Рішення № 15226248, 12.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2011 Справа № 5008/486/2011

за позовом приватного підприємства „Аміра Т. Ч. Ч. К.”, с. Михайловичі Самбірського району Львівської області

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Готельно туристичний комплекс „Інтурист Закарпаття”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 112676,94 грн. (в т. ч. 88000 грн. основного боргу; 6548,90 грн. 3 % річних та 18128,04 грн. інфляційних збитків)

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю від 29.04.2011 року)

Від відповідача ОСОБА_2, (представник за довіреністю № 112 від 05.04.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Аміра Т. Ч. Ч. К.”, с. Михайловичі Самбірського району Львівської області до відкритого акціонерного товариства „Готельно туристичний комплекс „Інтурист Закарпаття”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 112676,94 грн. (в т. ч. 88000 грн. основного боргу; 6548,90 грн. 3 % річних та 18128,04 грн. інфляційних збитків)

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача заперечив позов в повному обсязі, однак ґрунтовних доказів в підтвердження суду не надав, натомість надав розширений, письмовий контррозрахунок в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків, які представником позивача не спростовано та не заперечено.

Розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/486/2011

від 12.05.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 88 000 грн. основного боргу щодо оплати за виконання, згідно договору № 134/08 від 01.09.2008 року, додаткових угод до нього № 1 від 31.12.2009 року та № 2 від 31.12.2010 року, технічного обслуговування, а саме: столярних, малярних, лицювальних та плиточних робіт, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актами здачі приймання виконаних робіт за період вересень 2008 року березень 2011 року;

- актом звірки розрахунків станом на 31.03.2011 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія вимога № 5 від 12.04.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є здійснення технічного обслуговування, а саме: (столярних, малярних, лицювальних та плиточних робіт) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість здійсненого технічного обслуговування, а саме: (столярних, малярних, лицювальних та плиточних робіт) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/486/2011

від. 12.05.2011 року

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 6548,90 грн. 3 % річних правомірні і підлягають задоволенню. Водночас, судом визнано частково обґрунтованими та правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних збитків і такими, що підлягають задоволенню в сумі 8979,71 грн. В решті стягнення 9148,33 грн. інфляційних збитків належить відмовити.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/486/2011

від 12.05.2011 року

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Готельно туристичний комплекс „Інтурист Закарпаття” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5; код 02574001) на користь приватного підприємства „Аміра Т. Ч. Ч. К.” (с. Михайловичі Самбірського району Львівської області, вул. Нова, 18; код 34166836) суму 88 000 (вісімдесят вісім тисяч грн.) основного боргу; 6548,90 (шість тисяч пятсот сорок вісім грн. 90 коп.) 3 % річних; 8979,71 (вісім тисяч девятсот сімдесят девять грн. 71 коп.) інфляційних збитків та 1127 (одну тисячу сто двадцять сім грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позову в частині стягнення інфляційних збитків відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.