Рішення № 15252420, 15.04.2011, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

15.04.2011

Справа № 2-0108/1191/2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 р. Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді –Кузьміної О.М.

При секретареві –Тищенко Н.С.

за участю представника позивача –ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ „Керченський скляний комбінат” про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що з 04 грудня 2003 р. до 01 липня 2005 р. він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах. Наказом №161 від 29.06.2005 р. позивач звільнений за власним бажанням. На день звільнення йому нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 3345 грн. 07 коп. Середньомісячний заробіток позивача складав 1300 грн. При звільненні з підприємства остаточний розрахунок з ним не був здійснений, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітної платі у сумі 3345 грн. 07 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3532 грн. 39 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2005 р. по 01.03.2011 р., тобто за 68 місяців у розмірі 88400 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що відповідач у порушення ст.116 КЗпП України в день звільнення позивача не провів остаточного розрахунку, згідно з довідкою №269 від 07.12.2006 р. заборгованість по заробітній платі складає 3345 грн.07 коп., яку просить стягнути на користь позивача. У відповідності до ст.117 КзпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, всього за 68 місяців, при середньомісячному заробітку позивача 1300 грн., сума, що належить до виплати, складає 88400 грн., яку просить також стягнути на користь позивача. Строк позовної давності при зверненні з вимогою про стягнення середнього заробітку, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України, позивачем дотриманий, оскільки відповідач не провів з ним остаточного розрахунку при звільненні. Крім того, відповідач повинен провести виплату компенсації втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, розмір якої з урахуванням невиплаченої заробітної плати та індексів інфляції за період з 01.07.2005 р. по 01.03.2011 р. складає 3532 грн. 39 коп., яку також просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів. До суду надійшло заперечення відповідача з позову, згідно якому позовні вимоги не визнає, просить в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, мотивуючі свої доводи тим, що позивач розірвав трудовий договір з відповідачем в порядку ст.38 КЗпП за власним бажанням, отже відповідачем не допущено порушення законодавства про працю, а тому відсутні підстави для стягнення заробітної плати. Також зазначив, що з 2004 року виробництво продукції ЗАТ «Керченський скляний комбінат»зупинено у зв’язку з відсутністю ринків збиту, стосовно товариства порушена справа про банкрутство, з травня 2006 року на всі рахунки підприємства накладений арешт, через що відповідач був позбавлений можливості своєчасно провести з позивачем розрахунок, тому немає вини підприємства в несвоєчасному розрахунку при звільненні, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку у даному разі не виплачується. Щодо вимог про стягнення компенсації, то розрахунок компенсації них виплат потребує спеціальних знань,якими позивач не володіє. Крім того, на думку відповідача, позивачем без поважних причин пропущений тримісячний строк подачі позову про стягнення середнього заробітку та компенсації, передбачений ст.233 КЗпП України.

          Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заявлені вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Судом встановлено, що з 04 грудня 2003 року до 01 липня 2005 року позивач перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, працював наладчиком скляних автоматів. 01 липня 2005 року позивач звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією запису в трудовій книжці, запис зроблено на підставі Наказу №161 від 29.06.2005 р. (а.с.5), при звільненні виплата всіх належних сум позивачу здійснена не була, про що свідчить довідка №269 видана ЗАТ „Керченський скляний комбінат”, згідно якій за станом на 07.12.2006 р. за підприємством значиться заборгованість перед позивачем в сумі 3345 грн. 07 коп. (а.с.6). Відповідач не виплатив позивачу належні йому при звільнені суми, тим самим порушені його права, передбачені ст.116 КЗпП України. Сума заборгованості по заробітної платі у розмірі 3345 грн. 07 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача, про те, що ЗАТ „Керченський скляний комбінат” не порушувало право позивача на оплату праці, не заслуговують уваги, оскільки вони спростовані вищевикладеними обставинами. Більш того сам по собі факт звільнення позивача за власним бажанням не виключає наявність порушень трудового законодавства з боку працедавця.

