Рішення № 15231456, 04.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.05.11                                                                                 Справа № 5015/1162/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю помічника прокурора Цинайко Н.І., представника позивача Гусака Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган –Львівська міська рада, в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів про спонукання до повернення об’єкта оренди і стягнення 8721 грн. 18 коп. та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів про визнання за ВАТ “Львівгаз” права на оренду та визнання договору оренди продовженим

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган –Львівська міська рада, в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів про спонукання до повернення об’єкта оренди та стягнення 8721 грн. 18 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2011 р. призначив розгляд справи на 04.04.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 19.04.2011 р., 04.05.2011 р.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” 29.03.2011 р. подало зустрічний позов до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання за ВАТ “Львівгаз” права на оренду та визнання договору оренди продовженим.

Ухвалою суду від 04.04.2011 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача первісний позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого первісного позову пояснили, що між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом 11.06.2006 р. було укладено договір оренди нерухомого майна на строк до 10.05.2007 р. Умовами договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У зв’язку з тим, що жодна із сторін не надсилала таких заяв, договір оренди був продовжений з 11.05.2007 р. по 10.05.2008 р., з 11.05.2008 р. по 10.05.2009 р. та з 11.05.2009 р. по 10.05.2010 р. Позивачем за первісним позовом 08.06.2010 р. було надіслано відповідачу за первісним позовом повідомлення про припинення договірних стосунків у зв’язку із закінченням терміну дії договору в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Однак, відповідач за первісним позовом об’єкт оренди позивачу не повернув. У зв’язку з наведеним, просив суд спонукати відповідача за первісним позовом повернути позивачу за первісним позовом об’єкт оренди згідно акту приймання-передачі та стягнути з відповідача неустойку згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 8721 грн. 18 коп.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилався на те, що договір оренди нерухомого майна від 11.06.2006 р. продовжено з 10.06.2010 р., оскільки орендодавець не заявляв про зміну умов договору чи його розірвання, продовжує виставляти рахунки на сплату орендної плати та підписувати акти виконаних робіт. Окрім того, орендодавець за період з травня 2010 р. до лютого 2011 р. не звертався з вимогою до орендаря про сплату неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України. Також повідомив, що відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом про проведення перевірки об’єкта оренди на 2011 р. щодо дотримання умов договору оренди, що також вказує на продовження дії вказаного договору. Згідно ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом повинен був надіслати відповідне повідомлення за три місяці до припинення дії договору. Однак, на адресу позивача за зустрічним позовом таке повідомлення не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” орендар, який належно виконує свої обов’язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору на новий строк, але не більше ніж два роки. Враховуючи наведене, просив суд визнати за ВАТ “Львівгаз” право на оренду нежитлових приміщень терміном до 10.05.2011 р., визнати договір оренди нерухомого майна від 11.06.2006 р., укладений між сторонами, продовженим до 10.05.2011р.

В судових засіданнях представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідач за зустрічним позовом надіслав повідомлення про припинення договору оренди у відповідності до умов договору, вимог чинного законодавства. Прийняття від позивача за зустрічним позовом коштів за фактичне користування майном не свідчить про надання згоди на продовження договірних відносин, а є прийняттям оплати неустойки згідно ст. 785 ЦК України. Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на необхідність попередження орендодавцем орендаря за три місяці про намір використовувати зазначене майно для власних потреб, то згідно ст. 777 ЦК України, наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий термін, повинен повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Однак, ВАТ “Львівгаз” до спливу строку договору від 11.06.2006 р. відповідача за зустрічним позовом про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк не повідомило.

Прокурору, представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд встановив наступне.

11 травня 2006 р. між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” (орендар) було укладено договір оренди №Л-4315-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно –приміщення загальною площею 58,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Й.Сліпого, 1.

Відповідно до п. 4.1. вищевказаного договору, термін дії цього договору визначений з 11 травня 2006 року по 10 травня 2007 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.3. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р.).

Згідно п. 9.1. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. повернення орендодавцю об’єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Відповідно до п. 9.2. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р., сторони повинні приступити до передачі об’єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Об’єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору (п. 9.3. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р.).

Пунктом 13.1. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. встановлено, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору.

8 червня 2010 р. за вих. №2302-вих-1133 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом повідомлення про припинення договірних стосунків у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди. Вказаним повідомленням орендодавець повідомив орендаря про припинення дії договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. з моменту закінчення, а саме з 10.05.2010 р. Протягом 15 днів зобов’язав орендаря повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін вбачається, що відповідач за первісним позовом станом на дату судового розгляду приміщення загальною площею 58,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Й.Сліпого, 1 по акту приймання-передачі не передав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки орендодавець після 10 травня 2007 р. (дати, до якої був укладений договір) не заперечував проти продовження користування майном, договір оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. В подальшому строк дії продовжувався до 10.05.2010 р.

Як зазначалося вище, позивачем за первісним позовом 08.06.2010 р. було надіслано відповідачу за первісним позовом повідомлення про припинення договірних стосунків у зв’язку із закінченням терміну дії договору, в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

З огляду на п. 4.3. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р., а також враховуючи положення ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, дію договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. припинено з дати закінчення строку, на який він продовжувався, тобто з 10.05.2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 291 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, з огляду на норми ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та вищевказані пункти договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р., відповідач був зобов’язаний приступити до передачі об’єкта оренди негайно після припинення договору у зв’язку із закінченням терміну його дії.

