Рішення № 15227286, 11.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.11 Справа№ 5015/1948/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства фірма “Орбіта” (м.Львів)

про:розірвання договору оренди, виселення із приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 71 307,53 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від прокуратури:Не з”явився

від позивача :ОСОБА_1-представник, довіреність від 04.01.2011 року

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів) до Приватного підприємства фірма “Орбіта” (м.Львів) про розірвання договору оренди, виселення із приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 71 307,53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.04.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.04.2011 року. Ухвалою від 12.04.2011 року розгляд справи відкладено до 18.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 18.04.2011 року розгляд справи відкладено до 26.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено до 05.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 05.05.2011 року розгляд справи відкладено до 11.05.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011 року, про відкладення від 12.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 05.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011 року, про відкладення від 12.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 05.05.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.05.2011 року за вх.№1004/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

11.05.2011 року за вх.№10527/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011 року, про відкладення від 12.04.2011 року, від 18.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 05.05.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу суду поштовими конвертами з поштовою відміткою про те, що адресат вибув, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача та прокурора за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.05.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

14.10.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Приватним підприємством фірма “Орбіта” (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6681-8 (надалі - договір), у відповідності до п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул.Новаківського,14, загальною площею 47,8 кв.м.

За умовами вказаного договору (п.3.3) не передбачалося оформлення акту приймання-передачі об”єкта, оскільки, вказані приміщення вже перебували у фактичному користуванні відповідача на підставі попереднього договору оренди (договір від 24.06.2005 року №Г-3031-5).

Факт перебування відповідача у спірних приміщеннях підтверджено актом обстеження, складеним балансоутримувачем орендованого майна ЛКП “Каменяр-Центр” (акт від 21.12.2006 року, станом на 21.01.2008 року), а також актом обстеження, складеним комісією у складі представників орендодавця і балансоутримувача від 25.03.2008 року №213.

Пункт 7.2 договору оренди визначає обов”язком орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Пункт 5.3 договору передбачає, що орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць у встановленному нормативними документами власника майна порядку.

Однак, всупереч умовам укладеного договору та вимогам вищезгаданих законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 року №1100 “Про затвердення Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури у новій редакції” таким органом є Управління комунальної власності, до компетенції якого, згідно п.4.6 згаданого Положення, віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Так, згідно з розрахунком орендної плати станом на 28.02.2011 року за період з 14.10.2008 року по 28.02.2011 року відповідачем не сплачено орендну плату за умовами договору та допущено заборгованість на загальну суму 71 307,53 грн. При цьому, за вказаний період (протягом відрізку часу, значно більшого за 3 місяці), орендна плата не вносилась взагалі, чим порушено умови договору, на думку позивача, а також норми чинного законодавства України.

Зі змісту положень спірного договору оренди (п.5.3) та ст.782 Цивільного кодексу України випливає, шо підставою для дострокового розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу, оскільки визначальним є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.

Управлінням комунальної власності скеровано пропозицію щодо дострокового розірвання договору оренди у зв”язку із наявністю заборгованості за договором на адресу відповідача, з метою дотримання процедури, визначеної ст.188 ГК України. Однак, відповідач, за твердженням позивача, станом на 28.02.2011 року на пропозицію належним чином не відреагував, не сплатив заборгованість за умовами договору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси Держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах Держави передбачено п.6 ч.2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах. Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави у господарському суді), прокурори та їх заступники вправі звертатися до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

Згідно з п.1.1 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.12.2007 року №1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 року №219, до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, ведення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 цього ж Положення, основними завданнями Управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно з п.1.4 Положення, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

Враховуючи те, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

У відповідності до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод., не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох чи більше сторін.

У відповідності до п.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовиться від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Аналогічна норма також передбачена в п.5.2 спірного договору оренди.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ст.773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Аналогічні за змістом положення містять ч.2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно зі ст.287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 14.10.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Приватним підприємством фірма “Орбіта” (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-6681-8 (надалі - договір), у відповідності до п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул.Новаківського,14, загальною площею 47,8 кв.м.

Однак, всупереч умовам укладеного договору та вимогам вищезгаданих законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав.

Так, згідно з розрахунком орендної плати станом на 28.02.2011 року за період з 14.10.2008 року по 28.02.2011 року відповідачем не сплачено орендну плату за умовами договору та допущено заборгованість на загальну суму 71 307,53 грн. При цьому, за вказаний період (протягом відрізку часу, значно більшого за 3 місяці), орендна плата не вносилась взагалі, чим порушено умови договору, а також норми чинного законодавства України.

Факт неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку відповідача та перебування відповідача у спірних приміщеннях підтверджено актом обстеження, складеним балансоутримувачем орендованого майна ЛКП “Каменяр-Центр” (акт від 21.12.2006 року, станом на 21.01.2008 року), а також актом обстеження, складеним комісією у складі представників орендодавця і балансоутримувача від 25.03.2008 року №213.

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.01.2010 року №01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України), недотримання позивачем вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08).

Згідно п.5.3 Договору оренди, несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно п.11.3 Договору оренди, при тривалому, більше трьох місяців, невикористанні орендарем наданого йому в оренду приміщення , Договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідачем не представлено докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання відповідач не забезпечив.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив у встановленному чинним законодавством України порядку і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м.Львів) до Приватного підприємства фірма “Орбіта” (м.Львів) про розірвання договору оренди, виселення із приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 71 307,53 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовів немайнового характеру.

До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов”язані з примушуванням прийняти передаточний баланс).

Отже, вимоги позивача про розірвання договору та виселення із займаних приміщень носять немайновий характер, тому підляють оплаті державним митом за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру, тобто в розмірі 85,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Договір оренди від 14.10.2008 року №Г-6681-8, укладений між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та Приватним підприємством фірма “Орбіта” на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Новаківського,14, загальною площею 47,8 кв.м. розірвати.

3.Виселити Приватне підприємство фірма “Орбіта” з нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, вул.Новаківського,14, загальною площею 47,8 кв.м.

4.Стягнути із Приватного підприємства фірма “Орбіта” (м.Львів, вул.Новаківського,14/11, 79000, код ЄДРПОУ 13814738, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (79008, м.Львів, пл.Галицька,15; р/р 34223000002002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25558625) 71 307 (сімдесят одна тисяча триста сім) грн. 53 коп. боргу.

5.Стягнути із Приватного підприємства фірма “Орбіта” (м.Львів, вул.Новаківського,14/11, 79000, код ЄДРПОУ 13814738, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) 713 (сімсот тринадцять) грн. 07 коп. та 85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя