Рішення № 15227244, 10.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.11 Справа № 16/38н/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

про визнання частково недійсним рішення

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.01.11 № 17;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 30.03.10 № 2010/7; ОСОБА_3, довіреність від 21.03.11 № 2011/2,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено позов про визнання недійсними п. п. 2,3,4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.01.2011 №01-24/04 у справі №679 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.03.2011 №04-10/493 стверджує, що відмова позивачем гр. ОСОБА_4 у постачанні електроенергії, з підстав ненадання громадянином копій документів, якими визначено право власності на об'єкт, є порушенням п.5 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Позиція позивача про те, що гр. ОСОБА_4 буде використовувати електричну енергію не в побутових (а відповідно в комерційних) цілях, з'явилась після прийняття оскаржуваного рішення, та є на думку відповідача, необґрунтованою.

Позивач запереченням на відзив відповідача від 13.04.2011 підтримав позовні вимоги та стверджує, що висновок відповідача про відмову гр. ОСОБА_4 в укладенні договору про постачання електричної енергії на нежитлове вбудоване прибудоване приміщення, є неправомірним, оскільки гр. ОСОБА_4 використовує приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності. Позивач зазначив, що відносини з постачання електричної енергії на нежитлове приміщення, що належить гр. ОСОБА_4, регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96 №28, дія яких поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Позивач також повідомив, що 24.03.2011 між гр. ОСОБА_4 та позивачем, було укладено договір про постачання електричної енергії за тарифами для юридичних осіб, у зв'язку з наданням повного переліку всіх документів, необхідних для укладення договору.

Відповідач листом від 12.04.2011 №04-10/656 стверджує, що предметом дослідження в оскаржуваному рішенні була відмова позивача, що займає монопольне становище на певному ринку, в укладенні договору про постачання електричної енергії. Питання цільового використання приміщення було другорядним по відношенню до питання постачання електроенергії. Листом від 19.04.11 №04-10/702 відповідач висловив свою позицію по відношенню до заперечень позивача від 13.04.11 (т.1,а.с.78-81) доводів, викладених відповідачем у відзиві, та вказав, що даним запереченням позивач змінив підстави заявленого позову в порушення вимог ст.22 ГПК України.

Дослідивши вказаний лист відповідача, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача щодо зміни позивачем підстав позовних вимог, оскільки запереченням від 13.04.11 на відзив позивач додатково обґрунтував свої позовні вимоги, не змінюючи підстав позову.

Пунктом 2 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.01.11 №01-24/04 по справі №679 визнано неправомірною відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання" в укладенні договору з постачання електроенергії з громадянином ОСОБА_4 (як з населенням) і дії з приводу неправомірної відмови визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується як зловживання монопольним становищем на ринку постачання електроенергії на підставі п.5 ст.13, п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пунктом 3 вказаного рішення на відповідача накладено штраф в сумі 8000грн. на підставі ч.ч.2,6 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Пунктом 4 рішення відповідача зобовязано припинити порушення, визначене в пункті 2 цього рішення.

Рішення постановлене за результатами розгляду звернення громадянина ОСОБА_4 з приводу відмови ТОВ «ЛЕО»(позивача) в укладенні договору з громадянином ОСОБА_4 на постачання електроенергії в обєкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю громадянина ОСОБА_4 В спірному рішенні встановлено, що громадянин ОСОБА_4, висловлював вимогу до ТОВ «ЛЕО»про укладення з ним договору на постачання електроенергії як з населенням, тобто за тарифами, передбаченими для населення.

Спірним рішенням встановлено також підстави відмови позивачем громадянину ОСОБА_4 в укладенні договору як з населенням у звязку з ненаданням останнім документів, які посвідчують право власності на обєкт, в який пропонувалось постачати електроенергію. Відповідач в своєму рішенні вказує, що ТОВ «ЛЕО»неправомірно вимагало від громадянина витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно, неправомірно не звертаючи уваги на предявлення громадянином рішення суду, яким визнано право власності на нерухомість за громадянином.

