Рішення № 152750, 28.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.06 р. Справа № 45/238

за позовом: Дочірньої Компанії „Газ України” Національної акціонерноїкомпанії

„Нафтогаз України”, ЄДРПОУ 31301827, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства „Зуївська Експериментальна

Теплоелектроцентраль”, ЄДРПОУ 04623778, м.Зугрес

про стягнення 1 622 868 грн. 90 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:

Від позивача: Коваленко Л.М, - гол. юриск.

Від відповідача: Суднікова Н.В. – довір.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м.Зугрес, про стягнення заборгованості у сумі 1 662 868 грн. 90 коп., в тому числі основний борг – 1 451 200 грн. 33 коп., пеня – 138 479 грн. 44 коп., інфляція – 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних – 17 507 грн. 29 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р. про постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати наданого газу, акти приймання – передачі природного газу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н та б/д, який отриманий господарським судом 26.09.2006р. (вх.№02-41/36386) позовні вимоги визнає частково у сумі основного боргу в розмірі 1 451 200 грн. 33 коп.

В частині стягнення штрафних санкцій у сумі 171 668 грн. 57 коп. просить позивачу відмовити.

В обґрунтування своїх доводів посилається на велику дебіторську та кредиторську заборгованість, яка наявна у відповідача на даний час та виникла у зв’язку з несплатою населенням комунальних послуг.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що заборгованість виникла не з його вини, тому просить не застосовувати до нього штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

30.12.2005р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” – позивачем, та Державним підприємством „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м.Зугрес – відповідачем, підписаний договір №65-06/05-2198 про постачання природного газу.

Згідно з умовами зазначеного договору позивач зобов’язаний передати у власність відповідачу в 2006р. природний газ.

Відповідач, в свою чергу, повинен прийняти газ та сплатити його вартість.

За змістом п.6.1 договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р. оплата здійснюється відповідачем грошовими коштами, шляхом першої оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, подальші оплати здійснюються плановими платежами по 25 % від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го числа поточного місяця.

При цьому, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа, наступного за звітним місяця.

На виконання умов договору позивач протягом січня – квітня 2006р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 451 200 грн. 33 коп. (з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості).

Пунктом 7.2 договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р. встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ в обумовлені сторонами строки відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням п.7.2 договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р., на підставі п.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення пеня у сумі 138 479 грн. 44 коп., інфляція у сумі 15 681 грн. 84 коп. та три відсотки річних у сумі 17 507 грн. 29 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який отриманий господарським судом 26.09.2006р. (вх.№02-41/36386), позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 1 451 200 грн. 33 коп. визнає у повному обсязі.

Проти позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 138 479 грн. 44 коп., інфляції у сумі 15 681 грн. 84 коп. та трьох процентів річних в сумі 17 507 грн. 29 коп. заперечує та просить в задоволенні вимог позивача в цій частині відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на виникнення заборгованості не з його вини.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1 451 200 грн. 33 коп. підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, за приписом ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання – передачі природного газу від 31.01.2006р., 28.02.2006р., 31.03.2006р. та 30.04.2006р, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Копії даних актів наявні в матеріалах справи (а.с. 18-21).

Всупереч ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України відповідачем не виконані зобов’язання в частині повного та своєчасного виконання грошових зобов’язань, зокрема, оплати вартості отриманої продукції на суму 1 451 200 грн. 33 коп. (з урахуванням часткового погашення заборгованості).

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 26.09.2006р. (вх.№02-41/36386), в якому позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 1 451 200 грн. 33 коп. визнані у повному обсязі.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

На підставі зазначеного, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1 451 200 грн. 33 коп.підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 138 479 грн. 44 коп., інфляції у сумі 15 681 грн. 84 коп. та трьох процентів річних в сумі 17 507 грн. 29 коп., підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що під час укладення договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р. п.6.1 сторонами обумовлені строки оплати, зокрема оплата здійснюється відповідачем грошовими коштами, шляхом першої оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу, подальші оплати здійснюються плановими платежами по 25 % від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го числа поточного місяця.

При цьому, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Як було встановлено судом, акти приймання – передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи, були підписані за період січня – квітня 2006р.

Крім цього, п.7.2 зазначеного договору встановлено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у визначені строки відповідач повинен сплатити крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляцію інфляцію та три проценти річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За приписом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає випадки, коли боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом п.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки відповідачем порушені умови договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, про що свідчить відзив на позов, позивачем з урахування вимог ст.231 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, п. 7.2 вказаного договору нараховані та пред’явлені до стягнення пеня у сумі 138 479 грн. 44 коп., інфляція у сумі 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних в сумі 17 507 грн. 29 коп.

Розрахунок суми санкцій є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи та за боку відповідача не заперечується.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем правомірно нараховані та пред’явлені до стягнення пеня у сумі 138 479 грн. 44 коп., інфляція у сумі 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних в сумі 17 507 грн. 29 коп.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням пояснень представників сторін, які були надані в засіданні суду, господарський суд дійшов до висновку про зменшення суми пені на 100 000 грн. 00 коп., виходячи з наступного:

За змістом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати та житлово-комунальні послуги” заборонено нараховувати пеню за несвоєчасну сплату населенням комунальних послуг.

Таким чином, з наданих матеріалів убачається, що СЄ ВАТ „Донецькобленерго” „Миронівська ТЕС” має заборгованість перед відповідачем за цим позовом за поставлену теплову енергію, а перед Миронівською ТЕС, в свою чергу, має заборгованість населення міста Зугрес.

При цьому, господарський суд виходить з того, що Державне підприємство „Зуївська Експериментальна Теплоелектроцентраль” є єдиним постачальником теплової енергії міста Зугрес, населення якого складає близько 19 000 чоловік.

Стягнення з відповідача повної суми штрафних санкцій може негативно відобразитися на діяльності підприємства в цілому.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд з урахуванням викладеного та на підставі п. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити нараховану суму пені на 100 000 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача пеню у сумі 38 479 грн. 44 коп.

На підставі викладеного позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м. Зугрес, про стягнення заборгованості у сумі 1 662 868 грн. 90 коп. підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем підтверджене невиконання зобов’язань по договору №65-06/05-2198 від 30.12.2005р., господарський суд вважає, що судові витрати, у відповідності з вимогами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 43, 49, ч.5 ст. 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м.Зугрес, про стягнення заборгованості у сумі 1 662 868 грн. 90 коп., в тому числі основний борг – 1 451 200 грн. 33 коп., пеня – 138 479 грн. 44 коп., інфляція – 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних – 17 507 грн. 29 коп., задовольнити частково.

Позовні вимоги Дочірньої Компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м.Зугрес, про стягнення заборгованості у сумі 1 562 868 грн. 90 коп., в тому числі основний борг – 1 451 200 грн. 33 коп., пеня – 38 479 грн. 44 коп., інфляція – 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних – 17 507 грн. 29 коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м.Зугрес на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, основний борг у сумі - 1 451 200 грн. 33 коп., пеню у сумі 38 479 грн. 44 коп., інфляцію у сумі 15 681 грн. 84 коп. та три проценти річних у сумі 17 507 грн. 29 коп., а всього у сумі 1 562 868 грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 16 229 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

В частині позовних вимог Дочірньої Компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м. Зугрес, про стягнення пені у сумі 100 000 грн. 00 коп. відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 29.09.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.