Рішення № 15231307, 11.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1602/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янка-Бузький комбікормовий завод", м. Кам’янка-Бузька,

до відповідача:фермерського господарства "Буг 1", с. Прибужани,

про: стягнення 33170,23 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:не з'явився,

відповідача:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янка-Бузький комбікормовий завод" до фермерського господарства "Буг 1" про стягнення 33170,23 грн. Ухвалою від 25.03.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.04.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №6 від 10.02.2010 р. не здійснив оплати за переданий товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 31250,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2136,31грн. інфляційних втрат, 475,63 грн. –3% річних.

В судові засідання представник відповідача не з’являвся, причин неприбуття не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 31.03.2011 р., долученим до матеріалів справи, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №6 від 10.02.2010 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) бере на себе зобов’язання здійснити продаж сільськогосподарської продукції на умовах кредиту із відстроченням платежу, а покупець (відповідач у справі) зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах передбачених Договором.

На виконання умов Договору позивач продав, а відповідач прийняв товар (пшеницю) на суму 31250,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №КЗ-00053 від 16.02.2010 р. та довіреність серія ЯОЧ №975613 від 11.02.2010 р.

Позивачем виставлено рахунок-фактури №КЗ-0000029 від 16.02.2010 р. про оплату відповідачем 31250,00 грн. вартості проданого товару.

Сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків. Цим актом засвідчено заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2010 р. до 07.04.2011 р. у сумі 31250,00 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 31250,00 грн. відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до пункту 2.3 Договору покупець (відповідач у справі) зобов’язується прийняти товар на умовах кредиту та провести по ньому розрахунок до 15 серпня 2010 року, включаючи сплату відсотків на суму з розрахунку 4% щомісячних, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (позивач у справі) згідно умов та термінів розрахунків даного договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов’язку підтверджено, строк виконання зобов’язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов’язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 31250,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 475,63 грн. –3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При винесенні рішення стосовно стягнення інфляційних втрат, суд враховував таке. Верховним Судом України у листі від 03.04.1997 р. №62-97 дано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Згідно з цими рекомендаціями індекс інфляції обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то індексується з наступного місяця. Таким чином, оскільки прострочення грошового зобов’язання почалось з 16.08.2010 р., то сума заборгованості має індексуватись уже з наступного місяця, тобто з вересня.

Беручи до уваги наведене, середній індекс інфляції за період прострочення з 16.08.2010 року до 28.02.2011 року становить 106,55%, а інфляційні нарахування –2046,87 грн. (31250,00 грн. (сума заборгованості)*101,81% (середній індекс інфляції з вересня 2010 року до лютого 2011 року)/100% - 31250,00 грн. (сума заборгованості).

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з фермерського господарства "Буг 1" (адреса: село Прибужани, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80420; ідентифікаційний код 34912172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кам’янка-Бузький комбікормовий завод" (адреса: вулиця Шевченка, будинок 129-А, місто Кам'янка-Бузька, Львівська область, 80400; ідентифікаційний код 34219437) 31250,00 грн. основного боргу, 2046,87 грн. інфляційних втрат, 475,63 грн. –3% річних, 337,60 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 235,29 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

          Суддя