Рішення № 15231006, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/10012.05.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія Лідер Ре"

про стягнення заборгованості 9 031,03 грн,

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 118/11 від 23.03.11;

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 12.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Лідер Ре" про стягнення заборгованості 9031,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 05.11.08 р. між сторонами було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 900/007. 25.08.10 р. На виконання п. 4.2 Договору між сторонами було укладено Ковер-Нот № 02.1/902/000159/007 (Ковер - Нот). 29.09.10 р. на виконання п.16 Ковер-Ноту Позивач сплатив Відповідачу перестрахувальну премію в розмірі 14720 грн. 03.12.10 між Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Ковер-Ноту про дострокове припинення дії Ковер-Ноту в зв'язку із достроковим розірванням Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 02.1/100/001154/000 від 12.08.10 р. за ініціативою Страхувальника. У відповідності до п.1.1 Додаткової угоди Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу незароблену перестрахувальну премію в розмірі 8 793,16 грн протягом 10 банківських днів від дати акцепту, тобто до 17.12.10 р. Однак, станом на 24.03.11 р. Відповідач зазначене зобов'язання не виконав. Таким чином, Відповідач допустив прострочення у виконанні грошового зобов'язання на 98 днів. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 9 031,03 грн, з них: 8 793,16 грн - сума основного боргу, 70,80 грн - 3 % річних та 167,07 грн - інфляційні витрати.

Ухвалою суду від 30.03.11 порушено провадження у справі № 40/100 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.04.11.

У судове засідання 19.04.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості, а саме: частини основного боргу у сумі 765,40 грн. Внаслідок чого просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 8 397,05 грн, з них: 8 027,76 грн - сума основного боргу, 89,83 грн - 3% річних та 279,46 грн - інфляційні втрати.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 12.05.11 у звязку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 12.05.11 представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 031224 назва відповідача Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія Лідер Ре", враховуючи викладене суд вирішив здійснити заміну назви відповідача на публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Лідер Ре".

Представник відповідача в судове засідання 12.05.11 не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/100 від 30.03.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який наявний в матеріалах справи, а саме: 04050 м. Київ, вул. Глибочицька, 40. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

05.11.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 900/007, який встановлює основні умови взаємовідносин між сторонами при здійсненні перестрахування між ними (далі - договір).

Відповідно до п.1.2 договору на підставі цього договору сторони укладають факультативні договори перестрахування (ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін. Кожний ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Якщо будь-яке з положень ковер-ноту не співпадає з умовами цього договору, то вирішальним має бути положення, викладене у ковер-ноті, як остаточне узгодження сторін. Зміни та доповнення, внесені в окремий ковер-нот або дострокове припинення його дії не вносить змін та доповнень до інших ковер-нотів, укладених сторонами на підстав цього договору.

25.08.2010 між сторонами було укладено ковер-нот № 02.1/902/000159/007, на виконання умов якого позивач (перестрахувальник) сплатив на рахунок відповідача (перестраховика) перестрахувальну премію в розмірі 14720,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 166 від 29.09.10. Відповідно до п.8 ковер-ноту предмет страхування майнові інтереси, що повязані із життям, здоровям та працездатністю застрахованої особи, повязані з ризиком виконання частини своїх зобовязань перед страхувальником за договором добровільного страхування від нещасних випадків № 02.1/100/001154/000 від 12.08.10.

03.12.10 сторони уклали додаткову угоду № 1 до ковер-ноту № 02.1/902/000159/007 від 25 серпня 2010 року укладеного згідно Договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № 900/007 від 05.11.2008 (далі додаткова угода).

Відповідно до п.1 додаткової угоди у звязку з розторгненням договору добровільного страхування від нещасних випадків № 02.1/100/001154/000 від 12.08.10. з боку страхувальника Козіна В.П., дія даного договору припинена.

Згідно з п.1.1 додаткової угоди частина незаробленої перестахувальної премії в розмірі 8793,16 грн. повинна бути перерахована перестрахувальнику протягом 10-ти банківських днів після дати акцепту, згідно даного розрахунку:

14720,00 * 253дн./360 = 10344,89 грн.

10344,89 грн. 15% (ведення справи) = 8793,16 грн.

Як вбачається з пояснень позивача та довідки ПАТ „ВТБ Банк” від 13.04.11 № 593/110-08-2 відповідач 24.02.11 перерахував частину перестрахувальної премії позивачеві в розмірі 765,40 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати незаробленої перестахувальної премії складає 8 027,76 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за додатковою угодою №1 від 03.12.10 у відповідача перед позивачем в сумі 8027,76 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 89,83 грн 3 % річних та 279,46 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 від 03.12.10 передбачено, що частина незаробленої перестахувальної премії в розмірі 8793,16 грн. повинна бути перерахована перестрахувальнику протягом 10-ти банківських днів після дати акцепту, тобто прострочення грошового зобовязання мало місце з 18.12.2010 року.

За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи та з яким погоджується суд, сума інфляційних втрат склала: 279,46 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8793.1618.12.2010 - 23.02.2011683 %49.15

8027.7624.02.2011 - 18.04.2011543 %35.63

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 49,15 грн + 35,63 гр., разом 84,78 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 765,40 грн. до моменту звернення позивача з позовом до суду, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 7 грн. 14 коп., на відповідача 94 грн. 86 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 18,88 грн., на відповідача 217,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія „Лідер Ре” (04050 м. Київ, вул. Глибочицька, буд.. 40, ідентифікаційний код 32830769) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство „Авеста страхування” (04053 м. Київ, вул. Артема, буд.. 14, ідентифікаційний код 35744243) основний борг в розмірі 8 027 (вісім тисяч двадцять сім) грн 76 коп., 3 % річних в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн 78 коп., інфляційні втрати в сумі 279 (двісті сімдесят девять) грн 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 94 (девяноста чотири) грн 86 коп. та 217 (двісті сімнадцять) грн 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3 % річних в розмірі 5,05 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.05.2011 р.