Рішення № 15227222, 12.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.11 Справа № 8/67/2011

За позовом Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (УкрДНТЦ "Енергосталь"), м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 368636 грн. 30 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт, - довіреність № 132 від 04.02.10 року;

від відповідача ОСОБА_2 юрисконсульт, - довіреність № 01-026-19 від 04.01.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за виконану роботу по створенню науково-технічної продукції у сумі 94669,20 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №23456-027/1-1159 про створення науково-технічної продукції, укладеного між сторонами 11.05.07 року.

28.04.11 року, у судовому засіданні, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог (вих. №1-22-2290 від 21.04.11 року), відповідно до якої, не змінюючи суму основного боргу, просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.10 року по 28.04.11 року у сумі 4286,30 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.12.10 року по 31.03.11 року у сумі 14350,00 грн., у звязку з чим загальна сума вимог склала 368636,30 грн. (а.с.49-53).

Ухвалою суду від 28.04.11 року цю заяву прийнято як таку, що не суперечить приписам частин 2 та 4 ст. 22 ГПК України.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 28.04.11 року до 12.05.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 12.05.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов (з урахуванням внесених до нього змін) підтримав у повному обсязі.

Відповідач визнав суму основного боргу (відзив на позов від 28.04.11 року за вих. №б/н) (а.с.57); він вважає, що суд, прийнявши заяву позивача про збільшення позовних вимог, припустився порушення приписів ст. 22 ГПК України, оскільки, на його думку, позивач у такий спосіб змінив як підстави, так і предмет позову, з огляду на що просить не стягувати 3% річних та інфляційні нарахування (доповнення до відзиву на позов від 12.05.11 року за вих. №027/1-7д-660).

Відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку сплати боргу строком на 3 місяці, яку мотивує посиланням на наявність в Україні кризової ситуації, яка негативно вплинула на діяльність ВАТ «АМК», а саме: відбулося істотне скорочення обсягів виробництва, катастрофічна відсутність попиту на металургійну продукцію, різке зниження вартості прокату (вих. №027/1-660/1 від 12.05.11 року), - при цьому жодного документального підтвердження своїх доводів відповідач до справи не надав.

Позивач, заслухавши вищенаведені доводи відповідача про неправомірність прийняття судом його заяви про збільшення позовних вимог, - не погодився з ними та підтвердив свої позовні вимоги в редакції вищезгаданої заяви за вих. №1-22-2290 від 21.04.11 року.

З урахуванням викладеного, заслухавши доводи відповідача та заперечення позивача, суд не погоджується з першими з огляду на те, що відповідно до приписів частини 4 ст. 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З матеріалів справи вбачається, що заяву позивач подав 28.04.11 року до початку розгляду спору по суті, якою змінив тільки предмет позову, а не і його підстави, - тобто дії позивача та суду за даних обставин відповідають приписам чинного законодавства.

Позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку сплати боргу, пославшись на те, що позивач є підприємством державної форми власності, діяльність якого належним чином не фінансується, а тому розстрочка сплати боргу призведе до необхідності припинення робіт на деяких напрямках. У задоволенні заяви відповідача він вбачає ознаки дискримінації позивача як субєкта підприємництва, оскільки він здійснює свою діяльність у тих же самих фінансово-економічних умовах, що і відповідач.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.05.07 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі, з протоколом розбіжностей, укладено договір №23456-027/1-1159, відповідно до якого замовник доручає та зобовязується сплатити у відповідності з розділом 2 цього договору роботи по створенню науково-технічної продукції, а виконавець приймає на себе виконання та передачу продукції під назвою «Робочий проект локомотивного депо на ст. Западная. Реконструкція. Комплекс конвертерного цеху»(п.1.1).

Зміст, строки виконання роботи визначаються календарним планом (додаток №1), який є невідємною частиною цього договору (п.1.2).

Вартість робіт за договором відповідно до протоколу про договірну ціну (додаток №2) становить 2928795,60 грн. (п.2.1), з яких замовник до початку проектування перераховує на користь виконавця 21907,44 грн., при цьому виконавець розпочинає роботи лише після отримання цього авансу у повному обсязі (п.2.2).

Кінцевий розрахунок замовник здійснює після отримання науково-технічної продукції та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п.2.3).

У випадку припинення або призупинення робіт замовник сплачує вартість фактично виконаних робіт відповідно до акту, наданого виконавцем та узгодженого з замовником (п.2.4).

