Постанова № 15259198, 12.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2011 р. (12:45) Справа №2а-11754/09/6/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Усковій О.І.,

за участю представників позивача: Юрій В.І., Козуб Л.Л.,

та представника відповідача: Бікірова А.Н.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Совєтського районного споживчого товариства до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахування уточнень) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Совєтському районі АР Крим від 26.06.2009р. №0000232301/0, від 24.07.2009р. №0000232301/1, від 05.10.2009р. №0000232301/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 66030,87 грн., від 26.06.2009р. №0000282301/0, від 24.07.2009р. №№0000282301/1, від 05.10.2009р. №0000282301/2 про визначення податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 309,38 грн. та від 26.06.2009р. №0000292301/0, від 24.07.2009р. №0000292301/1, від 05.10.2009р. №0000292301/2 про визначення податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 8837,79 грн.

Ухвалою суду від 12.04.10 призначено судову-бухгалтерську експертизу, у звязку з чим провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 22.10.10 провадження по справ поновлене.

Ухвалою суду від 20.01.11 замінено відповідача по справі ДПІ в Совєтському районі АР Крим на правонаступника Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, вказали на безпідставність висновків викладених в акті виїзної планової перевірки в ДПІ від 17.06.09 щодо виявлених порушень у сфері оподаткування прибутку підприємств та земельного законодавства, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. На задоволенні позову наполягали.

Представник відповідача проти позову заперечував, підстав для його задоволення не вбачав, вважав правомірними прийнятті податкові повідомлення-рішення до позивача, у звязку з чим клопотав про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справи суд повинен зясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

На підставі п.1,2 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), відповідно до направлення від 12.05.2009 року №51/23-1 та від 28.05.2009 року, №76/23-1, Наказу від 28.05.2009 року №113 виданого ДПІ в Совєтському районі АР Крим, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання фахівцями податкової служби проведена виїзна планова перевірка Совєтського районного споживчого товариства (далі Совєтське РСТ) з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2009р. За результатами перевірки складено акт перевірки №208/23-1/01779310 від 17.06.2009 року, в якому відображені результати перевірки.

За висновками акту перевірки відповідачем 26.06.2009 року прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000232301/0 на загальну суму 100 781,55 грн. (72 847,84 грн. - податок на прибуток і 27 933,71 грн. - штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток), №0000242301/0 на загальну суму 17 278,85 грн. (11 519,23 грн. - податок на додану вартість і 5 759,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість), №0000252301/0 на загальну суму 188,93 грн. (18,93 грн. - збір за забруднення навколишнього природного середовища і 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції за забруднення навколишнього природного середовища), №0000262301/0 на загальну суму 191,88 грн. (21,88 грн. - земельний податок з юридичних осіб і 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції по земельному податку з юридичних осіб), №0000272301/0 на загальну суму 695,06 грн. (355,06 грн. - збір за спеціальне використання водних ресурсів і 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції за забруднення водних ресурсів), №0000282301/0 на загальну суму 309,38 грн. (139,35 грн. - земельний податок з юридичних осіб по Черноземненської сільської раді і 170,00 грн. штрафні (фінансові) санкції по земельному податку з юридичних осіб), №0000292301/0 на загальну суму 8 837,79 грн. (5 891,16 грн. - земельний податок з юридичних осіб по Совєтській селищній раді і 2 945,93 грн. штрафні (фінансові) санкції по земельному податку з юридичних осіб).

З податковими повідомленнями-рішеннями: №0000252301/0 на загальну суму 188,93 грн., №0000262301/0 на загальну суму 191,88 грн., №0000272301/0 на загальну суму 695,06 грн. від 26.06.2009р. позивач погодився, їх не оскаржував та добровільно сплатив.

На податкове повідомлення-рішення: №0000232301/0 на загальну суму 100 781,55 грн., №0000242301/0 на загальну суму 17 278,85 грн., №0000282301/0 на загальну суму 309,38 грн. та №0000292301/0 на загальну суму 8 837,79 грн. від 26.06.2009 року позивачем була подана скарга від 03.07.2009 року за вих.№337, яка рішенням ДПІ в Совєтському районі АР Крим від 23.07.2009 року №2462/10/25-0 була залишена без задоволення.

