Постанова № 1529538, 09.04.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.08 р. Справа № 37/381пд

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 9 квітня 2008 року о 10 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, зала судових засідань № 3).

Повний текст постанови складений 11 квітня 2008 року та підписаний суддею о 15 годин 30 хвилин.

за позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк

2) товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк

про: 1) визнання недійсною угоди постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк за статтею 208 Цивільного кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку ТОВ “Енергоком”;

2) зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” усього отриманого за договором постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а саме кошти у сумі 31200 грн. повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”;

3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш” на користь держави товару, отриманого за угодою № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а у разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 31200 грн.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

від позивача: Ковальчук Д.М. – за дов. № 18497/10/10-013 від 3 жовтня 2007 року,

від першого відповідача: Галанський О.Г. – за дов. № 8 від 28 листопада 2007 року,

від другого відповідача: не з’явився.

Суть справи:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до господарського суду Донецької області 9 листопада 2006 року з позовною заявою № 16866/10/10-013 від 8 листопада 2006 року (т. 1 арк. справи 4-5) до товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк про: 1) визнання недійсною угоди постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк за статтею 208 Цивільного кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку ТОВ “Енергоком”; 2) зобов’язання усього отриманого по договору постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк, а саме кошти у сумі 31200 грн., стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк на користь держави за угодою на суму 312000 грн., а у разі відсутності товару, його грошовий еквівалент у сумі 31200 грн., розгляд якої згідно пунктів 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду був підвідомчий господарському суду Донецької області.

Ухвалою від 10 листопада 2006 року (т. 1 арк. справи 1-3) господарський суд Донецької області відкрив провадження по справі № 37/381пд та призначив попереднє судове засідання на 29 листопада 2006 року. Перший відповідач зазначену ухвалу отримав 15 листопада 2006 року, про що свідчить поштове повідомлення (т. 1 арк. справи 22). Другий відповідач зазначену ухвалу суду отримав 30 листопада 2006 року, що підтверджується поштовим повідомленням (т. 1 арк. справи 125а).

29 листопада 2006 року у попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та надав уточнення позовних вимог № 17216/10/10-013 від 14 листопада 2006 року (т. 1 арк. справи 23) з наступним їх визначенням: “1) Визнати недійсною угоду постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк за статтею 208 Цивільного кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку ТОВ “Енергоком”; 2) зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” усе отримане за договором постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а саме кошти у сумі 31200 грн. повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”; 3) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш” на користь держави товар, отриманий за угодою № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а у разі відсутності товару, його грошовий еквівалент у сумі 31200 грн.”. Також, позивачем у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2006 року було надане клопотання № 18148/10/20-013 від 28 листопада 2006 року (т. 1 арк. справи 73) про витребування у Куйбишевського районного суду м. Донецька вироку від 30 грудня 2005 року по звинуваченню Євстратова М.В., Поповича Р.В., Овсяннікова К.Н. з довідкою про вступ у законну силу. Перший відповідач у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2006 року проти позовних вимог заперечував (т. 1 арк. справи 74-75). Другий відповідач на попереднє судове засідання не з’явився.

Ухвалою від 29 листопада 2006 року господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі № 37/381пд за клопотанням позивача та першого відповідача (т. 1 арк. справи 119) на строк до надання суду вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року по звинуваченню Євстратова М.В., Поповича Р.В., Овсяннікова К.Н. з довідкою про вступ у законну силу та доказів укладання оспорюваного господарського зобов’язання з метою суперечною інтересам держави, суспільства та наявності умислу у однієї чи обох сторін (арк. справи 122-123). Зазначену ухвалу суду отримав директор другого відповідача особисто 8 грудня 2006 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. справи 128).

29 листопада 2006 року господарським судом був надісланий до Куйбишевського районного суду м. Донецька запит щодо надання належним чином засвідченої копії вироку від 30 грудня 2005 року по звинуваченню Євстратова М.В., Поповича Р.В., Овсяннікова К.Н. з довідкою про вступ зазначеного вироку у законну силу (т. 1 арк. справи 124).

