Рішення № 15251785, 25.02.2011, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-226/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 січня 2011 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді - Резниченко С.О.

при секретарі Шинкарьової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Керчі цивільну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за водокористування та водовідведення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи заявлені вимоги тим, що відповідачі проживають у АДРЕСА_1, користуються послугами водокористування та водовідведення, але не оплачують їх у повному обсязі, у звязку з чим створилася заборгованість за період з 30 листопада 2007 року по 31 жовтня 2010 року у розмірі 466 грн. 15 коп., яку просить стягнути з відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що відповідачі є абонентами Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі»і за період з 30 листопада 2007 року по 31 жовтня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 466 грн. 15 коп. А також пояснив, що відповідачі є споживачами, позивач є виробником послуги, КП «Жилавтосервіс-Керч»виконавець послуги, який укладає договір з споживачем; між позивачем і КП «Жилавтосервіс-Керч»укладений договір про водопостачання, комунальному підприємству «Жилавтосервіс-Керч» делеговані повноваження по стягуванню оплати за послугу. Оплата комунальної послуги відповідачами здійснювалася частково, тому утворилась заборгованість.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що між ним і позивачем не укладався договір про надання послуги водокористування і водовідведення, без договору не має зобовязань і підстав для стягування боргу, тому примусити його оплачувати комунальну послугу без договору неможна, оскільки це суперечить закону. Виконавець послуги зобовязаний укласти з ним договір, у позивача не має законних підстав для укладання з ним договору, оскільки позивач не є виконавцем послуги. Крім того, постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09 01 07 року скасовані прямі розрахунки за комунальні послуги, але позивач ігнорує закон. А також позивач вимагає з нього оплату, приписує зайві куби води, тарифи по оплаті послуги водопостачання та водовідведення незаконні і необґрунтовані. Відповідач також пояснив, що він не знає кому оплачував послугу водокористування і має право платити або не платити, він був в гарному настрої і оплачував комунальну послугу, що його ці оплати ні до чого не зобовязують, що у нього вдома у 2005 році встановлений водомір і вода у нього вдома є. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити і вважає, що вказані відповідачі не є належними.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнала і пояснила, що у відповідності зі ст..19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»комунальна послуга водопостачання надається споживачу на підставі договору, але між позивачем та відповідачами не укладався договір, тому не можуть існувати договірні відносини. Позивач укладає договір з виконавцем комунальної послуги КП «Жилавтосервіс-Керч»і послугу надає комунальному підприємству «Жилавтосервіс-Керч», а не відповідачам. Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09 01 07 року скасовані прямі абонентські розрахунки за комунальні послуги і підстави для нарахування боргу за комунальну послугу відсутні. Рішенням виконкому Керченської міської ради від 31 03 09 року № 354 виконавцем послуги водопостачання та водовідведення є комунальне підприємство «Жилавтосервіс-Керч»і воно повинно було укладати договір з відповідачами, але договір не укладений і не розроблений, що позбавило відповідачів прав, передбачених ст..20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Відповідачі неодноразово зверталися до позивача, КП «Жилавтосервіс-Керч»з проханням укласти з ними договір про надання послуги. Крім того, відповідачі є законослухняними громадянами, тому оплачували отримані послуги водопостачання, але виявилось, що тарифи на послугу водопостачання та водовідведення незаконні і необґрунтовані, тарифи були сформовані неналежним чином, у звязку з чим рішенням Керченського міського суду було визнано незаконним і скасовано рішення виконкому від 31 03 09 року № 348, у даний час справа знаходиться на розгляді в апеляційній інстанції. Представник відповідачів просить визнати відповідачів неналежними відповідачами і відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, про день слухання справи сповіщені своєчасно.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є виробником послуг водопостачання та водовідведення, надає дані послуги відповідачам, що проживають у АДРЕСА_1. Надання відповідачам послуг водопостачання та водовідведення є різновидністю комунальних послуг, які відповідачі згідно зі ст.ст.67, 68 ЖК України, ст..20 ч.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобовязані оплачувати у встановлені строки, однак відповідачі послуги, що надаються позивачем, у повному обсязі не оплачують, у звязку з чим за період з 30 листопада 2007 року по 31 жовтня 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 466 грн. 15 коп.