31.07.2009 року Совєтським РСТ була подана повторна скарга до ДПА в АР Крим, яка в ході апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання підприємства, за рішенням ДПА в АР Крим від 25.09.2009 року №9959/7/25-023, була частково задоволена, а саме: повністю скасовано податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 від 26.06.2009 року на загальну суму 17278,85 грн., в частині донарахування податку на прибуток у сумі 18077,96 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у розмірі 16672,72 грн. скасовано податкове повідомлення-рішення №0000232301/0 від 26.06.2009 року.

Оскільки за наслідками апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги позивача були частково залишені без задоволення, ДПІ в Совєтському районі АР Крим були винесені податкові повідомлення-рішення №0000232301/1 від 24.07.2009 року та №0000232301/2 від 05.10.2009 року, про донарахування податку на прибуток на загальну суму 66 030,87 грн., податкове повідомлення-рішення №0000282301/1 від 24.07.2009 року та №0000282301/2 від 05.10.2009 року на загальну суму 309,38 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000292301/1 від 24.07.2009 року і №0000292301/2 від 05.10.2009 року на загальну суму 8 837,79 грн.

Актом перевірки встановлено заниження оподатковуваного прибутку за 9 місяців 2008 року, 2008 рік, 1 квартал 2009 р. на суму 291 391,34 грн. та земельного податку за 2008 рік, першій квартал 2009 року в сумі 9 147,17 грн.

Також встановлене порушення діючого законодавства, зокрема п.4.1. ст.4, п 5.1. ст.5, п.8.1 та 8.2 ст.8, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 та ст.2,5,13,14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535. Також зроблений висновок, що уточнюючі розрахунки (декларації) підприємства не мають значення оскільки вони не прийняті податковою службою.

На підставі цих обставин, відповідач дійшов висновку про наявність порушень з боку позивача та завищення валових витрат.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають сфері оподаткування прибутку підприємств, врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334.

Так, п.4.1 ст.4 даного Закону визначає поняття валового доходу, як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до договору від 17.10.08 з СПД ОСОБА_5 позивач реалізував склад продовольчих товарів площею 987,5 кв.м., розташований АДРЕСА_1. Продажна вартість склала 242000 грн., в т.ч. ПДВ 40333,33 грн., які отримані повінчаю підприємством 14.10.08.

Згідно з п.7.5 ст.7 Закону №334 до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.

Пункт 8.4.3 ст.8 Закону передбачає, що У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

За даними бухгалтерського обліку підприємства балансова вартість реалізованого обєкту основних фондів групи 1 склала 0,00 грн.

Згідно первинних документів позивача, доход від реалізації складу склав 201666 грн. і включений до складу валового доходу в жовтні 2008 року, що відображене у декларації з прибутку за 2008р.

Загальна сума доходів, яка підлягає включенню до складу валового доходу Совєтського РСТ за період 01.07.08 по 31.12.08 складає: за даними підприємства 2482185 грн., за даними ДПІ 2683853 грн.

Однак, враховуючи висновки проведеної судової експертизи по справі, суд підкреслює, що розбіг даних експертизи і ДПІ склав 481337 грн. в стону зменшення валового доходу, виникла в результаті того, що перевіряючими повторно включений дохід від реалізації складу 201667 грн. Пояснити розбіг в сумі 279670 грн. не представилося можливим, що привело до завищення підприємством валового доходу за період 01.07.08 по 31.12.08.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334).

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №334).

Так, згідно з актом перевірки ДПІ до складу валових витрат включені затрати не повязані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 7864,53 грн., а саме: придбання посуду на суму 5060 грн., придбання бланків 1332,5 грн. та 58,86 грн., придбання квітів 388,17 грн., участь в спартакіаді 600 грн., організація свят 425 грн.

