Рішення № 15231614, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року справа № 5020-254/2011 За позовом: Прокурора Балаклавського району міста Севастополя

(вулиця 7 Листопада, 3, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі:

Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(вулиця Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011)

до Громадської організації „Антирейдер”

(вулиця Сафронова, 3, місто Севастополь, 99003)

про стягнення 11197,10 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

Прокурор ОСОБА_1, посвідчення №684 від 09.03.2011;

Позивача ОСОБА_2, довіреність № 210 від 04.01.2011;

Відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Громадської організації „Антирейдер” про стягнення 11197,10 грн., з яких: основна заборгованість за період з лютого 2009 року по жовтень 2010 року 9800,66 грн., збитки від інфляції 784,37 грн., 3% річних 277,09 грн., пеня 334,99 грн.

Свої вимоги прокурор та позивач обґрунтовують неналежним виконанням відповідачем договору про купівлю-продаж теплової енергії № 1929 від 16.12.2008.

Суд з урахуванням приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України залишив без задоволення клопотання прокурора про залучення до участі у справі Севастопольської міської Ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки докази в підтвердження того, що рішення у справі може вплинути на її права або обовязки щодо однієї із сторін, відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.с.68-70).

У звязку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

встановив:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Тлумачення поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” наведено в пункті 2 резолютивної частини зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України вказує, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (арк. с. 42-52) засновником підприємства є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради.

Статтею 5 Закону України „Про місце самоврядування в України” встановлено, що Севастопольська міська Рада є органом місцевого самоврядування, до основних повноважень якого згідно зі статтею 13 Закону України „Про теплопостачання” входить: регулювання діяльності субєктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих обєктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила КП „Севтеплоенерго” СМР, яке є самостійним господарюючим субєктом.

Судом встановлено, що 16.12.2008 між КП „Севтеплоенерго” СМР (продавець) та Громадською організацією „Антирейдер” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1929 (далі Договір) (арк. с. 11-13).

Згідно з пунктом 10.1 Договору він укладений строком на 3 роки і вступає в силу з 01.11.2008.

Відповідно до розділу 1 Договору продавець зобовязується надати покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а покупець, у свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Згідно з розділом 2 Договору тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ), а саме централізоване опалення цілий рік складає 3,30 грн/м2.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно з тарифами, діючими на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за звітним, не заявить про неотримання рахунку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача надсилались рахунки за отриману теплову енергію № 1929 від 27.02.2009, 27.03.2009, 27.04.2009, 27.05.2009, 04.06.2009, 22.07.2009, 25.08.2009, 21.09.2009, 15.10.2009, 25.11.2009, 25.12.2009, 28.01.2010, 24.02.2010, 25.03.2010, 28.04.2010, 27.05.2010, 17.06.2010, 16.07.2010, 18.08.2010, 22.09.2010, 05.10.2010 (арк. с. 16-36).

Зобовязання з постачання теплової енергії за Договором позивачем виконувались своєчасно та належним чином, однак відповідач, у свою чергу, не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію, у звязку з чим заборгованість відповідача за період з лютого по грудень 2009 року, та за період з січня по жовтень 2010 року склала 9800,66 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази сплати відповідачем заборгованості за Договором за період з лютого по грудень 2009 року, та за період з січня по жовтень 2010 року відсутні.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він виконаний з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем за теплову енергію з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 334,99 грн., розрахунок якої перевірений судом та визнаний обґрунтованим, а сума пені такою, що підлягає стягненню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані 3 % річних у сумі 277,09 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 784,37 грн.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Громадської організації „Антирейдер” (вулиця Сафронова, 3, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 34752080, відомості щодо рахунків в установах банків відсутні ) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) 9800,66 грн. основна заборгованість, пеня у розмірі 334,99 грн., інфляційне збільшення 784,37 грн., 3 % річних 277,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Громадської організації „Антирейдер” (вулиця Сафронова, 3, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 34752080, відомості щодо рахунків в установах банків відсутні ) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 111,97 грн. (сто одинадцять грн. 97 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Громадської організації „Антирейдер” (вулиця Сафронова, 3, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 34752080, відомості щодо рахунків в установах банків відсутні ) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 13.05.2011