5 вересня 2007 року господарським судом повторно був надісланий до Куйбишевського районного суду м. Донецька запит щодо надання належним чином засвідченої копії вироку від 30 грудня 2005 року по звинуваченню Євстратова М.В., Поповича Р.В., Овсяннікова К.Н. з довідкою про вступ зазначеного вироку у законну силу (т. 1 арк. справи 129).

16 жовтня 2007 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист № 16377 від 9 жовтня 2007 року з доданням копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року по звинуваченню Євстратова М.В., Поповича Р.В., Овсяннікова К.Н. з довідкою про вступ у законну силу (т. 1 арк. справи 129а-152).

У зв’язку з надходженням копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, 22 жовтня 2007 року господарським судом Донецької області був направлений лист про необхідність явки представників сторін 20 листопада 2007 року для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі (т. 1 арк. справи 154-155).

20 листопада 2007 року суд за клопотаннями позивача та першого відповідача (т. 1 арк. справи 156) поновив провадження по справі № 37/381 пд та призначив попереднє судове засідання на 29 листопада 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (т. 1 арк. справи 158-159).

Позивач у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2007 року, позовні вимоги підтримав, перший відповідач проти позовних вимог заперечував, другий відповідач у попереднє судове засідання 29 листопада 2007 року не з’явився. Про досягнення примирення сторони суд не повідомили. 29 листопада 2007 року господарський суд Донецької області закінчив підготовче провадження та призначив справу № 37/381пд до судового розгляду на 10 грудня 2007 року (арк. справи т. 2 арк. справи 6-7) Також, суд керуючись частиною 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вручив у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2007 року представникам позивача та першого відповідача судові повістки (т. 2 арк. справи 8-9).

Ухвалою від 10 грудня 2007 року (т. 2 арк. справи 19-20) господарський суд Донецької області задовольнив клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі (т. 2 арк. справи 16) та зупинив провадження по справі на строк до отримання судом від позивача документів щодо розгляду судами позовної заяви про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Енергоком” та даних від державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька щодо наявності ТОВ „Енергоком” у числі платників податків, в тому числі платників ПДВ, станом на 10 грудня 2007 року. Також, зазначеною ухвалою судом було задоволено клопотання позивача та надіслані запити до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління статистики в Донецькій області (т. 2 арк. справи 21-22).

У зв’язку з надходженням витребуваних судом документів, ухвалою від 31 березня 2008 року господарський суд Донецької області (т. 2 арк. справи 40) поновив за своєю ініціативою провадження по адміністративній справі № 37/381пд та призначив судовий розгляд на 9 квітня 2008 року.

Під час судового розгляду 9 квітня 2008 року позивач підтримав заявлені вимоги, перший відповідач проти позовних вимог заперечував, другий відповідач не з’явився, примирення сторони не досягли.

Позивач – державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.

Позивач в позові зазначив, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах. Приховування доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності є порушенням інтересів держави та суспільства. Другий відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк не мав наміру самостійно займатись підприємницькою діяльністю, а мав на меті отримання винагороди, вся діяльність особи, яка діяла від імені товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк, мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів своєї діяльності. Відповідно до вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року директор товариства з обмеженою відповідальністю “ Енергоком”, м. Донецьк Овсянніков К.М. був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. На думку позивача, саме з такою метою укладалася спірна угода та виконувалося спірне господарське зобов’язання з боку однієї сторони – другого відповідача, оскільки його фінансові наслідки не знайшли відображення у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю “ Енергоком”, м. Донецьк внаслідок неподання такої звітності в податковий орган.

Перший відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк зареєстрований 25 березня 2002 року виконавчим комітетом Київської районної у м. Донецьку Ради як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 103). Згідно установчого договору та статуту (арк. справи 104-117) перший відповідач зареєстрований за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 204а/47. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 27 серпня 2004 року (арк. справи 118) товариство з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31962299. Згідно свідоцтва форми № 2-Р № 07767220 серії НБ № 085230 від 29 березня 2002 року (арк. справи 95) товариство з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк є платником податку на додану вартість. Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 1524/10/28-114-20 від 8 липня 2004 року (арк. справи 102) перший відповідач перебуває на податковому обліку платників податків в державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька з 29 березня 2002 року за № 3984.