Згідно з вимогами п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В бухгалтерському обліку Совєтського РСТ знайшли своє відображення операції з придбання вказаних товарів на потреби, які повязанні з господарською діяльністю підприємства у 2008р., що зазначено в описовій частині судової експертизи, що вказує на безпідставність висновків ДПІ про зменшення валових витрат підприємства за період 01.07.08 по 31.12.08 на суму 7864,53 грн.

Щодо висновків ДПІ про завищення підприємством амортизаційних відрахувань за період з 01.07.08 по 31.12.08 на суму 98309,68 грн., суд зазначає.

Згідно з вимогами п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334 амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Вимоги п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону №334 визначають, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів (п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону №334).

Також, у відповідності до п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №334 не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника на утримання основних фондів, які перебувають на консервації.

Як визначено в акті перевірки, Совєтським РСТ нараховувалася амортизація основних фондів групи 1, які фактично не використовувалися в господарській діяльності позивача, за обєктами: будівлі хлібозаводу, експедиції хлібозаводу, контори хлібозаводу, склад зберігання муки, макаронного цеху, скотобійний пункт, водопровід.

Постановою правління Совєтського РСТ від 30.03.07 №34 дані обєкти законсервовано.

За даними підприємства у період з 01.07.08 по 31.12.08 по цім обєктам амортизація не нараховувалася.

Як було встановлено, за наслідками судової експертизи розбіжності між даними експерта та даними ДПІ складають 180,09 грн. в сторону збільшення амортизаційних відрахувань, обяснити яке не представляється можливим.

Розбіжності між даним підприємства та експерта складають 9368,23 грн. в сторону зменшення амортизаційних відрахувань, у звязку з тим, що підприємством завищений валовий доход на суму 279670 грн., тому завищення амортизаційних відрахувань на суму 9368,23 грн., в тому числі за 9 місяців 4889,43 грн., за 2008р. 9368,23 грн. не тягне за собою донарахування податку на прибуток.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1.7. Порядку оформлення перевірок затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005р. N327 (надалі - Порядок) факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність виявленого порушення (факту).

Підпунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не підтверджуються доказами.

В п.п.2.3.2 Порядку також передбачено, що за кожним відображенням в акті перевірки факту порушення податкового законодавства перевіряючи зобов'язаний висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю.

Необхідність перевірки задекларованих показників з первинними документами передбачена і п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181 (надалі Закон №2181), а в разі невідповідності зафіксувати ці розбіжності.

Враховуючи дослідженні вище обставини вбачається, що позивачем в 2008р. та першому кварталі 2009р. при подачі декларацій по податку на прибуток за 9-ть місяців 2008р., 2008р. та першій квартал 2009р. були допущені помилки, а саме в деклараціях по податку на прибуток були безпідставно занижені валові витрати та завищені валові доходи.

У зв'язку з самостійним виявленням помилки та у відповідності з ст.5 та 15 Закону №2181, позивачем 08.04.2010р. до ДПІ в Совєтському районі були подані уточнюючі розрахунки, якими позивач виправив помилки.

Як встановлено у суді, відповідачем з цього приводу не доведено відсутність таких розрахунків, їх невідповідність діючому законодавству або не прийняття.

Також слід відзначити, що відповідно до експертного висновку за наслідками проведеної судової експертизи у справі, дослідженні матеріали справи за наслідком вивчення яких експертом зроблений висновок, що позивачем за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. завищенні амортизаційні відрахування на суму 9368,23 грн., але приймаючи до уваги завищення валових витрат з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 279670 грн., завищенні амортизаційні відрахування на суму 9368,23 грн. не тягне за собою донарахування податку на прибуток.

Відповідно до висновків експертизи висновки викладенні ДПІ в акті перевірки про заниження податку на прибуток підприємств, за перевіряємий період, не підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами підприємства.

Суд вважає висновок експерта обґрунтованим, таким що не суперечить дослідженим доказам у справі, та приймає його у якості доказу по справі.

Заперечення відповідача, щодо безпідставності висновків експерта, не знайшли свого підтвердження та спростовні зазначеними вище доказами.

