Постанова № 15259191, 13.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2011 р. (13:22) Справа №2а-535/11/6/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Усковій О.І.,

за участю представника позивача: Сахно В.Г.,

та представника відповідача: Гайдамака О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у суд з позовом про скасування та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим №0002272300/0 від 24.12.2010 року про визначення податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 151279,50 грн.

Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг), на які виписані податкові накладні з номерами, правомірність яких заперечує відповідач, а також податкові накладні, що отримані позивачем як покупцем із запізненням. У звязку з чим, позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту за період липень 2009 р. - червень 2010 р. суми ПДВ по податковим накладним, отриманим в указаний період.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2011 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що за наявності всіх обов'язкових реквізитів податкові накладні відповідають вимогам, що встановлені в пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної єдиною підставою недійсності податкової накладної є факт її заповнення особою, не зареєстрованою як платник ПДВ. Окрім того, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата отримання податкової накладної є датою виникнення права платника податку на податковий кредит. А тому позивач вважає, що факт отримання покупцем податкової накладної від продавця із запізненням не позбавляє такого покупця права включити суми нарахованого в попередніх звітних періодах податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду по даті отримання цієї податкової накладної.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 11.03.2011 року, в яких зазначив, що низка податкових накладних, складених ВАТ ?Кримгаз?, не відповідає вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2007 р. № 165, оскільки їх порядковий номер містить код філій не у числовому вираженні.

До того ж відповідач вважає, що включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненнями, до складу податкового кредиту звітного періоду, на який припадає дата отримання податкової накладної, є порушенням норм пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На думку ДПІ, у порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не було надано до податкових декларацій за відповідні звіті податкові періоди заяв зі скаргам на постачальників, що порушили порядок заповнення податкових накладних та несвоєчасно надали податкові накладні.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справи суд повинен зясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"є юридичною особою, зареєстрованою 22.03.1996 року (ідентифікаційний код 20671506) виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 632861 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05.08.2009 року.

Позивач є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 06.12.2009 р. № 100257128, індивідуальний податковий номер 206715001284.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. За результатами цієї перевірки 16.12.2010 р. було складено Акт № 431/23-0/20671506. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, п.8, п.9, п.10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, та донараховано ПДВ на суму 100853 грн., у тому числі по періодах: липень 2009 р. - 69337 грн., вересень 2009 р. - 13 грн., жовтень 2009 р. - 4436 грн., листопад 2009 р. - 7 грн., грудень 2009 р. - 12718 грн., січень 2010 р. - 7 грн., лютий 2010 р. - 13108 грн., квітень 2010 р. - 9 грн., травень 2010 р. - 9 грн., червень 2010 р. - 1209 грн.

На підставі акту перевірки від 16.12.2010 р. № 431/23-0/20671506 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002272300/0 від 24.12.2010 року згідно якому, за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" з посиланням на пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальній сумі 151279,50 грн., у тому числі за основним платежем 100853,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 50426,50 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість", що був чинним на дату перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-BP визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з пп. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 16.12.2010 р. № 431/23-0/20671506 позивачем відповідачу в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2009 р. - червень 2010 р. задекларовано податковий кредит минулих періодів по 37 податковим накладним.

До складу податкового кредиту у липні 2009 р. - червні 2010 р. включені суми за наступними податковими накладними:

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Усі вищезгадані податкові накладні повною мірою мають передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обовязкові реквізити, у тому числі й порядковий номер. Тобто ці податкові накладні відповідають вимогам, що встановлені в пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, єдиною підставою недійсності податкової накладної є факт її заповнення особою, не зареєстрованою як платник ПДВ. ВАТ "Кримгаз" і його філії є такими зареєстрованими платниками ПДВ. Цей факт не заперечувався відповідачем. Окрім того, листом від 18.02.2010 р. № 571 ВАТ "Кримгаз" повідомляло Спеціалізовану державну податкову інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АРК про привласнення кодів (шифрів) своїм філіям для оформлення податкових накладних.

Отже, відсутня підстава для визнання вищеназваних податкових накладних недійсними, оскільки відсутнє порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносно вимог, що встановлені Законом до форми податкової накладної.

До складу податкового кредиту у липні 2009 року включені суми за наступними податковими накладними, що були виписані у червні 2009 року, а саме:

Проаналізувавши вказані висновки відповідача, зроблені в акті перевірки від 16.12.2010 р. № 431/23-0/20671506, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкову накладну, час отримання якої не співпадав з датою її складання, тобто, як вважав відповідач, формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на наступне.

Так, у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (з наступними змінами і доповненнями) зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить.

Більш того, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" саме за датою отримання податкової накладної, як першої події, виникає право платника податку на податковий кредит.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів з липня 2009 р. по червень 2010 р. не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальників за порушення порядку заповнення та ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає його необґрунтованими з наступних підстав.

Абзацем 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обовязок платника податків - отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, заява зі скаргою додається до податкової декларації за звітний податковий період, коли до податкового кредиту включені суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, Що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 р. та журналом реєстрації податкових накладних, що запізнилися.

У звязку з цим положення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, розміри сум, що були віднесені позивачем до податкового кредиту, співпадають з розмірами сум ПДВ, що вказані у вищезгаданих податкових накладних. Між відповідачем та позивачем спору з цього питання не виникло. Тому відсутнє порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки даний пункт встановлює правило про визначення розміру податкового кредиту, і не встановлює правило про дату виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Закон України "Про податок на додану вартість" у пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, з заперечень відповідача вбачається, що тобто за той період, коли було здійснено операцію та виписано спірні податкові накладні, позивачем не включались зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і частиною 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем

вимог п.8, п.9, п.10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що затверджений наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за № 770/11050, виходячи з наступного.

Пункт 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних визначає перелік документів, що є підставою для здійснення записів про придбання. Записи позивачем були зроблені на підставі отриманих податкових накладних, тобто відповідно до пункту 8 порядку.

Пункт 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлює особливості заповнення деяких граф розділу I реєстру, у тому числі вказівки дати отримання податкової накладної. Оскільки позивач указував дати отримання податкових накладних, а також заповнював необхідні графи розділу I реєстру, норми пункт 9 порядку виконуються, тобто порушення відсутні.

Пункт 10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлює правила відображення в розділі II реєстру виданих податкових накладних, а також податкових накладних, які бережуться у продавця (виходячи з редакції, що діяла у періоді внесення позивачем записів до реєстру). Як випливає з даної норми, ці правила не мають відношення до податкових накладних, одержаних позивачем як покупцем. А отже, позивач не мав змоги та не порушував вимоги пункту 10 порядку.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, під час розгляду справи відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту за липень 2009р. - червень 2010р. в розмірі 100852,51 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними та реєстрами отриманихподаткових накладних позивача.

Вказані податкові накладні були досліджені перевіряючими, але безпідставно не були прийняті до уваги.

Окрім того, ДПІ визначено завищення підприємством податкового кредиту на суму 100853,00 грн., у той час я дослідженими податковими накладними позивачем було задекларовано 100852,51 грн., тобто розбіжність склала 0,49 грн.

В звязку із неправомірністю визначення відповідачем податкового обовязку позивача за пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", необґрунтованим є застосування штрафної санкції за пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доведеної протиправності прийнятого Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим відносно позивача податкового повідомлення-рішення №0002272300/0 від 24.12.2010р. на загальну суму 151279,50 грн., яке підлягає скасуванню.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 13.04.11 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 19.04.11.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим №0002272300/0 від 24.12.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.