До вартості робіт за договором (п.2.1) входить також вартість видатків на відрядження (п.2.5).

Передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарному плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист) (п.3.1).

Документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, спрямований одночасно з виконаною науково-технічною продукцією (п.3.2).

Замовник у 10-денний термін приймає роботу (згідно календарному плану), підписує акт та спрямовує його на адресу виконавця (п.3.3), а у разі наявності зауважень - акт оформляється та спрямовується виконавцю у 10-денний термін після усунення зауважень (п.3.4).

У випадку, коли акт здачі-приймання не оформлюється та відсутні зауваження до продукції, вона вважається прийнятою замовником (п.3.5).

За порушення зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.5.5) (а.с.9-13;14-24).

Сторони уклали низку додаткових угод до договору, у тому числі:

22.07.08 року - додаткову угоду №2, згідно якій внесли зміни до п.2.1 договору та визначили вартість робіт на рівні 3458324,33 грн. (а.с.25-27);

31.07.09 року додаткову угоду №4, якою внесли уточнення до п.9.1 договору та встановили, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань за договором (а.с.28).

На підтвердження позовних вимог позивач надав до справи документальні докази факту здачі-приймання науково-технічної продукції до цього договору, а саме підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт №1 здачі-приймання науково-технічної продукції до цього договору, за жовтень 2010 року, - на суму 350000,20 грн. (а.с.29).

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач не вжив заходів до своєчасної оплати вартості продукції, у звязку з чим 19.11.10 року за вих. №1-22-5371 він спрямував на його адресу Вимогу про сплату заборгованості у сумі 350000,00 грн., у якій запропонував у 7-миденний строк сплатити її (а.с.30) та яку відповідач отримав 23.11.10 року (а.с.31).

Як стверджує позивач, Відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (далі ВАТ "АМК") не вжило заходів до сплати боргу, у звязку з чим станом на день звернення з цим позовом до суду він становить 350000,00 грн. (а.с.2-4).

З огляду на те, що відповідач не вжив належних заходів до повного погашення боргу, позивач, керуючись чинним законодавством та умовами укладеного договору, на суму основного боргу нарахував:

3% річних за період з 01.12.10 року по 28.04.11 року у сумі 4286,30 грн.;

інфляційні нарахування за період з 01.12.10 року по 31.03.11 року у сумі 14350,00 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав тільки в частині основного боргу.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Різновидом правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи (ст.892 Цивільного кодексу).

Цей договір є відплатним, що вбачається з приписів п.3 ст. 898 ЦКУ, згідно якій замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Отже, сторони, уклавши згаданий договір, набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи належним чином доведено, що позивач виконав умови договору виготовив передбачену п. 1.1 договору продукцію, але відповідач не вжив заходів до повної сплати її вартості, у тому числі сплати боргу, заявленого позивачем до стягнення, чим порушив вимоги чинного законодавства та домовленості, закріплені у пунктах 2.1-2.5 договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань суд керується приписами ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених ним вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку сплати боргу за цим спором, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, посилаючись на світову кризу та викликане нею власне скрутне фінансово-економічне становище, не надав до заяви жодного документального доказу на підтвердження своїх доводів.

Позивач стверджує, що він здійснює власну підприємницьку діяльність у аналогічних фінансово-економічних умовах, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі ГКУ) - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 ст. 31 ГКУ містить імперативний припис: дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

У частині 1 ст. 47 цього Кодексу викладено одну з основоположних засад ставлення держави до підприємницької діяльності, а саме: держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Отже, відповідач у даному випадку не довів наявність виняткових обставин, які б надавали суду право задовольнити його клопотання про розстрочку сплати боргу.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 203, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 625, 626, 629, 892, 898 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22,32-34,36,43,44, 47-1,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Шмідта,4 Луганської області, на користь Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь" (УкрДНТЦ "Енергосталь"), ідентифікаційний код 31632138, який знаходиться за адресою: місто Харків, просп. Леніна, 9, - основний борг за виконану роботу по створенню науково-технічної продукції у сумі 350000 (триста пятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 4286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 30 коп., інфляційні нарахування у сумі 14350 (чотирнадцять тисяч триста пятдесят) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 36 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 12.05.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 травня 2011 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді В.О. Маркєлова