Посилання відповідача на те, що позивачем без поважних причин пропущений тримісячний строк подачі позову про стягнення компенсації втрати частини заробітку, передбачений ст.233 КЗпП України, суд вважає неспроможними за наступних підстав.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З позовом про стягнення неотриманої заробітної плати позивач звернувся в березні 2011 року, раніше вказаний спор не був предметом судового розгляду.

Закон України «Про оплату праці»передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання споживчих цін.

Як встановлено судом, заробітна плата позивачу у встановлені законом строки, сплачена не була, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 р. № 2050-III та Положенням про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (зі змінами, внесеними постановою від 31.03.2003 р. №430), підприємствами установами, організаціями усіх форм власності й господарювання проводиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більш календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо на цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Однак відповідач у порушення зазначених нормативних актів не проводив компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати. Тому невиплачена позивачу заробітна плата підлягає компенсації, сума якої обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але невиплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт споживчих цін та складає 3532 грн. 39 коп. Тобто позовні вимоги ОСОБА_2 в цієї частині підлягають задоволенню. Розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, наданий позивачем (а.с.8), суд вважає обґрунтованим і відповідним діючому законодавству.

Суд також не може погодитись і доводами відповідача, про те, що позивачем без поважних причин пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки, як встановлено судом, виплата всіх належних позивачу від роботодавця сум не проведена з часу звільнення до часу розгляду справи. Відповідно до ч.5 п.25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначеннях виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Таким чином позивачем додержаний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України.

Проте, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають, оскільки вважає, що заперечення відповідача в цієї частині позову є обґрунтованим.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою для відповідальності власника або уповноваженого ним органу підприємства є склад правопорушення, яки включає два юридичних факти –порушення власником або уповноваженим ним органом строків розрахунку при звільненні та вина власника або уповноваженого ним органу.

Зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність вини підприємства у несвоєчасному розрахунку при звільненні не відповідають дійсності, оскільки скрутне матеріальне становище підприємства склалося в силу об’єктивних причин, а саме через відсутність ринку збиту товарів, які виробляються на підприємстві, і не пов’язано з неналежним господарюванням з боку керівництва комбінату.

Заважала відповідачу провести відповідні розрахунки з ОСОБА_2 і та обставина, що постановою старшого державного виконавця Гуляєва Р.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби в АР Крим від 30.05.2006 р. при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ЗАТ „Керченський скляний комбінат” на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості на суму 8538176 грн. 96 коп. був накладений арешт на всі грошові кошти ЗАТ „Керченський скляний комбінат”. Крім того, відповідач знаходиться у стадії банкрутства, що також заважало відповідачу розрахуватися з позивачем.

Зазначені обставини вказують на відсутність вини ЗАТ „Керченський скляний комбінат” в остаточному розрахунку з ОСОБА_2, а тому відсутні правові підстави для застосування положень ст.117 КЗпП України, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст.81, 88 ЦПК України, Декрету КМУ “Про держмито” витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільної справи та сума судового збору по даній категорії справ покладаються на відповідача, тому зазначені судові витрати повинні бути стягнути з ЗАТ „Керченський скляний комбінат” на користь держави.

          Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218, п.2 ст.367 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗзП України, ст.ст. 15, 34 Закону України „Про оплату праці”, Положенням „Про порядок компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати”, Декретом КМУ “Про держмито”, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” (м. Керч вул. Індустріальне шосе, 11 (р/р № 26006301028301 МФО 306458 в ФАБ „Південний” Св-во ПДВ 00336573 ЗКПО 31179659 ІПН 311796501066) на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 3345 грн. 07 коп., компенсацію втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3532 грн. 39 коп., а всього стягнути - 6877 грн. 46 коп. (шість тисяч вісімсот сімдесят сім грн. 46 коп.) без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні –відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” у дохід держави судовий збір у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 77 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                 О.М. Кузьміна