Відповідач в постановленому рішенні дійшов висновку, що позивач неправомірно відмовляє громадянину в укладенні договору на постачання електроенергії у звязку з ненаданням останнім витягу з держреєстру прав власності, і що такі дії є порушенням п.5ч.2ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Правові висновки за результатами дослідження обставин правовідносин між ТОВ «ЛЕО»і громадянином ОСОБА_4 відповідач виклав в резолютивній частині спірного рішення і вказав в пункті 2, який позивач просить визнати недійсним, що дії ТОВ «ЛЕО»по відмові громадянинові в укладенні договору на постачання електроенергії як з населенням, є неправомірними і така відмова кваліфікована відповідачем як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач, не погодившись з постановленим відповідачем рішенням, звернувся з даним позовом до суду і просить визнати рішення недійсним в частині пунктів 2, 3, 4, оскільки дане рішення суперечить:

-приписам ст.714 Цивільного кодексу України;

-Правилам користування електроенергією для населення, затвердженим постановою КМУ України від 26.07.99 №1357;

-Правилам користування електроенергією для населення, затвердженим постановою НКРЕ України від 31.07.96 №28.

Позов обґрунтовано тим, що укладати з громадянином ОСОБА_4 договір на постачання електроенергії як з населенням, у позивача відсутні підстави, адже громадянин наполягав на поставці електроенергії у нежитлове приміщення в приміщення магазину, де громадянин веде господарську діяльність як субєкт підприємницької діяльності, за тарифами, встановленими Правилами №1357 для населення, що є неправомірним, оскільки субєкти підприємництва зобовязані оплачувати постачання електроенергії за тарифами, встановленим Правилами №28 як для підприємців і юридичних осіб.

Позивач також стверджує, що громадянином ОСОБА_4, взагалі не було дотримано правил надання необхідного пакету документів для укладення договору на постачання електроенергії, а відповідач сконцентрував увагу на вимогу позивачем від громадянина документів на право власності на будівлю, між тим як інші документи, які потенційному споживачу електроенергії необхідно надати енергопостачальній організації для укладення договору, громадянином надані не були.

Заперечуючи доводи позову, відповідач наполягав на законності свого рішення, стверджуючи про те, що при постановленні рішення відповідач не зосереджував увагу на відмові позивача від укладення договору з громадянином саме як з населенням, а увага зосереджена була на відмові в укладенні договору на будь-яких умовах. До того ж, як стверджує відповідач, позивач неправомірно вимагав від громадянина в якості підтвердження права власності на нерухоме майно витяг з держреєстру, ігноруючи рішення суду, яким визнано право власності на обєкт нерухомості.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правила користування електроенергією, укладення договору на постачання електроенергії встановлено в Законі України «Про електроенергетику», в Правилах №1357, в Правилах №28 та в інших актах.

Вказаними Правилами - №1357 і №28 встановлено різні умови для постачання та оплати електроенергії населенню та юридичним і фізичним особам (крім населення). В тому числі встановлено різні тарифи для населення менш ніж для юр.осіб та фізичних осіб. Отже позивач, як енергопостачальна організація, має право встановлювати факти, які мають найважливіше значення при укладенні договору на постачання електроенергії, адже необхідно встановити в яке приміщення буде постачатись електроенергія і в яких цілях споживач буде її використовувати.

З матеріалів справи і з рішення відповідача вбачається, що громадянин ОСОБА_4 наполягав на укладенні договору в приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, що є власністю громадянина ОСОБА_4 Отже постачання електроенергії в приміщення магазину, в якому громадянин веде підприємницьку діяльність, повинно здійснюватись за Правилами №28 і за відповідними тарифами для юр.осіб і для фізичних осіб (крім населення). І укладення договору в даному випадку повинно відбуватись з урахуванням Правил №28.