Невиконання відповідачами покладених на них зобовязань порушує права позивача, тому порушені права підлягають відновленню шляхом примусового солідарного стягнення вказаної суми.

Заперечення відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Положеннями статей 67 та 162 Житлового кодексу України, пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено обовязок споживачів вносити плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст..11 даного кодексу, якою визначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі фактично користувалися послугами водопостачання та водовідведення, які надавалися позивачем, і частково оплачували їх. Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів не заперечує користування даною послугою і її часткову оплату. Доводи відповідача ОСОБА_2, що він оплачував вказані послуги, тому що він знаходився у гарному настрої і не знає кому платив, непереконливі. Оплата відповідачами комунальної послуги навпаки підтверджує фактичне користування нею і існування правовідносин між сторонами, оскільки у наданих відповідачами копіях квитанцій вказані реквізити для оплати саме позивача (а.с.36-62), тому гроші по оплаті послуги водопостачання та водовідведення надходили саме до позивача, тим самим відповідачі визнавали, що зобовязані за отриману комунальну послугу сплачувати гроші саме позивачу. Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачів посилаються, що позивач є виробником послуги і не має законних підстав для укладання договору про надання послуги з відповідачами, в той же час у матеріалах справи є заява відповідача ОСОБА_2 до позивача з проханням укласти договір про надання послуги водопостачання та водовідведення, де він вказує, що укладання такого договору не суперечить вимогам закону (а.с.27), отже, відповідач суперечить своїм же доводам у суді.

Відомостей про те, що відповідачі відмовлялись від послуг водопостачання та водовідведення, звертались до позивача з претензіями з приводу неякісного надання послуг, а також з вимогами про проведення перерахунку розміру оплати за вказані послуги у звязку з ненаданням або наданням не в повному обсязі, суду не надано.

Таким чином, фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, тому відсутність письмового договору не звільняє відповідачів від оплати отриманих комунальних послуг водокористування та водовідведення, які були надані позивачем. За даних обставин посилання відповідача ОСОБА_2 та представника відповідачів на відсутність договірних відносин між сторонами, а тому відсутність зобовязань по оплаті вказаних послуг, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини 3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи документально підтверджена заборгованість відповідачів перед позивачем за спожиті послуги водокористування та водовідведення за період з 30 листопада 2007 року по 31 жовтня 2010 року у розмірі 466 грн. 15 коп. (а.с.4).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач, виконавши свої зобовязання по наданню послуги водопостачання та водовідведення відповідачам, має законні підстави вимагати від них як з споживачів оплати за вказану послугу.

Доводи відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів, що тарифи на послугу водопостачання та водовідведення незаконні і необґрунтовані не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки не має відомостей, що рішення Керченського міського суду від 11 02 10 року (а.с.66-67), на яке вони посилаються в обґрунтування своїх доводів, набрало чинності (а.с.68-69), тому у суду не має підстав ставить під сумніви законність і обґрунтованість вказаних тарифів.

Отже, доданий позивачем розрахунок суми заборгованості відповідачів по оплаті послуг водопостачання та водовідведення суд визнає обґрунтованим і відповідним чинним тарифам.

Позивачем при подачі даного позову до суду понесені судові витрати, а саме: оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн., що підтверджується наявним у справі документом (а.с.7).

Відповідно до ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у розмірі 30 грн. повинні бути стягнути з відповідачів.

Крім того, оскільки позивач рішенням Керченської міської ради звільнений від оплати судового збору у розмірі 51 грн. (а.с.5), то він у порядку ч.1 ст.88 ЦПК України підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Керуючись ст..ст.67 - 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 509, 525, 526, 541, 543 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі»(розрахунковий рахунок 260063013413 КО 4552 ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 384061, ОКПО 19195199) заборгованість за водокористування та водовідведення за період з 30 листопада 2007 року по 31 жовтня 2010 року в сумі 466 грн. 15 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн., а всього стягнути 496 грн. 15 коп. (чотириста девяносто шість грн. 15 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя