Рішення № 15227025, 26.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р. Справа № 9/022-11

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка"

Третя особа Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном

Про стягення 294 326,64 грн. та розірвання договору

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (посв. № 325 від 31.12.2010 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 5 від 28.02.2011 р.)

від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про стягнення 294326,64 грн., розірвання договору та вилучення з користування відповідача спірного майна та передання його органу управління даним державним майном третій особі.

Ухвалою суду від 02.02.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.02.2011 року; зобовязано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів, уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; обґрунтувати фактичні та нормативно-правові підстави для розірвання договору, а також щодо позовної вимоги про вилучення майна із зазначенням, якому способу захисту відповідає ця вимога відповідно до норм чинного Цивільного кодексу України або Господарського кодексу України; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

14.02.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява № 20/1-6-632 від 11.02.2011 р., в якому Міністерство промислової політики України, просить суд залучити останнього в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В обґрунтування свого клопотання, Міністерство промислової політики України повідомило суд, що Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 постановлено утворити, серед інших, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, реорганізувавши Міністерство промислової політики України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 2219-р головою комісії з проведення реорганізації Мінпромполітики призначено першого заступника Міністерства промислової політики України Сиротюка С.В.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступника або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Виходячи з вищевикладеного, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном зареєстровано Соломянською районною в місті Києві державною адміністрацією, йому присвоєно код ЄДРПОУ, але, як зауважує Міністерство промислової політики України, станом на 11.02.2011 р. Міністерство промислової політики України з Єдиного державного реєстру не виключено, тобто Міністерство промислової політики України не припинило свою діяльність, в звязку з чим, Міністерство просить залучити його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Частиною 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Коментованою статтею 27 ГПК України передбачено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача. Це залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок.

Вищий господарський суд України в п. 1.6 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") звертає увагу на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Частиною 1 коментованої статті 27 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Як вбачається з поданої заяви Міністерства промислової політики України № 20/1-6-632 від 11.02.2011 р., Міністерство промислової політики України не обґрунтувало необхідність залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не долучило жодного доказу в порядку статті 36 ГПК України з метою доведення існування матеріальних правовідносин Міністерства та позивача, а також не повідомило суд, яким чином винесення рішення у справі може вплинути на його права та обовязки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо залучення Міністерства промислової політики України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

15.02.2011 року в судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 02.02.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 15.02.2011 року заяву Міністерства промислової політики України залишено без задоволення; розгляд справи відкладено на 03.03.2011 р.; зобовязано сторін повторно виконати вимоги ухвали суду від 02.02.2011 року.

03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд, стягнути з відповідача 346621,92 грн., з яких 346621 (триста сорок шість тисяч шістсот двадцять одна) грн. 92 коп. - заборгованість по орендній платі та 14741 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 89 коп.

Частиною 3 статті 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

03.03.2011 року в судове засідання представник відповідача та третьої особи не зявилися; вимоги ухвали суду від 15.02.2011 року відповідачем не виконано; про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Ухвалою суду від 03.03.2011 року розгляд справи відкладено на 31.03.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; обґрунтувати фактичні та нормативно-правові підстави для розірвання договору, а також щодо позовної вимоги про вилучення майна із зазначенням, якому способу захисту відповідає ця вимога відповідно до норм чинного ЦК України або ГК України; зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 15.02.2011 р.

31.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд, стягнути з відповідача 434583,99 грн., з яких 415288 (чотириста п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 74 коп. - заборгованість по орендній платі та 19295 (девятнадцять тисяч двісті девяносто пять) грн. 25 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду на підставі ч. 3 статті 22 ГПК України.

31.03.2011 року в судове засідання представники відповідача та третьої особи не зявився, вимоги ухвали суду від 03.03.2011 року відповідачем не виконано, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

31.03.2011 року в судовому засіданні для всебічного та обєктивного розгляду справи представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 31.03.2011 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 12.04.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання письмове пояснення, в якому зазначити період, за який нараховувалась заборгованість відповідно до позовних вимог; надати детальний розрахунок пені з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України; письмове пояснення щодо нарахування суми боргу за вересень місяць 2010 року; письмово обґрунтувати підстави для розірвання договору відповідно до норм чинного законодавства України; письмово обґрунтувати позовну вимогу щодо вилучення майна з користування відповідача; зобовязано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 03.03.21011 р.

11.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення за № 20/1-1-5 від 08.04.2011 року від Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, в яких просить суд, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача 294326,64 грн. заборгованості по орендній платі та розірвати договір оренди, а щодо позовної вимоги стосовно вилучення з користування ТОВ «Журавочка»цілісного майнового комплексу «Журавочка»розташованого за адресою: с. Пухівка, Броварського району, Київської області та передачі органу управління державним майном - Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном відмовити повністю з посиланням на те, що орендодавцем даного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області згідно договору оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року, а враховуючи вимоги п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Крім того, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном не уповноважувало Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області представляти його інтереси в суді.

Крім того, третьою особою подано клопотання про зупинення провадження у справі № 9/022-11, з посиланням на те, що згідно положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном станом на 24.03.2011 року не затверджено нормативні акти, які визначають перелік підприємств та майна, що входять до сфери управління Державного Агентства, штатний розпис працівників не затверджений головою Агенства, а тому в разі прийняття рішення по справі № 9/022-11, не може бути виконано, у звязку з невизначеністю повноважень та майна, що буде входити до сфери управління третьої особи.

Частиною другою статті 79 ГПК України встановлено, що Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

В частині 1 статті 21 ГПК України зазначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1

цього Кодексу.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не є стороною по справі, а є учасником судового процесу згідно статті 18 ГПК України.

Оскільки, нормами Господарського процесуального кодексу України не встановлено право учасника судового процесу подавати клопотання про зупинення провадження у справі, а також враховуючи необґрунтованість даного клопотання, та відсутність належних причин, які можуть вплинути на вирішення справи № 9/022-11, суд, розглянувши клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, залишає його без задоволення.

12.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд, стягнути з відповідача 434583,99 грн., з яких 415288 (чотириста п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 74 коп. - заборгованість по орендній платі та 19295 (девятнадцять тисяч двісті девяносто пять) грн. 25 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду на підставі ч. 3 статті 22 ГПК України.

12.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві.

12.04.2011 року в судовому засіданні судом оголошено перерву на 26.04.2011 р.

26.04.2011 року в судове засідання представники сторін зявилися, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити; відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та відповідача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Журавочка»(відповідачем) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 10-ЦМК (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Журавочка», склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Державного підприємства «Журавочка», складеного за станом на 31 липня 2008 року, вартість якого становить 12642,9 тис. грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю11973,2 тис. грн.

Відповідач вступає у строкове платне користування у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору, 30.09.08 р. позивач передав в оренду, а відповідач прийняв цілісний майновий комплекс з балансу Державного підприємства «Журавочка», що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка відповідно умов договору оренди від 30.09.08 р. № 10-ЦМК, що підтверджується належним чином затвердженим та скріпленим мокрими печатками сторін Актом приймання-передачі в оренду цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 30.09.08 р. до 30.09.2028 р.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 52362,94 грн. нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень та жовтень 2008 року (п. 3.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 12.04.2011 р., просить суд стягнути 415 288,74 грн. без зазначення періоду, за який виникла зазначена заборгованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачем за період дії договору, а саме з вересня 2008 року по лютий 2011 року нараховано орендної плати на загальну суму 1818211,27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів виконав частково, на суму 1417922,52 грн. (з урахуванням платіжних доручень № 27 від 25.01.2011 р., № 35 від 03.02.2011 р., № 82 від 04.04.2011 р. та платіжне доручення від 22.04.2011 року), повністю сплативши позивачу орендну плату до вересня 2010 р.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача за спірним договором за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року складає 400288,76 грн., (з урахуванням часткової проплати відповідача), виходячи з наступного розрахунку:

-9501,01 гривень залишок заборгованості орендної плати за вересень 2010 року;

-67616,41 гривень - відшкодування орендної плати за жовтень2010 року;

-67819,26 гривень - відшкодування орендної плати за листопад 2010 року;

-68361,82 гривень - відшкодування орендної плати за грудень 2010 року;

-69045,43 гривень - відшкодування орендної плати за січень 2011 року;

-69666,84 гривень - відшкодування орендної плати за лютий 2011 року.

Враховуючи умови п. 3.3 договору, відповідач повинен був виконати свої зобовязання та внести орендну плату в повному обсязі в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

За ствердженням позивача, станом на день подання позову відповідачем орендна плата в повному обсязі не внесена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з відзиву відповідача, ТОВ «Журавочка»проти наявності в останнього зобовязання по оплаті орендних платежів не заперечує, обґрунтовуючи невиконання своїх зобовязань щодо погашення орендної плати за вересень 2010 року лютий 2011 року скрутним матеріальним становищем.

Судом встановлено, що договір, в якому встановлений розмір орендної плати, строк та умови плати підписаний відповідачем без претензій та зауважень, в судовому порядку договір або певна його частина недійсним не визнана; змін до договору також не внесено.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з договору оренди, згідно якого, в силу ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона передає іншій стороні за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, укладання між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права на користування майном, що в свою чергу, породжує обовязок ТОВ «Журавочка»сплачувати плату за користування орендованим майновим комплексом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково на суму 400 288,76 грн. за розрахунком суду.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував пеню у сумі 21381,79 грн. за загальний період з 16.07.2010 р. по 11.04.2011 р. на суми, зазначені у розрахунку позивача від 12.04.2011 р., наданого разом з заявою про уточнення позовних вимог.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за період, що перевищує 6-місячний термін її нарахування, а також не обґрунтовано суми, на які позивач здійснює таке нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 15.02.2011 р. та 31.03.2011 р. зобовязано позивача надати в судове засідання уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум та детальний розрахунок пені з урахуванням ст. 232 ГК України та із урахуванням проплачених відповідачем сум на кожен місяць, на який нараховується пеня.

Ухвалами суду від 02.02.2011 р., від 15.02.2011 р. та від 03.03.2011 р. зобовязано відповідача надати контррозрахунок заявлених позивачем сум.

Представник позивача 12.04.2011 р. втретє надав розрахунок суми позовних вимог без виокремлення періоду, за який виникла основна заборгованість та без урахування 6-місячного терміну нарахування пені, а також не надано жодних пояснень стосовно сум, на які здійснюється таке нарахування пені; представник відповідача котррозрахунку на вимогу вищезазначених ухвал суду також не надав та не надіслав.

Суд, в судових засіданнях, неодноразово звертався до позивача з проханням надати пояснення стосовно сум, на які здійснюється нарахування пені з метою здійснення перевірки такого розрахунку, проте позивач ні в усному, ні в письмовому вигляді не надав обґрунтованих пояснень щодо виникнення сум, на які здійснюється нарахування пені, а також не обґрунтував період її нарахування.

Статтею 81 ГПК України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до розяснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності, таких умов: позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Представник позивача вимоги ухвал суду щодо надання обґрунтованого розрахунку пені не виконав, уточнений розрахунок пені з урахуванням положень ст. 232 ГК України також не надав та не надіслав, в результаті чого суд позбавлений можливості здійснити перерахунок розміру та періоду пені.

Отже, враховуючи вказану норму процесуального законодавства та беручи до уваги те, що позивачем без поважних причин не надані суду документи, які були неодноразово витребувані судом та є необхідними для здійснення перерахунку та, як наслідок, вирішення спору по суті, суд залишає позовну вимогу позивача про стягнення 21381,79 грн. пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд розірвати спірний договір на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ухвалами суду від 02.02.2011 р., 15.02.2011 р., 31.03.2011 р. та ін. позивача неодноразово було зобовязано надати письмові пояснення, в яких обґрунтувати фактичні та нормативно-правові підстави для розірвання договору.

Позивачем зазначені вимоги суду протягом строку розгляду справи виконано не було; обґрунтованих пояснень щодо фактичних та нормативно-правових підстав для розірвання договору не надано та не направлено.

Пояснення позивача, надані через загальний відділ господарського суду 31.03.2011 р. по суті дублюють положення позовної заяви та містять посилання на істотні умови договору, а не на істотне порушення зазначених умов.

В усних поясненнях, під час судового засідання 26.04.2011 р., позивач, в якості істотного порушення договору та підстави для його розірвання зазначив несвоєчасну сплату орендних платежів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області в частині розірвання договору не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10.4 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Перелік підстав, необхідних для розірвання договору оренди, встановлений статтею 783 ЦК України, у відповідності до якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обовязок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості однієї з підстав для розірвання договору оренди зазначає систематичне порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів.

