Рішення № 15227567, 12.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2011 р.Справа № 6/5025/581/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Акпадон-Агро” м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари + Поділля” с. Шутнівці Камянець-Подільського району

про стягнення 31651,00грн., з яких 24240,00 грн. (19040,00грн. + 5200,00 грн.) основного боргу; 1924,00 грн. пені; 4212,00 грн. (1529,00 грн. + 2683,00 грн.) заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1275,00 грн. 3% річних

Суддя О.Є. Танасюк

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 по довіреності №1 від 11.04.2011р.

відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 31651,00грн., з яких 24240,00 грн. (19040,00грн. + 5200,00 грн.) основного боргу; 1924,00 грн. пені; 4212,00 грн. (1529 грн. + 2683 грн.) заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1275 грн. (430,00грн. + 845грн.) 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5 від 03.05.2009р., позивач зобовязувався передати, а відповідач зобовязувався прийняти та провести розрахунки за поставлений товар до 31.05.2009р. (30% вартості товару) та до 31.08.2009р. (70% вартості товару).

Зазначає, що позивачем на виконання умов договору було поставлено насіння соняшника „МАКАО” та насіння кукурудзи „Моніка” на загальну суму 19040,00грн.

Крім цього, відповідно до видаткової накладної № РН-000054 від 20.05.2008р. відповідачем було отримано насіння соняшнику „Марвік” на суму 5200,00грн.

Однак, відповідач свої зобовязання в частині здійснення оплати за поставлений товар належним чином не виконав, станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача наявна заборгованість в сумі 24240,00 грн.

При цьому, крім основного боргу в сумі 24240,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1924,00грн. відповідно до п. 6.6. договору купівлі-продажу №5 від 03.05.2009р., 4212,00 грн. (1529,00 грн. + 2683 грн.) заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції згідно з вимогами ст. 625 ЦК України та 1275,00 грн. 3% річних.

Враховуючи зазначене позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю та наполягав на їх задоволені, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано та підтверджений наявними в матеріалах справах доказами.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом, який отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 05.04.2011р., проте письмового відзиву на позов не подав, представника в судове засідання не направив, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Акпадон-Агро” м. Хмельницький, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 02.11.2005р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 249377, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки головного управління статистики у Хмельницькій області № 173105 від 19.02.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дари+Поділля” с. Шутнівці Камянець-Подільського району, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована Камянець-Подільською районною державною адміністрацією 21.04.2004р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки головного управління статистики у Хмельницькій області № 03-09/211від 07.04.2011р.

Позивачем ТзОВ „Акпадон-Агро” м. Хмельницький на адресу відповідача ТзОВ „Дари+Поділля” с. Шутнівці Камянець-Подільського району, у відповідності до усної між сторонами домовленості було здійснено поставку насіння соняшнику „Марвік” на суму 5200,000грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.05.2008р. № РН-0000054, згідно довіреності серії ЯОТ № 970529 від 20.05.2008р.

Відповідач своїх зобовязань щодо оплати одержаного товару не виконав, внаслідок чого, у нього станом на день звернення до суду існує борг перед позивачем у сумі 5200,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, за невиконання відповідачем грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних (за період прострочення з 20.05.2008р. по 20.02.2011р.) у сумі 430 грн. та 1529,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції (за період прострочення з червня 2008р. по січень 2011р.)

Крім цього, 03.05.2009р. між ТзОВ „Акпадон-Агро” (продавець) та ТзОВ „Дари+Поділля” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5, згідно п. 1.1. якого, продавець зобовязувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (насіння соняшника МАКАО) в кількості 320кг по вартістю 56,00грн. за 1 кг та 40кг вартістю 28,00грн. за 1 кг. Всього на суму 19040,00грн.

Згідно п.п. 2.1-2.2. договору, плата за товар у сумі, згідно розділу 1 даного договору, здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця у наступні строки:

-до 30 травня 2009р. плата в розмірі 30 % вартості товару, що складає 5713,00грн.

-до 31 серпня 2009р. плата в розмірі 70 % вартості товару, що складає 13328,00грн.

Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами сторін на договорі.

На виконання зобовязань по договору позивач передав відповідачу 320 кг насіння соняшнику ”МАКАО” на суму 14933,33грн. та 40 кг насіння кукурудзи „Моніка” на суму 933,33грн. (на загальну суму 19040,00грн. з ПДВ) що підтверджено видатковою накладною № РН-0000015 від 08.05.2009р., згідно довіреності серії ЯОУ № 320977 від 29.07.2009р.

Проте, станом на 22.02.2011р. у відповідача наявна заборгованість в сумі 19040,00грн., яка в добровільному порядку відповідачем на сплачена.

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню у сумі 1924,00 грн. (розраховану за 182 дня прострочення із суми заборгованості 19040,00 грн.) та 2683,00грн. (за період прострочення з серпня 2009р. по січень 2011р.) заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції, 845грн. 3% річних (за період прострочення з 31 серпня 2009р. по 22 лютого 2011р.), згідно поданого розрахунку.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 24240,00 грн. (19040,00грн. + 5200,00 грн.), 1924,00 грн. пені, 4212,00 грн. (1529,00 грн. + 2683,00 грн.) заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 1275,00 грн. (430,00грн. + 845грн.) 3% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до усної між сторонами домовленості позивачем було здійснено поставку насіння соняшнику „Марвік” на суму 5200,000грн., що підтверджується видатковою накладною від 20.05.2008р. № РН-0000054, згідно довіреності серії ЯОТ № 970529 від 20.05.2008р.

Крім цього, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 5 від 03.05.2009р., згідно умов якого, продавець зобовязувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (насіння соняшника МАКАО) в кількості 320кг вартістю 56,00грн. за 1 кг та 40кг вартістю 28,00грн. за 1 кг. Всього на суму 19040,00грн.

При цьому, позивач виконав зобовязання по договору купівлі-продажу, передавши відповідачу 320 кг насіння соняшнику ”МАКАО” на суму 14933,33грн. та 40 кг насіння кукурудзи „Моніка” на суму 933,33грн. (на загальну суму 19040,00грн. з ПДВ) що підтверджено видатковою накладною № РН-0000015 від 08.05.2009р., згідно довіреності серії ЯОУ № 320977 від 29.07.2009р.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач своїх зобовязань щодо оплати одержаного товару не виконав, внаслідок чого, у нього станом на день звернення до суду існує борг перед позивачем у сумі 24240,00 грн. (19040,00грн. + 5200,00 грн.) яку позивач просить стягнути з відповідача. Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу по договору купівлі-продажу № 5 від 03.05.2009р., пеню в сумі 1924,00грн. (розраховану за 182 дня прострочення) згідно поданого розрахунку суми пені .

Щодо вимог про стягнення пені судом враховується наступне:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою( штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 547 України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу.

Оскільки договором купівлі-продажу №5 від 03.05.2009р. сторонами самостійно не врегульовано порядок та момент припинення нарахування пені, то судом застосовується положення ч. 6 ст. 232 ГК України, зокрема нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 31.08.2009р. по 01.03.2010р.

Тому правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 1924,00грн. (за період прострочення з 31.08.2009р. по 01.03.2010р. в розмірі 0,5 % із суми 19040,00 грн. за 182 днів).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини , а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 4212,00 грн. з яких 1529,00 грн. (за період прострочення з червня 2008р. по січень 20011р.) та 2683,00 грн. (за період прострочення з серпня 2009р. по січень 2011р.), а також 1275,00 грн. 3% річних з яких 430,00грн. (за період прострочення з 20.05.2008р. по 20.02.2011р.) та 845,00грн. (за період прострочення з 31 серпня 2009р. по 22 лютого 2011р.)

Однак при обрахунку інфляції по договору № 5 від 03.05.2009р., позивачем допущено неточності у кількості днів нарахування, тому судом проведено перерахунок суми індексу інфляції та річних, зокрема оскільки прострочення наступило з 31.08.2009р. то правомірним є нарахування індексу інфляції в розмірі 2605,52грн. за період прострочення з вересня 2009р. по січень 2011р. включно, тому у стягненні інфляційних витрат у сумі 77,48грн. ( 2683,00-2605,52) необхідно відмовити.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць . Тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 1529,00 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції (за період прострочення з червня 2008р. по січень 2011р.) згідно поданого розрахунку.

Щодо 3% річних, суд вважає що позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1275,00 грн. з яких 430,00грн. (за період прострочення з 20.05.2008р. по 20.02.2011р.) та 845,00грн. (за період прострочення з 31 серпня 2009р. по 22 лютого 2011р.), що підтверджено відповідними розрахунками.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 31573,52 грн., з якої 24240,00грн. основного боргу, 1924,00 грн. пені, 4134,52 грн. інфляційних витрат та 1275,00 грн. 3% річних. В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Акпадон-Агро” м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари + Поділля” с. Шутнівці Камянець-Подільського району про стягнення 31651,00грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари+Поділля” с. Шутнівці Камянець-Подільського району вул. Центральна, буд. 4 (р/рах.26001000072806 в „Факторіал-Банк” м. Харків, МФО 351715, код ЄДРПОУ 32925593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Акпадон-Агро” м. Хмельницький вул. Камянецька, буд. 63, кв. 28 (р/р 26006052404969 в КБ „Приватбанк”, МФО 315405, код ЄДРПОУ 33842995) 24240,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) основного боргу, 1924,00 грн. (одна тисяча девятсот двадцять чотири гривні 00 коп.) пені, 1275,00 грн. (одна тисяча двісті сімдесят пять гривень 00 коп.) 3% річних, 4134,52 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні 52 коп.) інфляційних, 316,51 грн. (триста шістнадцять гривень 51 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову у сумі 77,48грн. відмовити.

Суддя О.Є. Танасюк