Враховуючи встановленні обставини у справі, суд приходить до висновку про безпідставність доводів ДПІ викладених в акті перевірки від 17.06.09 у частині заниження оподаткованого прибутку позивачем на суму 291391,34 грн. в перевіряємий період.

При розгляді вимог у частині вимог щодо висновків ДПІ відносно занижена плати за землю Совєтським РСТ у податкових розрахунках земельного податку за 2008-2009р.р., визначених в пункті 3.5.2.1 акту перевірки, та порушення позивачем ст.ст. 2,5,13,14 Закону №2535 на підставі чого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000282301/0 від 26.06.2009 року, №0000282301/1 від 24.07.2009 року, №0000282301/2 від 05.10.2009 року, № 0000292301/0 від 26.06.2009 року, № 0000292301/1 від 24.07.2009 року та №0000292301/2 від 05.10.2009р., суд виходить з наступного

Так, порядок обчислення і сплати земельного податку, визначення суб'єктів плати за землю врегульовано спеціальним законом, яким є Закон «Про плату за землю» №2535.

Відповідно до преамбули Закону №2535, останній визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно ст. 2 Закону №2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно із ст. 5 Закону №2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач.

Статтею 14 Закону №2535 передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону №2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно акту перевірки та наданих відповідачем заперечень порушення полягає у тому, що Совєтське РСТ у розрахунках податку на землю включило не всі земельні ділянки які були йому надані на підставі Акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №000016 від 04.10.1996 року, серії КМ №000019 від 20.11.1996 року, серії КМ №000020 від 22.11.1996 року, серії КМ №000022 від 20.11.1996 року та серії КМ №002265 від 20.02.1997 року.

Зокрема, відповідач посилався на отримання інформації з Совєтської селищної ради і Черноземненскій сільській ради згідно якої, вилучення земель наданих у користування позивачу повністю не підтвердилося, а тому прийняті до уваги лише рішення, які були отриманні від органів місцевого самоврядування.

У тім з такими твердженнями погодитись не можна, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідачем, враховуючи Акт на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 000016 донарахований податок на земельну ділянку площею 0,04949 га.

При донарахуванні земельного податку ДПІ виходило з того, що по зазначеному Акту на право постійного користування землею підприємству надана земельна ділянка площею 0,486 га., а у розрахунку податку на землю значиться лише 0,38591 га. Приймаючи до уваги рішення Совєтської селищної ради №29 від 03.07.2008 року згідно якого у позивача вилучено 0,0218 га.; рішення Совєтської селищної ради №12 від 31.01.2008 року згідно якого у позивача вилучено 0,0288 га. Відхилення склало - 0,04949 га.(0,486 га. - 0,0218 га - 0,0288 га. - 0,38591 га.).

В той же час, в матеріалах справи мається рішення Совєтської селищної ради №6 від 24.05.2002 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0358 га., рішення Совєтської селищної ради №17 від 16.03.2003 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0378 га., рішення Совєтської селищної ради №6 від 08.11.2006 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,00148 га, рішення Совєтської селищної ради №7 від 10.10.2007 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0046 га., а всього вилучено додатково 0,07968 га. (0,0358 +0,0378+0,00148+0,0046). Тобто, вилучено земельних ділянок у підприємства загальною площею 0,07968 га., відхилення за даними ДПІ склало - 0,04949 га.

За Актом на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 000019 був донарахований податок на земельну ділянку площею 0,02902 га.

При донарахуванні відповідач виходив з того, що по зазначеному акту на право постійного користування землею позивачу надана земельна ділянка площею 0,76 га., а у розрахунку податку на землю значиться лише 0,68715 га. Приймаючи до уваги рішення Совєтської селищної ради №43 від 23.10.2008 року згідно якого у позивача вилучено 0,0023 га., рішення Совєтської селищної ради №7 від 10.10.2007р. згідно якого у позивача вилучено 0,0206 га., рішення Совєтської селищної ради №17 від 26.12.2007 року згідно якого у позивача вилучено 0,0065 га., рішення Совєтської селищної ради №7 від 10.10.2007 року згідно якого у позивача вилучено 0,0025 га., рішення Совєтської селищної ради №9 від 27.05.2004 року згідно якого у позивача вилучено 0,0038 га., рішення Совєтської селищної ради №9 від 27.05.2004 року згідно якого у позивача вилучено 0,0029 га., рішення Совєтської селищної ради №4 від 24.09.2005р. згідно якого у позивача вилучено 0,0052 га. Відхилення склало - 0,02902 та. (0,76 га. - 0,0023 га - 0,0206 га. - 0,0065 га. - 0,0025 га. - 0,0038 га. - 0,0029 га. - 0,0052 га.- 0,68715 га.).