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Враховуючи те, що статтею 783 ЦК України передбачено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів, як на підставу розірвання договору.

Посилання позивача на ст.651 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у звязку з несплатою орендних платежів, є також необґрунтованим, оскільки ч. 3 цієї статті, так само як і ст. 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Судом встановлено, що умовами договору сторони не передбачили несвоєчасну сплату орендних платежів в якості окремої підстави для розірвання договору за ініціативою сторін.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Долучені до матеріалів справи листи-вимоги від 02.02.2010, від 05.05.2010 р. та від 01.11.2010 р. про сплату заборгованості до розгляду судом не приймаються, оскільки позивачем протягом всього часу розгляду справи не долучено жодного доказу направлення хоча б однієї з доданих вимог.

Відповідач у судових засіданнях заперечив проти отримання будь-яких листів від позивача протягом 2010-2011 рр.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що часткові орендні платежі вносились відповідачем кожного місяця (включно до квітня 2011 року) протягом 2009 р.- 2011 р.

Таким чином, суд не вбачає підстав для розірвання договору.

Аналогічна правова позиція щодо безпідставності розірвання договору в судовому порядку у звязку з несплатою орендних платежів викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі 9/124-10.

Суд також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі N 34/400).

Крім того, позивач просить суд зобовязати відповідача повернути спірне майно третій особі - Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач посилається на ст. 785 ЦК України, відповідно до якої наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у разі припинення договору найму.

Статтею 5.7 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору відповідач зобовязаний повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини відповідача.

Згідно ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які згідно з законодавством повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів припинення договору оренду у встановлений законом порядку та те, що на даний час договір оренди є чинним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення відповідачем спірного приміщення.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивач просить суд зобовязати відповідача повернути спірне майно третій особі - Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном.

Положення Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном. на даний час не затверджено, нормативні акти, які визначають перелік підприємств та майна, що входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном відсутні, штатний розпис працівників не затверджений тощо.

Крім того, суд звертає увагу на те, що третя особа просить суд (письмові пояснення за № 20/1-1-5 від 08.04.2011 року) позовну вимогу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про вилучення з користування ТОВ «Журавочка»цілісного майнового комплексу «Журавочка»розташованого за адресою: с. Пухівка, Броварського району, Київської області та передачу органу управління державним майном - Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном відмовити у звязку з тим, що орендодавцем даного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області згідно договору оренди № 10-ЦМК від 30.09.2008 року, якому і повинно бути передано спірне майно на підставі п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Також, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном звертає увагу суду на те, третя особа не уповноважувала Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звертатися до суду та представляти його інтереси у суді.

В частині 1 статті 21 ГПК України зазначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1

цього Кодексу.

Стосовно права підприємства звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, слід виходити з того, що позивач самостійно визначає в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що позивачем не надано жодних пояснень стосовно підстав повернення спірного майна третій особі та у чому полягає порушення їх прав, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області звільнені від сплати судових витрат: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 35 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»звільняються від сплати державного мита - державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

У зв'язку з тим, що державні органи приватизації можуть виступати в господарському процесі як позивачі або відповідачі у спорах різних категорій, ці органи звільняються від сплати мита в усіх справах, пов'язаних із здійсненням ними функцій, передбачених законодавством про приватизацію майна та про оренду державного майна.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.09.2005, № 2-1/13704-04.

Враховуючи викладене, а також сплату відповідачем боргу після подання позову до суду та порушення провадження у справі, то державне мито у сумі 4002,89 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; статтями 188, 193 Господарського кодексу України; статтями 525, 526, 551, 549, 610, 611, 612, 629, 651, 652, 759, 762, 766, 781, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, код ЄДРПОУ 35843867) з будь якого рахунку, виявлено державним виконавцем, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області ( 01196, м. Київ, бул. Л. Українки,26, код ЄДРПОУ 19028107) 400288 (чотириста тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 76 грн. основної заборгованості.

Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавочка" (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, код ЄДРПОУ 35843867) з будь якого рахунку, виявлено державним виконавцем, в доход Державного бюджету України, державне мито у сумі 4002 (чотири тисячі дві гривні) грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Повний текст рішення суду виготовлений 06.05.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.