Перший відповідач у відзиві на позов (т. 1 арк. справи 74-75) та в поясненнях (т. 1 арк. справи 76-77) проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 15 листопада 2004 року ним був підписаний договір № 33/11 з ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк на придбання товару на загальну суму 31200 грн., у тому числі податок на додану вартість 5200 грн. 17 листопада 2004 року першим відповідачем була проведена оплата товару згідно платіжних доручень № 74 на суму 15000 грн. та № 75 на суму 16200 грн. Згідно видаткової накладної № 586 від 17 листопада 2005 року першим відповідачем був отриманий товар від ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк. Товар, придбаний у ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк був реалізований ВАТ Криворожському ГМК „Криворіжсталь”, м. Кривій Ріг згідно договору № 5195 від 20 грудня 2004 року та рахунку № 32 від 17 грудня 2004 року на загальну суму 88800 грн., у тому числі податок на додану вартість 14800 грн. 21грудня 2004 року товар був прийнятий представником ВАТ Криворожському ГМК „Криворіжсталь”, м. Кривій Ріг Єгоровою О.М. згідно довіреності № 843342 ЯЗЯ від 20 грудня 2004 року по накладній № 16 від 21 грудня 2004 року на суму 61800 грн. та № 17 від 21 грудня 2004 року на суму 27000 грн., всього на загальну суму 88800 грн. 29 грудня 2004 року на поточний рахунок першого відповідача надійшла сума 88800 грн. згідно платіжного доручення № 2/22131 за запчастини, згідно рахунка № 32 від 17 грудня 2004 року та договору № 5195 від 20 грудня 2004 року. Згідно цим документам в бухгалтерському обліку зроблені записи в реєстри. Суми придбаного товару віднесені до витрат, суми які надійшли на рахунок – до фінансових прибутків. Як вважає перший відповідач, все це свідчить про те, що зобов’язання обидві сторони виконали належним чином.

Другий відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк зареєстрований 30 липня 2003 року виконавчим комітетом Ворошиловської районної в м. Донецьку Ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 29). Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” включене до ЄДРПОУ за № 32516796 (т. 1 арк. справи 28, 43, т. 2 арк. справи 43). Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк відповідно до установчого договору (т. 1 арк. справи 30-35) зареєстроване за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Зайцева, 2, засновниками якого є Охрименко Оксана Михайлівна, 6 травня 1972 року народження, місце народження с. Пантелеймонівна, паспорт серії ВВ № 995154, виданий Центарльно – Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 4 листопада 1999 року (т. 1 арк. справи 54), та Андрюхов Сергій Олександрович, 20 квітня 1973 року народження, місце народження м. Запоріжжя, паспорт серії ВВ № 401189, виданий Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28 квітня 1998 року (т. 1 арк. справи 55). Директором товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк згідно до протоколу № 1 від 24 липня 2003 року (т. 1 арк. справи 59) призначений Овсянніков Кирило Миколайович, 4 квітня 1980 року народження, місце народження м. Донецьк, паспорт серії ВА № 283923, виданий Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області 21 жовтня 1996 року (т. 1 арк. справи 53). Згідно довідки форми № 4-ОПП № 31297/10/19-1 від 4 серпня 2003 року (т. 1 арк. справи 27, 44) другий відповідач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 4 серпня 2003 року за № 3493. Згідно свідоцтва форми № 2-Р № 07293475 серії НБ № 198427 від 4 серпня 2003 року (т. 1 арк. справи 45) другий відповідач є платником податку на додану вартість.

Другий відповідач відзив на позов суду не представив, у судове засідання не з’явився, свого представника для участі у розгляді справи у судове засідання не направив, хоча про місце, дату і час розгляду справи був судом належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії господарського суду Донецької області на ухвалах, не пояснив причини нез’явлення у судове засідання.

Другий відповідач у запереченнях проти позовних вимог заперечував. Відповідно до пояснень Овсяннікова К.М. (т. 1 арк. справи 125), який є директором ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк, між першим та другим відповідачами був укладений договір № 33/11 від 15 листопада 2004 року, ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк був реалізований товар ТОВ „Рудмаш”. Дана угода була відображена в податковому та бухгалтерському обліку, з прибутку були сплачені податки.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцію, застосування якої суб’єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб’єктів підприємницької діяльності повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо оспорюваної позивачем угоди, суд зазначає наступне.