В той же час, в матеріалах справи мається рішення Совєтської селищної ради №1 від 13.06.1997 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,00233 га., рішення Совєтської селищної ради №17 від 16.03.2003 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0236 га., рішення Совєтської селищної ради №9 від 27.05.2004 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0051 га., рішення Совєтської селищної ради №10 від 04.05.2005 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0029 га., рішення Совєтської селищної ради №7 від 10.10.2007р.згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0185 га. Також в Акті на право постійного користування земельною ділянкою зазначено що згідно рішення №5 від 30.01.1998 року у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,00347 га., згідно рішення Совєтської селищної ради №5 від 30.01.1998 року у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0186 га. та рішенням Совєтської селищної ради №21 від 20.03.1998р. у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,006548 га., а всього додатково вилучено 0,081048 га (0,00233+0,0236+0,0051+0,0029+0,0185+0,00347+0,0186+0,006548).

Тобто, вилучено земельних ділянок у підприємства загальною площею 0,081048 га., відхилення за даними ДПІ склало 0,02902 га.

За Актом на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 000020 був донарахований податок на земельну ділянку площею 0,0919 га.

При донарахуванні відповідач виходив з того, що по зазначеному Акту на право постійного користування землею позивачу надана земельна ділянка площею 0,386 га., а у розрахунку податку на землю значиться лише 0,2775 га Приймаючи до уваги рішення Совєтської селищної ради №10 від 03.05.2007р., згідно якого у позивача вилучено 0,0166 га., відхилення склало - 0,0919 га. (0,386 га. - 0,0166 га - 0,2775 га.).

В той же час, в матеріалах справи мається рішення Совєтської селищної ради №4 від 19.11.2003 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0510 га., рішення Совєтської селищної ради №17 від 31.01.2007 року згідно якого у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0248 га., договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та довідки ПП ОСОБА_6, згідно якого користування земельною ділянкою площею 0,0164 га було припинено і сплачується останньою, а всього додатково вилучено 0,0922 га.(0,0510 + 0,0248 + 0,0164).

Тобто, вилучено земельних ділянок у підприємства загальною площею 0,0922 га., відхилення за даними ДПІ склало 0,0919 га.

За Актом на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 000022 був донарахований податок на земельну ділянку площею 2,3326 га

При донарахуванні відповідач виходив з того, що по зазначеному Акту на право постійного користування землею позивачу надана земельна ділянка площею 4,517 га., а у розрахунку податку на землю значиться лише 1,6011 га. Приймаючи до уваги рішення Совєтської селищної ради №43 від 23.10.2008 року згідно якого у позивача вилучено 0,5833 га., відхилення склало 2,3326 га; (4,517 га. - 0, 5833 га -1,6011 га.).

В той же час, в матеріалах справи мається рішення №10 від 22.03.06 згідно якого Совєтською селищною радою, право користування земельною ділянкою площею 4,517 га, у Совєтського РСТ повністю припинено.

Тобто, вилучено повністю земельну ділянку у підприємства загальною площею 4,517 га., відхилення за даними ДПІ склало 2,3326 га.

За Актом на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 002265 позивачу був донарахований податок на земельну ділянку площею 0,161 га.

При донарахуванні відповідач виходив з того, що по зазначеному Акту на право постійного користування землею позивачу надана земельна ділянка площею 0,255 га., а у розрахунку податку на землю значиться лише 0,0940 га. Відхилення склало 0,161 (0,255 га. - 0,094 га.).

