Рішення № 152533, 27.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.06 р. Справа № 24/169

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої

При секретарі Бєліковій Н.А.

за участю:

Прокурора

Представників сторін:

від позивача Бугаєнко С.О. – довір.

від відповідача не з’явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” м. Донецьк

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінструмент” м. Краматорськ

про стягнення 4302 грн. 42 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінструмент” м. Краматорськ про стягнення 4302 грн. 42 коп., в тому числі 3913,43 грн. боргу, 81,05 грн. індексу інфляції, 41,99 грн. 3% річних та 265,95 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання теплової енергії № 59 від 01.09.2005р. акти на включення опалення від 27.10.2005р., тарифи, платіжні вимоги-доручення, претензію від 16.06.2006р. № 84-ОС, розрахунок суми боргу, індексу інфляції, 3% річних та пені.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог від 16.08.2006р., якою просить стягнути основну заборгованість в сумі 3913,43 грн. за період з 01.03.2006р. по 15.04.2006р., пеню в сумі 265,95 грн., 3% річних в сумі 41,99 грн., індекс інфляції в сумі 81,05 грн.

На вимогу суду позивач надав уточнені розрахунки, згідно яких пеня становить 243,94 грн., індекс інфляції – 23,48 грн., 3% річних – 38,52 грн.

Разом з цим, заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України не надав.

Відповідач надав відзив на позов та заяву від 01.09.2006р., позовні вимоги визнав, повідомив про часткову сплату боргу 30.08.2006р. в розмірі 1350 грн. та просить розстрочити стягнення позовної суми в залишковій частині згідно наступного графіку: 1476 грн. – до 31.09.2006р., 1476 грн. – до 31.10.2006р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії № 59 від 01.09.2005р., строком дії протягом 2 років. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язується поставити відповідачу теплову енергію на опалення у кількості 108260 ккал/год для опалення адміністративного будинку по вул. Семашко, 27а у м. Донецьк, а відповідач, в свою чергу, зобов’язується оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам і в строки, визначені даним договором.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки за споживаємо теплову енергію здійснюється на умовах 100% передплати. Відповідно до п. 6.2 договору розрахунки за раніш спожиту і неоплачену теплову енергію здійснюється споживачем протягом п’яти банківських днів, згідно платіжної вимоги-доручення, пред’явленої постачальником в строк до 25-го числа поточного місяця.

У п. 6.9 договору сторонами передбачено, що кінцева плата за теплову енергію здійснюється згідно платіжній вимозі-дорученню, пред’явленому позивачем до банку відповідача в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу теплову енергію у березні – квітні 2006р. на загальну суму 4913,43 грн., що підтверджується актом на включення опалення від 27.10.2005р.

В матеріалах справ містяться вимоги-доручення №№ 59 від 10.03.2006р. та 11.04.2006р. на загальну суму 4913,43 грн., але позивач у судовому засіданні повідомив, що не може пояснити чий підпис як одержувача поставлений на зазначених платіжних вимогах-дорученнях і доказів їх направлення за умовами договору не надав.

Разом з тим, як на вимогу про сплату спірної суми боргу позивач посилається на претензію від 16.06.2006р. № 84-ОС, направлену відповідачу 16.06.2006р., що підтверджено поштовим чеком № 0055 з відповідним реєстром.

Таким чином, право вимагати сплати боргу у позивача виникає лише після направлення зазначеної претензії.

Відповідач отриману теплову енергію оплатив частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3913,43 грн., яка підтверджена матеріалами справи і проти чого відповідач не заперечує.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 1350 грн., після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджено платіжним дорученням № 566 від 30.08.2006р. та позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Борг в залишковій частині в сумі 2563 грн. 43 коп. підтверджено матеріалами справи, визнано відповідачем і підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 7.3 договору сторонами зазначено, що у разі прострочення платежу відповідно до вимог Закону України № 543 від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, відповідно до вимог ст.ст. 611, 612, 614, 625 ГК України споживач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми і пеню в розмірі 0,1% , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день прострочки.

Пеня нарахована позивачем за подвійною обліковою ставкою НБУ, що не суперечить діючому законодавству та умовам спірного договору.

Позивачем у позові заявлена до стягнення пеня в розмірі 265,95 грн., 3% річних в сумі 41,99 грн., індекс інфляції в сумі 81,05 грн.

На вимогу суду позивач надав уточнені розрахунки, згідно яких пеня становить 243,94 грн., індекс інфляції – 23,48 грн., 3% річних – 38,52 грн.

Разом з цим, заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивач не надав і суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Враховуючи той факт, що право вимагати сплати боргу у позивача виникло лише після пред’явлення вимоги на оплату, а саме направлення зазначеної вище претензії, нараховані позивачем пеня, індекс інфляції та 3% річних підлягають стягненню частково, тобто з урахуванням пред’явлення вимоги на оплату.

Таким чином, пеня підлягає стягненню в сумі 77,41 грн. за період з 24.06.2006р. по 31.07.2006р., індекс інфляції – в сумі 3,91 грн. за червень 2006р., 3% річних – в сумі 28,21 грн. за період з 24.06.2006р. по 31.07.2006р.

Вимоги щодо стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача щодо розстрочки відповідно до наданого ним графіку.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача.

Клопотання судом не задоволено, оскільки відповідачем не доведено обставини, зазначені у клопотанні.

Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України.

Також в судовому засіданні розглянуто клопотання позивача, заявлене у позові, щодо накладення арешту на майно відповідача у межах суми позову з метою його забезпечення.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення даного клопотання позивача заперечує.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Такого обґрунтування позивачем суду не надано.

При таких обставинах вимога щодо забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 49, 78, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінструмент” м. Краматорськ про стягнення 4302 грн. 42 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінструмент” (84313, м.Краматорськ, Донецька область, вул. Шкадінова, 68, рах. 26007401380000 у Донецькій філії „Укрсіббанку”, МФО 335827, ЄДРПОУ 31709671, ІНН 317096705153) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” (83000, м.Донецьк, вул. Постишева, 68, рах. 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011, ЄДРПОУ 33257089, ІНН 332570805621) 2563 грн. 43 коп. – боргу, 3 грн. 91 коп. - індексу інфляції, 28 грн. 21 коп. - 3% річних, 77 грн. 41 коп. – пені, 95 грн. 37 коп. – державного мита, 110 грн. 33 коп. – плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення 1350 грн. боргу припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя Ломовцева Н.В.