Постанова № 15259206, 18.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 квітня 2011 р. (17:19) Справа №2а-15727/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЯковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства "Проціон"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 - пред-к, дов. № 1/02-11 від 15.02.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к, дов. № 6/10 від 02.02.2011 р.

Суть спору: Колективне підприємство «Проціон» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі ( далі відповідач) № 0020492301/0 від 18.05.2010 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача без наявності законних підстав провели невиїзну документальну перевірку , за результатами якої склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» .

Керуючись ст. 49,51 КАС України, представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2011 р., надав клопотання про уточнення позовних вимог, просив визнати безпідставною та протиправною позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, липень, серпень 2007 р. та зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2007 р., за результатами якої був складений акт № 6495/23-4/31795080 від 18.05.2010 р., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача №0020492301/0 від 18.05. 2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2011 р. , надав заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Закону України «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові ( з урахуванням клопотання), відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 р. та зменшення суми податкового кредиту за серпень 2007 р., за результатами якої 18.05.2010 р. був складений акт №6495/23-4/31795080 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем, п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого зменшено податковий кредит серпня 2007 р. в сумі 25000 грн. та стр. 26 «Залишок відємного значення, яким після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за вересень 2007 р. на 22675 грн. , по результатам перевірки встановлено , що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можливо підтвердити ряд. 25.1. Декларацій відповідних періодів, залишок суми заявленого та невідшкодованого бюджетного відшкодування в розмірі 2325 грн. Сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем в розмірі 2325 грн. вважається не підтвердженою .

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 28.05.2010 р. прийнято податкове повідомлення рішення № 0020492301/0, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за квітень 2010 р. на суму 559 грн., за травень 2007 р. на суму 1766 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення- рішення платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим зобовязанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялась більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складалась із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

У п.п. 7.7.5 п. 7. 7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено,що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводив документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляв невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначав сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважалось, що платник податку добровільно відмовлявся від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховував її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначались сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не мав права на отримання бюджетного відшкодування, надсилав платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаюлись підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

На час проведення перевірки відповідачем та прийняття податкового повідомлення - рішення, яке оскаржує позивач, діяв Наказ ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Наказ № 327) , який визначав правила оформлення матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

У п. 1.3 Наказу № 327 було зазначено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформлявся акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Актом був службовий документ, який стверджував факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і був носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Довідкою визначався службовий документ, який стверджував факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і був носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 р. , склавши 18.05.2010 р. акт № 6495/23-4/31795080. В той же час позивачем надані копії документів, яки свідчать про те, що його податкова звітність по ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007р. раніше перевірялась податковим органом, яким за результатами вказаних перевірок відповідно до зазначених вище положень ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Наказу № 327 були оформлені довідки або акти.

Так, до матеріалів справи залучена копія акту № 4081/23-4/3179508 від 09.07.2007 р., складеного про результати невиїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень 2007 р.

Податковим органом надана копія акту № 507/23-4/31795080 від 06.08.2007 р. складеного по результатам невиїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за травень 2007 р.

Крім того до матеріалів справи залучені копії довідок № 796/23-4/31795080 від 07.09.2007р., № 850/23-4/31795080 від 02.10.2007 р., №977/23-4/31795080 від 16.11.2010 р., складених по результатам проведення невиїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування ним сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок відповідно за червень, липень, серпень 2007р.

Вивчивши вказані вище матеріали, суд прийшов до висновку, що податковий орган ще у 2007 р. відповідно до положень чинного на той час законодавства, зокрема, Закону України “Про податок на додану вартість”, провів невиїзні перевірки податкової звітності позивача по ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007р., прийняв необхідні документи за наслідками їх проведення ( акти , довідки).

На підставі викладеного суд вважає, що у відповідача не було будь-яких правових підстав у травні 2010 р. ще раз проводити позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 р. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач діяв з порушення порядку, встановленого чинним законодавством , в умовах відсутності підстав для проведення такої перевірки, використовуючи свої повноваження з метою, яка відрізняється від тою, з якою вони надано. З огляду на зазначене таки дії відповідача мають бути визнані протиправними.

До матеріалів справи позивачем залучені копії документів, яки свідчать про те, що суми ПДВ , заявлені до відшкодування у квітні та травні 2007 р. ним були сплачені своїм контрагентам, товар був отриманий для подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів відсутності у позивача правових підстав вимагати бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007 р. у сумі 559 грн., за травень 201 0р. - 1766 грн.

Вивчивши надані сторонами документи, приймаючи до уваги встановлений факт відсутності у податкового органу права на проведення у травні 20010 р. позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 р. , суд вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача № 0020492301/0 від 18.05.2010 р. не можна вважати правомірним.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.04.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.04.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Держаної податкової інспекції в м.Смферополі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Колективного підприємства «Проціон» , за результатами якої складено акт № 6495/23-4/ 3179508 від 18.05.2010 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0020492301/0 від 18.05.2010 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Проціон» (м. Сімферополь, вул.. М.Залки 3, кв. 49 , код ЄДРПОУ 31795080) 3,40 грн. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.