Постанова № 15239217, 05.05.2009, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-36/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

головуючий суддя Ситенко А.І.

при секретарях Жемеровій Є.С., Розсози О.М. за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідача Потіпа Д.В. ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення суми недоплаченої грошової допомоги, покладання зобов*язання у подальшому проводити виплати відповідно до Конституції України

ВСТАНОВИВ:

4 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі - Управління) про визнання протиправними дій та стягнення недоплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по листопад 2008 року та покладання зобов*язання на відповідача у подальшому проводити виплати відповідно до Конституції України, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на отримання соціальних виплат на дитину у гарантованому законом розмірі.

Ухвалою суду від 24 березня 2009 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

У судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги, в обгрунтування яких послалася на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що позивачка ОСОБА_1 є матірю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона є незастрахованою особою і перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На підставі норм Закону України «Про допомогу сімям з дітьми» ОСОБА_2 була нарахована відповідна державна соціальна допомога на дитину, розмір якої у 2007 та 2008 роках був безпідставно визначений у розмірах визначених відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007 та 2008 роки. Наведеними законами була зупинена дія частини першої ст. 15 Закону «Про допомогу сімям з дітьми». Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення деяких статей, зокрема абзацу третього частини другої статті 56 Закону «Про Державний бюджет України» визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення. Рішення Конституційного Суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обовязковими до виконання на території України.

Представник позивачки зазначив, що сума соціальної" допомоги визначена відповідачем відповідно до нормативно-правових актів, які є неконституційними, тому на підставі вимог частини третьої статті 46 Конституції України розмір соціальної допомоги має бути не нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, і загальна сума недоплаченої у зв"язку з цим їй допомоги на дитину становить 5972, 14 грн., яку просить стягнути на користь позивачки з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки службові особи органу виконавчої влади безпідставно переконували її у правомірності своїх дій з посиланням на норми неконституційного законодавства, тому про їх порушення вона дізналася тільки наприкінці 2008 року. Крім того, після народження дитина часто хворіла тому вона була зайнята її доглядом та вихованням, тому не мала можливості слідкувати за змінами у чинному законодавстві, тим паче, що вона є юридично необізнаною людиною. Через недотримання чинного законодавства посадовими особами відповідача до теперішнього часу її соціальні права не захищені, у звязку з чим просить поновити їй строк звернення з позовом до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради позов ОСОБА_1 не визнало, пославшись на його безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача - юрисконсульт ОСОБА_4, не погоджуючись з позовними вимогами, стверджував, що соціальні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управлінням позивачці визначені з 10 вересня 2007 року і виплачені в розмірі та в порядку, передбачених відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України" на 2007 та 2008 роки у межах бюджетного фінансування. Вважає, що службові особи Управління діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були, тому просить суд у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити. Крім того, відповідно до вимог статей 99, 100 Кодексу Адміністративного судочинства України позивачкою пропущений річний строк звернення до суду, встановлений цим Кодексом.

Представник відповідача- Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області ОСОБА_6, що діє на підставі посвідченої довіреності, до судового засідання не зявився, навши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матірю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1, виданого 25 липня 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції. Позивачка до народження дитини не працювала.

Оскільки ОСОБА_1 не є застрахованою особою, правовідносини, повязані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей врегульовані нормами статтей 13, 15 Закону України від 22 березня 2001 року № 2334-111 (далі Закон № 2334-111) „ Про Державну допомогу сім"ям з дітьми", якими передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована особа в системі загальнообов"язкового державного соціального страхування особа(один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статей 4 та 5 Закону № 2334-111 покриття витрат на виплату державної допомоги сім"ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенції до місцевих бюджетів органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків(усиновителів, опікуна, піклувальника).

ОСОБА_1 на обліку в управлінні праці на соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, як отримувач державної допомоги по догляду за дитиною до трьох років, перебуває з 10 вересня 2007 року.

