Постанова № 15227777, 11.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 року Справа № 5005/174/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Стрелець Т.Г.(доповідача)

суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №5005/174/2011

за позовом Приватного підприємства "Воронін", м. Дніпропетровськ (49000, вул. Донецьке шосе,116/118)

до Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування", м. Дніпропетровськ (49054, пр. Кірова,46)

про стягнення 2 337 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. по справі № 5005/174/2011 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено. Присуджено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" на користь Приватного підприємства "Воронін" 2 100 грн. 00 коп. - заборгованості, 152 грн. 93 коп. - індексу інфляції, 84 грн. 58 коп. - 3% річних, 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

Зазначене рішення мотивоване тим, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи. У відповідності з ч.2 ст. 625 ЦК України, божник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, який відповідно до розрахунку позивача становить 152 грн. 93 коп., а також три проценти річних від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 84 грн. 58 коп., за таких обставин позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що умовами Договору не встановлено строку здійснення оплати. Крім того, зауважує, що факт отримання відповідачем рахунків не підтверджено матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 року, відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до розгляду апеляційну скаргу. Слухання справи призначено в судовому засіданні на 13.04.11р. о 12:30год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 року розгляд справи відкладався до 11.05.2011 року на 12:30год.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення господарського суду без змін, з підстав його законності та обґрунтованості.

В судове засідання 11.05.2011 року не з`явились представники сторін, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін, які не скористались своїм правом з`явитись в судове засідання.

В судовому засіданні 11.05.2011 року прийнято постанову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення слід змінити виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи. 13.08.2008р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 680 (далі –Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується провести, а замовник прийняти та сплатити роботи по профілактичній дезінфекції приміщень інституту, загальною площею 6 000,00 кв.м, санітарну обробку сміттєпроводів, контейнерів та сміттєзбірників.

Відповідно до п.п.3.2.,4.1. Договору вартість робіт по профілактичній дезінфекції в місяць складає 300 грн. з ПДВ. Замовник здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставленим рахункам після підписання акта виконаних робіт.

Згідно з Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними обома сторонами, з жовтня 2008р. по квітень 2009р.(а.с. 15-21) позивачем були належним чином виконані роботи, передбачені Договором та прийняті відповідачем без заперечень.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2100 грн.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписам ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції присуджуючи до стягнення, нарахований позивачем індекс інфляції та три проценти річних, не дослідив належним чином обставини справи, зокрема в оскаржуваному рішенні встановив факт вручення відповідачу рахунків на оплату виконаних робіт разом з Актами здачі-прийняття робіт за відсутності в матеріалах справи таких доказів.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає процесуальну рівність сторін, тому суд повинен був належним чином дослідити обставини справи щодо отримання чи неотримання відповідачем рахунків, оскільки саме з врахуванням цих обставини застосовуються заходи, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №5005/174/2011 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №5005/174/2011 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" (49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, б.46, код ЄДРПОУ 14311577) на користь Приватного підприємства "Воронін" (49125, м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе 116/118, код ЄДРПОУ 31761621) 2 100 грн. 00 коп. - заборгованості, 137 грн. 46 коп. - витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в тому числі і в апеляційній інстанції, 212 грн. 02 коп. - витрат по сплаті інформаційно - технічних послуг.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т. Г. Стрелець

Суддя В. Г. Головко

Суддя А.О. Логвиненко