15 листопада 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк (далі по тексту ТОВ “Енергоком”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „Рудмаш”) був укладений договір № 33/11 (т. 1 арк. справи 6, 83-84) на поставку товару, згідно з яким ТОВ “Енергоком” передало у власність ТОВ „Рудмаш” комплектуючі згідно накладної на загальну суму 31200 грн. Факт передачі зазначеного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладної № 586 від 17 листопада 2004 року на загальну суму 31200 грн., у тому числі податок на додану вартість 5200 грн. (т. 1 арк. справи 7, 86), податкової накладної № 520 від 17 листопада 2004 року на суму 31200 грн. (т. 1 арк. справи 8, 94). Факт отримання ТОВ „Рудмаш” комплектуючих на загальну суму 31200 грн., у тому числі податок на додану вартість 5200 грн., за вищезазначеними документами від ТОВ “Енергоком” підтверджується рахунком від 17 листопада 2004 року на суму 31200 грн. (т. 1 арк. справи 9, 85).

Оплата ТОВ „Рудмаш” отриманого товару за договором № 33/11 від 15 листопада 2004 року відбулася 17 листопада 2004 року згідно платіжних доручень № 74 на суму 15000 грн. та № 75 на суму 16200 грн. (т. 1 арк. справи 85), що також підтверджується витягом з руху грошових коштів на розрахунковому рахунку ТОВ „Рудмаш” про проведення розрахунків (т. 1 арк. справи 87).

Вищевикладене також підтверджується в поясненнях Овсяннікова К.М. (т. 1 арк. справи 125), який є директором ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк.

Виходячи з вище викладеного, судом було встановлено, що договір № 33/11 від 15 листопада 2004 року був укладений у відповідності з вимогами статей 638, 712 Цивільного кодексу України та виконаний обома сторонами повністю на загальну суму 31200 грн. з дотриманням вимог статей 662, 664 Цивільного кодексу України та позивач протилежного не довів.

ТОВ „Рудмаш”, м. Донецьк в поясненнях (т. 1 арк. справи 74-77) зазначило, що товар, придбаний у ТОВ “Енергоком”, м. Донецьк був реалізований ВАТ Криворожському ГМК „Криворіжсталь”, м. Кривій Ріг згідно договору № 5195 від 20 грудня 2004 року, податкової накладної № 29 від 21 грудня 2004 року (т. 1 арк. справи 89) та рахунку № 32 від 17 грудня 2004 року на загальну суму 88800 грн. (т. 1 арк. справи 90), у тому числі податок на додану вартість 14800 грн. 21грудня 2004 року товар був прийнятий представником ВАТ Криворожському ГМК „Криворіжсталь”, м. Кривій Ріг Єгоровою О.М. згідно довіреності № 843342 ЯЗЯ від 20 грудня 2004 року (т. 1 арк. справи 91) по накладній № 16 від 21 грудня 2004 року на суму 61800 грн. (т. 1 арк. справи 88) та № 17 від 21 грудня 2004 року на суму 27000 грн., всього на загальну суму 88800 грн. 29 грудня 2004 року на поточний рахунок першого відповідача надійшла сума 88800 грн. згідно платіжного доручення № 2/22131 за запчастини, згідно рахунка № 32 від 17 грудня 2004 року та договору № 5195 від 20 грудня 2004 року. Згідно цим документам в бухгалтерському обліку ТОВ „Рудмаш” були зроблені записи в реєстри (т. 1 арк. справи 92-93). Суми придбаного товару віднесені до витрат, суми які надійшли на рахунок – до фінансових прибутків, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 96-100) та з податку на прибуток підприємства (т. 1 арк. справи 101).

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV зі змінами та доповненнями на час вчинення спірної господарської операції, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга цієї статті передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вище приведені підтверджуючі виконання договору № 33/11 від 15 листопада 2004 року на поставку комплектуючих документи, складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, суд встановив, що фактичне виконання оспорюваної позивачем господарської операції підтверджене та позивач протилежного не довів.

Щодо нормативного обгрунтування позивачем своїх вимог суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між відповідачами склалися відносини з укладення та виконання господарських зобов’язань.

