Постанова № 15259161, 02.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2011 р. о 15:19 Справа №2а-6666/09/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участі:

представник позивача - Нанікашвілі І.А.;

представник відповідача - Лук'янець О.Ю.;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0016372301/0 від 17.12.2008 року, №0016372301/1 від 27.02.2009 року, 0016372301/2 від 15.05.2009 року, №0016362301/0 від 17.12.2008 року, №0016362301/1 від 27.02.2009 року, №0016362301/2 від 15.05.2009 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про не підтвердження факту використання придбаних бензину і газу у межах господарської діяльності платника податку. Позивач зазначає, що витрати на придбання палива віднесено до складу валових витрат, а суми ПДВ у ціні вказаних товарів - до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених документів бухгалтерського і податкового обліку.

Ухвалами суду від 26.06.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.09.2010 року зупинено провадження по справі у зв'язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи, ухвалою суду від 19.10.2010 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що факт використання палива у межах господарської діяльності платника податку не було підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 22230255, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, на податковому обліку перебуває у Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами перевірки складено акт від 05.12.2008 року №8963/23-7/22230255.

Згідно із висновками даного акту перевіркою встановлено порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин, далі Закон №334), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15680,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року - 3714,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 4082,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 3812,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 4072,00 грн.

Також перевіркою виявлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12544,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року - 974,00 грн., за серпень 2007 року - 1132,00 грн., за вересень 2007 року - 866,00 грн., за жовтень 2007 року - 1014,00 грн., за листопад 2007 року - 1312,00 грн., за грудень 2007 року - 940,00 грн., за січень 2008 року - 708,00 грн., за лютий 2008 року - 1188,00 грн., за березень 2008 року - 1153,00 грн., за квітень 2008 року - 1133,00 грн., за травень 2008 року - 1149,00 грн., за червень 2008 року - 976,00 грн.

На підставі даного акту та відповідно до пп. "б" п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин, далі Закон №2181) відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.12.2008 року №0016362301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 21127,80 грн., у тому числі за основним платежем - 15680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5447,80 грн.; від 17.12.2008 року №0016372301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16740,00 грн., у тому числі за основним платежем - 11160,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 5580,00 грн. (визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем на суму 11160,00 грн. пов'язано із тим, що у висновку акту перевірки помилково зазначено про заниження позивачем суми податкового зобов'язання (а не податкового кредиту) на 12544,00: оскільки у листопаді 2007 року позивачем декларувалось від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 1384,00 грн., загальна сума заниження податкового зобов'язання до сплати у бюджет, яка виникла у зв'язку із порушеннями, вказаними в акті перевірки, становить 11160,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скарги платника податку залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 17.12.2008 року №0016362301/0 та №0016372301/0 - без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2009 року №0016362301/1 та №0016372301/1, від 15.05.2009 року №0016362301/2 та №0016372301/2.

Висновки за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування пов'язані із наступними обставинами.

Перевіркою встановлено, що подорожні листи вантажного автомобіля, як підтверджуючі документи до факту списання бензину та газу не містять змісту та обсягу господарської операції - не вказана мета поїздки, контрагент підприємства, його адреса, товарно-транспортні накладні відсутні.

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм повязується із висновком про не підтвердження факту використання палива у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Форми подорожного листа вантажного автомобіля та товарно-транспортної накладної затверджені Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508. Водночас згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також типові форми єдиної первинної транспортної документації, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України N 488/346 від 29 грудня 1995 року і введені в дію з 1 січня 1996 року. Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України N 488/346 від 29 грудня 1995 року не зареєстровано Міністерством юстиції України, тому він не може встановлювати правил, обов'язкових для виконання юридичними та фізичними особами, що не відносяться до сфери управління Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивач застосовує для обліку роботи вантажних автомобілів товарно-транспортні накладні, за формою, розробленою підприємством, які містять усі передбачені законом обов'язкові реквізити, подорожні листи вантажного автомобіля (за формою, яку затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України N 488/346 від 29 грудня 1995 року), накази керівника та інші документи.