Пунктом 5.4 вказаних Правил встановлено перелік необхідних документів, які заявник (громадянин ОСОБА_4) зобовязаний надати енергопостачальній організації (позивачеві) для укладення договору на постачання електроенергії. Підпункт 8 пункту 5.4 зобовязує заявника надати копію документа, яким визначено право власності чи право користування обєктом, в який пропонується постачати електроенергію. При невиконанні заявником вимог цього пункту енергопостачальна організація має право відмовити в укладенні договору на постачання електроенергії.

Матеріалами справи підтверджено також той факт, що за період з грудня 2008 року по 29.05.09 (цей період вказано також в спірному рішенні відповідача) громадянин ОСОБА_4 звертався до ТОВ «ЛЕО»з пропозицією укласти договір і ТОВ «ЛЕО»(позивач) неодноразово звертало увагу заявника на приписи пункту 5.4 на необхідність надати відповідний пакет документів.

В справі відсутні докази того, що заявник (громадянин ОСОБА_4) виконав вимоги енергопостачальної організації і надав необхідний пакет документів. Листами від 15.07.09 №5820, від 29.01.10 (т.1, а.с. 85-87), від 22.02.11 (т.1, а.с.88-89) заявникові неодноразово було надано відповідь на його прохання укласти договір і вказано які саме документи необхідно надати для укладення договору. З цих листів вбачається, що позивач не наполягав на предявленні заявником (громадянином) саме витягу з держреєстру прав власності на нерухоме майно, а перелічував необхідні документи для укладення договору, встановлені пунктом 5.4 Правил №28.

Між тим, постановляючи спірне рішення 31.01.11, відповідач зосередив увагу на неправомірних діях позивача по витребуванню витягу з держреєстру прав власності на нерухоме майно, не звернувши уваги на те, що в правовідносинах між ТОВ «ЛЕО»і громадянином ОСОБА_4 відсутні докази виконання громадянином вимог пункту 5.4 Правил №28 відсутні докази того, що заявник (громадянин) надав необхідний пакет документів для укладення договору на постачання електроенергії за виключенням витягу про право власності.

Отже, відповідач неправомірно дійшов висновку, що позивачем відмовлено в укладенні договору тільки за ненадання заявником (громадянином) витягу з держреєстру прав власності на нерухоме майно. Слід вказати, що в спірному рішенні вказано на дану обставину, саме як на підставу визнання дій позивача неправомірними та такими, що є порушенням закону про захист економічної конкуренції. Тобто, відповідач не дослідив повністю правовідносини заявника (громадянина) та позивача, не встановив факт повного чи часткового виконання (або невиконання) заявником вимог закону в частині надання необхідних документів для укладення договору на постачання електроенергії.

Крім того, визнавати неправомірними дії по відмові від укладення договору на умовах як з населенням в даному випадку незаконно, адже заявник просив енергопостачальну організацію постачати електроенергію в нежитлове приміщення в приміщення магазину для ведення підприємницької діяльності за тарифами для населення, що не передбачено законом.

Слід вказати, що під час розгляду справи позивач та заявник (громадянин ОСОБА_4) уклали договір на постачання електроенергії в приміщення магазину за вказаною адресою за Правилами №28.

За таких підстав рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.01.11 №01-24/04 по справі №679 постановлене з порушенням Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96 №28 і є таким, що порушує права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ, у звязку з чим позов слід задовольнити.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.19,55 Конституції України, Законі України «Про електроенергетику», ст.714 ЦК України, Правил користування електроенергією для населення, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96 №28, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.01.11 №01-24/04 по справі №679 в частині пунктів 2, 3, 4.

3.Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ, площа героїв ВОВ, 9, ід. Код 24046582 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне обєднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а», ід. Код 31443937 витрати по державному миту в сумі 85грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. Видати наказ.

Рішення підписане 16.05.11

Суддя Р. Шеліхіна