Рішення № 15231452, 12.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11                                                                                           Справа№ 5015/2215/11

за позовом: Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «А.С.Є.», м.Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання», м.Львів

про стягнення 85150,16 грн.

                                                                                Суддя Костів Т.С.

                                                                                при секретарі Щигельській О.І.

за участю представників:

від позивача: Пащенко В.О., Пащенко О.А. - представники

від відповідача: Благута-Марухняк М.Б. - представник

Суть спору: позов заявлено приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «А.С.Є.», м.Львів до відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання», м.Львів про стягнення 85150,16 грн.

Представникам сторін роз'яснювались їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.04.11р. порушено провадження у справі і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.05.11р.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, свердив, зокрема, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений йому товар згідно укладеного договору поставки від 29.07.10р. №Л/НХ/в-1055 в сумі 67670,00грн. борг. За неналежне виконання договірних зобов"язань, позивач просить стягнути з відповідача 1408,10грн. пені, 13534,00грн. штрафу, 545,07грн. 3% річних та 1992,99грн. індексу інфляції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №НХ-1146 від 11.05.11р. позовні вимоги в частині стягнення 67670,00грн. основного боргу визнав обгрунтованими, несплату пояснив важким фінансовим становищем у зв"язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій просить відмовити.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

18 серпня 2010р. між Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма „А.С.Є." (позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням „Львівська залізниця" (платник та вантажоодержувач - Відокремлений підрозділ „Служба матеріально-технічного постачання") (відповідач) укладено договір поставки №Л/НХ/в-1055 про поставку товару, згідно п.п.1.1,1.2 якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар - устаткування фотографічне, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити вказаний товар.

Факт поставки товару підтверджується накладною на відвантаження товарів № 1011051 від 4 листопада 2010 р. згідно з якою позивач передав, а відповідач отримав товар на склад №2 Відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" загальною вартістю з ПДВ 67670,00грн. та довіреністю серії ЯОЗ № 236603/3871 від 2 листопада 2010р. виданою на отримання цінностей за договором Л/НХ/в-1055 від 18.08.2010р..

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 та п.5.4 договору відповідач зобов'язувався здійснити оплату товару протягом 45 банківських днів після дати поставки товару (дати підписання сторонами видаткової накладної) шляхом перерахування коштів на рахунок продавця - тобто до 11 січня 2011р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 67670,00грн., що відповідачем не заперечується.

Претензія позивача від 22 лютого 2011 р. №11/01 залишена відповідачем без задоволення.

За неналежне виконання зобов"язань, згідно п.9.4 договору, позивач просить стягнути з відповідача 1408,10грн. пені та 13534,00грн. штрафу у розмірі 20% від суми договору, а також, згідно ст.625 ЦК України, 545,07грн. 3% річних та 1992,99грн. індексу інфляції.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві (замовнику) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов підтверджений поданими документами, відповідачем не заперечений і підлягає до задоволення.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, суд-

вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»Відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»(м.Львів, вул.Широка,2, код ЄДРПОУ 01103707) на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «А.С.Є.»(м.Львів, вул.Коновальця, 101/52, код ЄДРПОУ 19340069) 67670,00грн. боргу, 1408,10грн. пені, 13534,00грн. штрафу, 545,07грн. 3% річних, 1992,99грн. індексу інфляції, 851,50грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                               Костів Т.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 16.05.2011 року.