Проведеним у справі експертним дослідженням підтверджено, що за перевірений період підприємством використано у межах господарської діяльності (для доставки товарів покупцям власним та орендованим транспортом) паливо на суму 38599,71 грн., вартість палива, використання якого у межах господарської діяльності не підтверджено первинними документами, становить 5410,13 грн.

Вказані висновки по суті не оспорюються позивачем, доводи представника відповідача щодо недостатності наданих документів для підтвердження факту використання палива у межах господарської діяльності платника податку суд до уваги не приймає, оскільки ці доводи не є нормативно обґрунтованими.

За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновки проведеної у справі експертизи.

Згідно із п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, зазначеною нормою передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.3, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відсутність належного підтвердження факту використання у межах господарської діяльності позивача палива на суму 5410,13 грн. обумовлює правомірність висновків податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1352,53 грн. та з податку на додану вартість на суму 1082,03 грн.

Штрафні (фінансові) санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях застосовано на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, згідно із яким, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підтверджені судовим експертом висновки про заниження позивачем бази оподаткування з податку на прибуток і податку на додану вартість стосуються таких періодів: липень 2007 року - 255,64 грн., серпень 2007 року - 432,83 грн., за вересень 2007 року - 505,32 грн., за жовтень 2007 року - 158,36 грн., за листопад 2007 року - 158,81 грн., за грудень 2007 року - 544,18 грн., за січень 2008 року - 359,58 грн., за лютий 2008 року - 886,75 грн., за березень 2008 року - 294,35 грн., за квітень 2008 року - 854,67 грн., за травень 2008 року - 503,38 грн., за червень 2008 року - 456,26 грн.

За таких обставин заниження сум податкового зобов'язання становить: з податку на прибуток:

за 9 місяців 2007 року - 298,45 грн.;

за 2007 рік - 215,34 грн;

за І квартал 2008 року - 385,17 грн.;

за перше півріччя 2008 року - 453,58 грн.;

з податку на додану вартість:

липень 2007 року - 51,13 грн.,

серпень 2007 року - 86,57 грн.,

вересень 2007 року - 101,06 грн.,

жовтень 2007 року - 31,67 грн.,

листопад 2007 року - 31,76 грн.,

грудень 2007 року - 108,84 грн.,

січень 2008 року - 71,92 грн.,

лютий 2008 року - 177,35 грн.,

березень 2008 року - 58,87 грн.,

квітень 2008 року - 170,93 грн.,

травень 2008 року - 100,68 грн.,

червень 2008 року - 91,25 грн.

Таким чином, розмір штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток має становити 546,98 грн. (298,45 х 0,5 + 215,34 х 0,5 + 385,17 х 0,4 + 453,38 х 0,3) , а з податку на додану вартість 541,03 грн. (1082,03 х 0,5).

За вказаних обставин визначення сум податкового зобов'язання у решті сум (з податку на прибуток - 14327,47 грн. за основним платежем і 4900,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з податку на додану вартість - 10077,97 грн. за основним платежем і 5038,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

Оскільки позивачем помилково заявлені вимоги про визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст. 11 КАС України, вважає можливим у цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 61,00 грн. і витрачено на її проведення 61 годину дослідження, що складає 3936,33 грн. Вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується наданими представником позивача платіжними документами.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 9 квітня 2010 року N 288/7 «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 року за N 287/17582.

Сума витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи, сплачена позивачем у ціні вартості вказаної експертизи, стягненню на користь позивача не підлягає, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 02.03.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 07.03.2011 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 17.12.2008 року №0016362301/0, від 27.02.2009 року №0016362301/1, від 15.05.2009 року №0016362301/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" (ідентифікаційний код 22230255) суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19228,29 грн., у тому числі 14327,47 грн. за основним платежем і 4900,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 17.12.2008 року №0016372301/0, від 27.02.2009 року №0016372301/1, від 15.05.2009 року №0016372301/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" (ідентифікаційний код 22230255) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15116,94 грн., у тому числі 10077,97 грн. за основним платежем і 5038,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобус-Трейд" 3939,73 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.