За даними відповідача позивачка отримала у 2007 році щомісячно соціальні виплати на дитину в розмірі: вересень - 73, 40грн., жовтень - 104, 85 грн, листопад - 107, 73 грн, грудень - 110, 88 грн.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489 від

19.12.2006 року дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік, і статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми"... здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію статті частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішення Конституційного Суду України (п. 5) є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Незважаючи на відновлення Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім"ям з дітьми» з виплати допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, орган соціального захисту населення продовжував виплачувати державну грошову допомогу сімям з дітьми у розмірі 90 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім"ям з дітьми".

Відповідно до законодавства норми Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначення розміру допомоги на дитину до досягнення трирічного віку втратили чинність з дня ухвалення наведеного Рішення Конституційного Суду України, однак підлягають застосуванню в часі до його прийняття, оскільки вони не були визнані неконституційними.

Таким чином, виходячи з дії положень Закону № 489-V, у суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині за період з 1 січня по 8 липня 2007 року.

За таких підстав, право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виникає за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

В частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті пятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому їх звуження підзаконними актами - постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 900) змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставними.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року положення частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З огляду на наведене бездіяльність посадових осіб управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з невиконання вимог закону визнається судом протиправною, такою, що порушує конституційні права позивачки на гарантований державою рівень соціальних виплат.

Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років на 2007 рік відповідно до статті 62 Закону від 19 грудня 2006 p. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено: з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

З урахуванням викладених обставин суми недоплаченої позивачці грошової допомоги становлять: вересень - 272, 72 грн. (463:30 х 21) - (73, 40:30х21); жовтень - 365, 15 грн. (470 -104, 85); листопад - 362, 27 грн. (470 - 107, 73); грудень 2007 року - 359, 12 грн. (470-110, 88), а всього в загальній сумі - 1359, 26 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки недоотриманої нею суми грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за зазначений період у розмірі 1359, 26 грн.

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 рік державної допомоги на дитину у розмірах, визначених статті 15 Закону № 2811-XII, суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобовязань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки права на отримання соціальної пільги -державної грошової допомоги на дитину і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 807 «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом України, відтак ця норма Закону не визнана неконституційною, тому буда чинною і діяла на протязі 2008 року.

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 у 2008 році щомісяця виплачувалась допомога у розмірі 130 грн.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої суми допомоги на дитину в 2008 році задоволенню не підлягають. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2008 року управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації призначена і виплачена позивачці щомісячно в розмірі 130 грн. відповідно до чинного законодавства.

Посилання позивачки на необхідність застосування норм статті 22 Конституції України, якою передбачено, що прийняттям нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд визнає безпідставними, тому що місцевому суду не надано право визнавати неконституційними прийняті в установленому порядку Закони і нормативно-правові акти, що є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

У межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивачки, внаслідок чого вимоги ОСОБА_1 про покладення на управління праці та соціального захисту населення зобовязання провадити у подальшому виплати соціальної допомоги у розмірі встановленому нормами Конституції є безпідставними. Чинним законодавством не передбачено можливості суду без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або змінені шляхом внесення змін до закону, встановлювати зобовязання відповідача на майбутнє.

Позивачка, посилаючись на порушення її прав з боку відповідача, юридичну необізнаність та зайнятість доглядом за маленькою дитиною, просила поновити їй строк звернення до суду із позовом. У жовтні 2008 року вона дізналася про порушення її прав з боку відповідача, що стало підставою звернення її до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до вимог статей 99, 100 Кодексу Адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність існування у суб"єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала своїх соціальних зобов"язань перед позивачем відносно виплат допомоги на утримання дитини за 2007 рік у повному розмірі, судом причина пропуску строку звернення позивачем до суду з адміністративним позовом визнається поважною і відповідно до вимог статей 100, 102 КАС України судом цей строк поновляється.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 87, 90 92 Конституції України, статтями 9, 11, 71, 88, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України статями 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми", суд

ПОСТАНОВИВ:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом за захистом порушеного права поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 10 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року на підставі нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (код тимчасової функціональної класифікації видатків 090303; реєстраційний рахунок № 35413024001500 в ГК ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЕДРПОУ 25953988) на користь ОСОБА_1 недоотриману нею в 2007 році допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1359, 26 грн.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.