підписаний суддею о 11 годин 30 хвилин.

Надруковано 6 примірників:

1. Позивачу – 2.

2. Відповідачам – 2.

3. До справи – 1.

4. Прокурор Дон. Обл. – 1.