Позивач вважає, що господарське зобов’язання з боку другого відповідача було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року (т. 1 арк. справи 10-20, 130-152), яким Євстратов М.В., Попович Р.В., Овсянніков К.М. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. Як вбачається з вказаного вироку, Євстратов М.В. із корисливих спонукань, маючи намір на зайняття фіктивним підприємництвом, діючи узгоджено і по попередній змові з іншими членами організованої злочинної групи, створив товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, директором якого став Овсянніков К.М. У процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року, точна дата в ході слідства не встановлена, підприємство використовувалось для обготівковування коштів.

За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до статті 208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, який набрав законної сили 15 січня 2006 року, встановлено, що особи, які зареєстрували статут ТОВ „Енергоком”, наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові. Вказаний вирок вступив в закону силу 15 січня 2006 року. Згідно акту № 285 від 26 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 33) було анульовано реєстрацію ТОВ „Енергоком” з 26 жовтня 2006 року як платника податку на додану вартість та виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 27 жовтня 2006 року.

Позивач вважає, що обставини зазначені у рішенні Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року свідчать про те, що господарська діяльність ТОВ „Енергоком” здійснювалась з порушенням законів і була направлена на отримання доходів, без сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, тому і договір № 33/11 від 15 листопада 2004 року укладений з ТОВ „Рудмаш” є таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте наведеним вироком суду не було встановлено укладання ТОВ „Енергоком” з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірного договору № 33/11 від 15 листопада 2004 року.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Поняття умислу визначене в кримінальному законодавстві і є суб’єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка підлягає в усвідомленні фізичною особою противоправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків і бажання їх настання.

Наявність умислу у сторони (або сторін) означає, що виходячи із обставин справи вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати противоправність угоди та суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули та свідомо допускали настання таких наслідків.

Позивачем не надано доказів того, що Овсянніков К.М. зазначений в договорі як директор ТОВ „Енергоком” при укладенні та підписанні договору діяв в супереч інтересам держави і мав умисел на отримання доходів по даному договору з ухиленням від їх оподаткування. До кримінальної відповідальності Овсянніков К.М. за ухилення від оподаткування по статті 212 Кримінального кодексу України не притягувався, перевірка дотримання податкового законодавства у ТОВ „Енергоком” не проводилась, даних про нарахування податків податковим органом також не надано і відповідач не має заборгованості перед бюджетом.

У вироку суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

На момент укладання спірного договору обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспорюваного договору, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання договору № 33/11 від 15 листопада 2004 року та не робилися висновки відносно його мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Енергоком” до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір, другий відповідач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов’язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспорюваним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб’єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування ухилення від сплати податків.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Такої думки дотримується Верховний суд України у постанові від 26 вересня 2006року.

Позивач просить визнати недійсним договір № 33/11 від 15 листопада 2004 року, звернувшись до суду 9 листопада 2006 року, тобто поза межами строку встановленого статтею 250 Господарського кодексу України з огляду також на те, що рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року набрало законної сили 15 січня 2006 року. Крім того, згідно пояснення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (т. 2 арк. справи 32) станом на 10 грудня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоком” зареєстроване як платник податків (т. 2 арк. справи 34). Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоком” станом на 9 квітня 2008 року значиться в ЄДРПОУ (т. 2 арк. справи 43).

Основними засадами судочинства відповідно до статті 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно до пункту 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пункт 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до пункту 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір № 33/11 від 15 листопада 2004 року сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про: 1) визнання недійсною угоди постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк за статтею 208 Цивільного кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку ТОВ “Енергоком”; 2) зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” усього отриманого за договором постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а саме кошти у сумі 31200 грн. повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш” на користь держави товару, отриманого за угодою № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а у разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 31200 грн., задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, пунктом 5 частини 1 статті 157, статтями 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк про: 1) визнання недійсною угоди постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”, м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”, м. Донецьк за статтею 208 Цивільного кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку ТОВ “Енергоком”; 2) зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” усього отриманого за договором постачання № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а саме кошти у сумі 31200 грн. повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Рудмаш”; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Рудмаш” на користь держави товару, отриманого за угодою № 33/11 від 15 листопада 2004 року, а у разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 31200 грн., відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи 9 квітня 2008 року на строк п’ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 9 квітня 2008 року о 10 годин 30 хвилин у присутності представників позивача та другого відповідача у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.