В той же час, в матеріалах справи мається розрахунок податку на землю за 2008 рік згідно якого позивач сплачував за земельну ділянки площею 0,255 га., тобто в 2008 році в повному обсязі.

Рішенням Черноземненскої сільської ради №6 від 01.10.2008 року у позивача вилучено земельну ділянку площею 0,0634 га. Тому на 2009 рік, позивачем до ДПІ надано розрахунок податку на землю з земельної ділянки площею 0,0940 га., який є безпідставно збільшеним (0,255 га. - 0,0634 га. = 0,1916 га.)

В матеріали справи також надано рішення Совєтського районного суду АР Крим від 08.12.2004 року, яке свідчить про визнання права власності на 57/100 частини нежитлового приміщення - магазину АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 і який, згідно наданої довідки Черноземненської сільської ради, самостійно сплачує податок на землю за земельну ділянку 0,05289 га. Тобто за цю земельну ділянку позивач також не повинен сплачувати податок на землю.

Під час розгляду справи досліджений спільний розрахунок земельних ділянок, які належать Совєтському РСТ погоджений Совєтською селищною радою та управлінням земельних ресурсів Совєтського району, з якого вбачається, що позивач обґрунтовано посилається на правильність розміру земельних ділянок зазначених вище, у звязку з чим сплата земельного податку протягом перевіряємого періоду проведено у відповідності до норм чинного законодавства України.

Таким чином, відповідач безпідставно не прийняв до уваги вказані рішення органів місцевого самоврядування про вилучення зазначених земельних ділянок у Совєтського РСТ, а тому висновки ДПІ про встановлене відхилення (заниження) при розрахунку податкового зобовязання протягом 2008-2009р.р. щодо сплати земельного податку на суму 54769,88 грн. з боку позивачем є хибними.

Отже, враховуючи дослідженні підстави щодо протиправності прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень, суд прийшов до висновку, що застосовані до позивача штрафні санкції до визначених ДПІ основних зобовязаннях з податку прибуток та земельного податку, на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України також передбачає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень і способом, визначеним законами України.

Крім того, суд враховуючи вимоги позивача відносно визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з приписів ч.2 ст.11 КАС України, вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача та з урахуванням ч.2 ст.162 КАС України, визнати їх протиправними та скасувати.

Таким чином, приймаючи до уваги встановленні обставини під час розгляду справи, які перевірені доказами, відповідач не довів, що діяв обґрунтовано, тобто на підставі, в межах повноважень і способом, визначеним законами України, що вказує на доведеність заявлених позовних вимог Совєтського РСТ, а тому прийняті ДПІ в Совєтському районі АР Крим податкові повідомлення-рішення №0000232301/0 від 26.06.2009 року, №0000232301/1 від 24.07.2009 року, №0000232301/2 від 05.10.2009 року про донарахування податку на прибуток на суму 66030,87 грн., №0000282301/0 від 26.06.2009 року, №0000282301/1 від 24.07.2009 року, №0000282301/2 від 05.10.2009 року про донарахування податку на землю на загальну суму 309,38 грн. та №0000292301/0 від 26.06.2009 року, №0000292301/1 від 24.07.2009 року, №0000292301/2 від 05.10.2009 року про донарахування податку на землю на загальну суму 8837,79 грн., підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем у розмірі 3,40 грн., як сплата судового збору при звернені до суду та на проведення судової експертизи в розмірі 6874 грн., що підтверджені документально, слід повернути позивачу з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 12.04.11 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 18.04.11.

Керуючись статтями 94,160-165,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Совєтському районі АР Крим:

№0000232301/0 від 26.06.2009 року, №0000232301/1 від 24.07.2009 року, №0000232301/2 від 05.10.2009 року;

№0000282301/0 від 26.06.2009 року, №0000282301/1 від 24.07.2009 року, №0000282301/2 від 05.10.2009 року;

№0000292301/0 від 26.06.2009 року, №0000292301/1 від 24.07.2009 року, №0000292301/2 від 05.10.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Совєтського районного споживчого товариства 3,40 грн. судового збору та 6874 грн. у рахунок витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.