Однак, відповідач жодних дій, спрямованих на виконання вищезазначених вимог нормативних актів не вчинив, на адресу позивача за первісним позовом та/або балансоутримувача спірних нежитлових приміщень з приводу прийняття-передачі об’єкта не звертався.

Актом обстеження, складеним 07.12.2010 р. комісією у складі представників орендодавця та балансоутримувача, встановлено, що на момент обстеження приміщення зачинено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Орендна плата може нараховуватись орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватись з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. Відтак, з моменту припинення договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. з 10.05.2010 р. припиненими слід вважати і зобов’язання орендаря по сплаті орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном. Таким чином, оскільки договірні правовідносини між сторонами припинені з 10.05.2010 р., з цього часу у відповідача за первісним позовом не виникало грошового зобов’язання перед позивачем за первісним позовом щодо сплати орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 24.02.2009р. у справі №2-8/1756-2008 та від 01.07.2008р. у справі №5/150.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З період з червня 2010 р. по листопад 2010 р. позивачем за первісним позовом нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 8721 грн. 18 коп.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, позивачем за первісним позовом зараховано проведену відповідачем за первісним позовом в період з 10.05.2010 р., тобто після припинення договору оренди, сплату коштів в розмірі 2874 грн. 65 коп. як плату за фактичне користування. В той же час, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про сплату неустойки згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 8721 грн. 18 коп. без врахування сплачених відповідачем коштів в розмірі 2874 грн. 65 коп.

Таким чином, після перерахунку, здійсненого судом, розмір неустойки, яка підлягає до стягнення, становить 5846 грн. 53 коп. (8721 грн. 18 коп. - 2874 грн. 65 коп. = 5846 грн. 53 коп.).

Розглянувши матеріали зустрічного позову суд прийшов до висновку про його безпідставність з огляду на наступне.

Пунктом 4.3. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення закріплено також у ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідач за зустрічним позовом, як орендодавець за договором, надіслав 08.06.2010 р. на адресу позивача за зустрічним позовом повідомлення про припинення договірних відносин у зв’язку із закінченням терміну дії договору.

Таким чином, враховуючи вчинені дії з боку однієї із сторін договору, а також з огляду на вищевказані норми, дію договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. припинено з дати його закінчення, а саме - з 10.05.2010 р.

Згідно п. 4.8. вищевказаного договору, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення передбачено ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ч. 2 ст. 291 ГК України.

Таким чином, наведені норми передбачають, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, якщо відсутні заперечення або застереження однієї із сторін договору.

Посилання позивача за зустрічним позовом на факт продовження використання майна після спливу терміну оренди, сплату ним орендної плати, не може заслуговувати на увагу як факт продовження договірних відносин.

Факт використання позивачем орендованого майна після спливу дії договору свідчить про невиконання ним свого обов’язку повернути майно в порядку, визначеному п.п. 9.1. – 9.7. договору та ст. 785 ЦК України. Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, прийняття відповідачем за зустрічним позовом коштів за фактичне користування приміщенням (наведене формулювання призначення платежу вказувалось у рахунках, що скеровувались на адресу позивача після закінчення терміну дії договору) не свідчить про надання згоди на продовження договірних відносин, а є прийняттям оплати неустойки згідно ст. 785 ЦК України.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на те, що факт продовження дії договору оренди підтверджується скерованими на його адресу рахунками про сплату орендної плати, прийняттям сплачених коштів та актами виконаних робіт, то такі доводи є безпідставними з огляду на наступне.

У рахунках на сплату коштів, на які посилається позивач за зустрічним позовом, з моменту закінчення дії договору оренди зазначається назва наданої послуги “фактичне використання приміщень” та відповідне призначення платежу - “плата за фактичне використання”. Аналогічне формулювання зазначено в актах виконаних робіт.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом на необхідність скерування повідомлення про припинення договірних відносин за 3 місяці до закінчення договору, відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Пункт 13.1. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р. передбачає, що після закінчення строку дії договору його продовження буде здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Частина 3 ст. 17 вказаного закону визначає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Поряд з цим, абз. 2 ч. 1 ст. 777 ЦК України встановлює, що наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Враховуючи те, що до спливу строку договору позивач за зустрічним позовом не звертався до відповідача за зустрічним позовом із заявою про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, то посилання представника позивача за зустрічним позовом на продовження договірних відносин в порядку ч. 13.1. договору оренди №Л-4315-6 нерухомого майна від 11.05.2006 р., ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 777 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача за первісним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 599, 610, 626, 759, 764, 785, 777 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 283, 291 ГК України, ст.ст. 2, 17, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити частково.

2.          Спонукати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, вул. Золота, 42 (ідентифікаційний код 03349039) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) по акту приймання-передачі приміщення загальною площею 58,8 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Й.Сліпого, 1.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, вул. Золота, 42 (ідентифікаційний код 03349039) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 5846 грн. 53 коп. неустойки.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів, вул. Золота, 42 (ідентифікаційний код 03349039) в користь державного бюджету 153 грн. 37 коп. державного мита та 158 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

6.          В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити повністю.

7.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя