Рішення № 15231288, 12.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа№ 5015/1330/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Кохановській Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м.Київ в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», м. Львів

до відповідача: ВАТ «Облпаливо», м. Львів

про: стягнення 218 366,71 грн.

Суддя У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність № Л-48 від 22.12.2010р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява банку “Банк регіонального розвитку” в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку “Банк регіонального розвитку”, м. Львів до відповідача - ВАТ “Облпаливо”, м. Львів про стягнення 218 366,71 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2011р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 29.03.2011р. З підстав викладених в Ухвалі суду від 29.03.2011р. розгляд справи відкладався.

В судове засідання 14.04.2011р. представник позивача зявився, вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

12.05.2011р. передставник позивача в судове засідання зявився, подав уточнений розрахунок позовних вимог.

Відповідач в черговий раз явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

18.05.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір №044-К07 , відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу відновлювану кредитну лінію без безумовних зобовязань щодо надання грошових коштів з можливістю надання позичальнику в її межах кредитів, а він в свою чергу зобовязується використати кредит на цілі визначені умовами даного договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку (позивачу) відсотки за користування кредитами а також виконати інші умови кредитного договору, зокрема і своєчасно повернути кредит банку.

Відповідно до п.1.2 Договору ліміт кредитної лінії складає 400000,00 грн. Розмір відсотків за користування кожним з кредитів та сума кредиту визначається в Додатковому договорі на підставі якого цей кредит надається (п. 1.3 Договору).

Як зазначається п. 1.4 Договору відповідач зобовязувався повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії до 15.05.2009р.

Згідно поданого позивачем меморіального ордеру №2 від 18.05.2007р. на суму 400000,00грн., меморіального ордеру №1 від 22.01.2008р. на суму 200000,00 грн., меморіального ордеру №4 від 30.01.2008р. на суму 50000,00грн., меморіального ордеру № 1 від 01.02.2008р. на суму 50000,00 грн. та меморіального ордеру №4 від 13.02.2008р. на суму 100000,00 грн., відповідачу надано кредити на загальну суму 800000,00 грн. Про це свідчать також:

-Додатковий Договір №1 до Кредитного договору №044-К07 від 18.05.2007р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 400000,00грн.;

-Додатковий Договір №2 до Кредитного договору №044-К07 від 22.01.2008р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 200000,00грн.;

-Додатковий Договір №3 до Кредитного договору №044-К07 від 30.01.2008р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 50000,00грн.;

-Додатковий Договір №4 до Кредитного договору №044-К07 від 01.02.2008р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 50000,00грн.;

-Додатковий Договір №5 до Кредитного договору №044-К07 від 13.02.2008р., відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 100000,00грн.;

Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались щомісяця за фактичну кількість днів користування кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та днів у році.

Згідно вищевказаних Додаткових Договорів до Кредитного договору №044-К07, за користування кредитом Позичальник зобовязувався сплачувати банку відсотки за користування кредитом в розмірі 20% річних.

Додатковим договором №7 до Кредитного договору №044-К07 від 20.10.2008р. відсоткова ставка за користування кредитними коштами була збільшена до 25% річних.

Як зазначає позивач в позовній заяві, незважаючи на тривалий термін користування кредитними коштами, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання згідно умов кредитного договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, визначених договором

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10.03.2011р. заборгованість відповідача по кредиту становить 191351,07 грн., заборгованість по відсотках - 5669,92 грн., заборгованість по пені - 15377,06 грн., нараховані 3% річних на суму боргу - 2976,21 грн., інфляційні втрати - 2992,45 грн.; Разом - 218366,71 грн.

23.03.2010р. позивач скерував на адресу відповідача вимогу №350-60/12 від 23.03.2010р. з вимогою сплатити прострочену заборгованість по нарахованих відсотках згідно кредитного договору №044-К07 від 18.05.2007р. в розмірі 35255,90 грн., прострочену заборгованість по тілу кредиту в сумі 209015,45 грн. (разом - 244271,35 грн.). Кінцевим терміном оплати встановлено 31.03.2011р.

Однак боргу відповідач повністю не сплатив і згідно уточнених позовних вимог за ним числиться 191351,07 грн. заборгованості по кредиту та 5669,92 грн. заборгованості по відсотках нарахованих за користування кредитними коштами.

На підставі п.10.1 Кредитного договору № 044-К07 від 18.05.2007р. за прострочення повернення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами позивач просить стягнути 15035,62 грн. пені по кредиту та 282,85 грн. пені по відсотках.

Також, покликаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 2976,21 грн. 3% річних та 2992,45 грн. інфляційних втрат.

Загальна сума уточнених позовних вимог - 218308,11 грн.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача в судовому засіданні суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Кредитного договору №044-К07 від 18.05.2007р. із додатковими угодами №1-8.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобовязань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом відповідач належно не виконав, відтак позовні вимоги в частині стягнення 191351,07 грн. заборгованості за кредитом та 5669,92грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції (пеня по кредиту в сумі 191351,07 грн. та пеня по відсотках в сумі 282,21грн.) на підставі п.10.1 Кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевказане, на думку суду, що позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 2992,45грн. інфляційних втрат та 2976,21 грн. 3% річних.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобовязання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193,216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 69, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити .

2.Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства «Облпаливо»(79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, будинок 16. Код ЄДРПОУ 01879782) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська,8а. Код ЄДРПОУ 19338316; фактичне місцезнаходження : 03680, м.Київ, вул. Машинобудівна, 44) 191351,07 грн. заборгованості за кредитом, 5669,92 грн. заборгованості по відсотках, 15035,62грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 282,85 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 2992,45 грн. інфляційних втрат та 2976,21 грн. 3% річних; Всього 218 308,11грн.; 2 183,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя