Постанова № 15217102, 14.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 квітня 2011 р. справа № 2-а- 2044/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача- Іванченка В.В.,

відповідача - Олізаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське АТП-16307"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Ізюмське АТП-16307", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 26.07.2010р. №0000362320/0, від 29.09.2010р. № 0000362320/1, від 03.12.2010р. 0000362320/2, від 26.07.2010р. № 0000352320/0, від 29.09.2010р. № 0000352320/1, від 03.12.2010.р. 0000352320/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Викладені в акті перевірки від 13.07.2010р. №944/2320/03115123 судження суб'єкта владних повноважень є неправомірними. При обчисленні податку на додану вартість та податку на прибуток ВАТ не вчиняло порушень п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та абз.1, 2 п.п.5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Посилаючись на перелічені вище обставини, позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Ізюмською ОДПІ з 15.06.2010р. по 05.07.2010р. проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Ізюмське АТП-16307 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010 та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт від 13.07.2010р. №944/2320/03115123. Згідно з висновками згаданого акту ВАТ неправомірно при обчисленні ПДВ при наданні послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом керувалось положеннями п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про ПДВ", внаслідок чого допустило порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", так як не включило до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, яка була сплачена при придбанні ТМЦ, використаних в господарській діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом та порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так як включило до складу валових витрат обігу та виробництва суму податку, що була сплачена при придбанні ТМЦ, використаних в господарській діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Відповідач стверджував, що оскільки тариф на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було погоджено, а не встановлено органом місцевого самоврядування, то ВАТ не мало правових підстав для застосування до операцій з поставки послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом нульової ставки ПДВ. Посилаючись на перелічені вище обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з 15.06.2010р. по 05.07.2010р. Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Ізюмське автотранспортне підприємство - 16307»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р. та іншого законодавства в період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 13.07.2010р. № 944/2320/03115123.

Згідно з висновками даного акту в діяльності ВАТ податковим органом виявлені порушення абз.1, 2 п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне включення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої при придбання ТМЦ, використаних в господарській діяльності з поставки послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом; порушення п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення від'ємного значення з податку на прибуток за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої при придбання ТМЦ, використаних в господарській діяльності з поставки послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне застосування нульової ставки ПДВ до господарських операцій з поставки послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, позаяк тариф на такі послуги було погоджено органом місцевого самоврядування, у той час як згідно з законом для набуття платником податків права на застосування нульової ставки ПДВ орган місцевого самоврядування повинен встановити такий тариф; порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої на користь контрагентів при придбанні ТМЦ, використаних у господарській діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення: № 0000362320/0 від 26.07.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 772.664,00 грн. (за основним платежем в сумі 514.951,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 257.713,00 грн.), №0000352320/0 від 26.07.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств про застосування штрафних санкцій на загальну суму 43.220,00 грн. (за штрафними санкціями в розмірі 43.220,00 грн.).

Стосовно зазначених податкових повідомлень - рішень позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000362320/1 від 29.09.2010 року, № 0000362320/2 від 03.12.2010 року та № 0000352320/1 від 29.09.2010 року, № 0000352320/2 від 03.12.2010 року.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити законність всіх перелічених податкових повідомлень - рішень, оскільки первісними податковими повідомленнями - рішеннями (тобто через /0) на платника податків було покладено обов'язок здійснити платіж, а податковими повідомленнями - рішеннями через /1 та через /2 платнику податків було встановлено дату виконання такого обов'язку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в акті №944/2320/03115123 від 13.07.2010 р. висновків суб'єкта владних повноважень та винесених на їх підставі спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті № 944/2320/03115123 від 13.07.2010 р. судження відповідача про неправомірне користування підприємством пільгою по податку на додану вартість, котра передбачена п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України

Згідно з п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що висновки про наявність порушення вимог п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються виключно на тому, що при наданні послуг по перевезенню пасажирів підприємство повинно було застосовувати тарифи з нарахуванням ПДВ за ставкою 20%, оскільки ці тарифи не встановлені органом місцевого самоврядування і не підлягають такому регулюванню цим органом.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні, а перевіряючі в акті перевірки, наполягали на тому, що пільги з ПДВ передбачені п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»можуть скористатися лише підприємства комунальної власності, що закріплено в листі ДПА України № 9237/7/16-1417 від 08.05.2007р. і ці рекомендації є обов'язковими для виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що за правилами п.п. 4.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згаданий лист не може бути віднесений до податкових роз'яснень.

За матеріалами справи між перевізником - ВАТ «Ізюмське АТП - 16307»та замовником - Виконавчим комітетом Ізюмської міської Ради було укладено договір № 4 від 03.01.2006 р. про надання транспортних послуг населенню міста Ізюм автомобільним транспортом.

Відповідно до умов згаданого договору Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради надане позивачу право на надання населенню послуг автомобільним транспортом, а позивач зобов'язується надавати ці послуги на умовах визначених договором.

Пунктом 2.1.2 вказаного Договору встановлено, що замовник узгоджує та затверджує тарифи на перевезення пасажирів та багажу в установленому законодавством порядку. Даний пункт договору свідчить, про те, що позивачу заборонено самостійно змінювати та застосовувати тарифи на проїзд пасажирів в автобусах та мікроавтобусах.

Рішенням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0124 від 25.02.2009 р. був погоджений тариф в розмірі 2,0 гри., який повинен використовувати перевізник, в т.ч. позивач по даній справі.

Про урегульованість тарифу та неможливість підприємством самостійно встановлювати тариф на перевезення свідчить листування між позивачем, ВАТ «Ізюмське АТП - 16307»та Виконавчим комітетом Ізюмської Ради міської ради з приводу встановлення тарифів, що підтверджується копіями звернень та рішень - відповідей , які знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що для ВАТ «Ізюмське АТП-16307»тариф в розмірі 2,00 грн. є регульованим Ізюмським міськвиконкомом як органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, яка визначена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішення органу місцевого самоврядування при встановлення тарифу на вартість послуг з перевезення у спірних правовідносинах узгоджується з приписами ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою передбачено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету, фінансів і цін і закріплено положення стосовно того, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. При цьому законодавець також передбачив, що встановлені тарифи погоджуються в установленому порядку з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу наведених норм випливає, що по - перше, в будь-якому випадку при наданні послуг і комунальні підприємства, і підприємства іншої форми власності повинні застосовувати встановлені органами місцевого самоврядування тарифи на ці послуги, тобто такі тарифи є регульованими, по - друге, не має юридичного значення форма волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифу, так як за змістом та наслідками термін "регулювання" охоплює як рішення про встановлення тарифу, так і рішення погодження тарифу.

Таким чином, операції з надання послуг з перевезення пасажирів на міських маршрутах підпадають під визначення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додатну вартість», як такі, що підлягають звільненню від оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач не спростовував того, що саме регульований в такій спосіб тариф на перевезення пасажирів використовував позивач, а тому на нього в повній мірі розповсюджується положення п. 5.1.13 ст. 5 Закону України «Про ПДВ»і у відповідача не було законного права здійснювати донарахування податкового зобов'язання по ПДВ.

На вимогу суду позивачем було подано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009р. по справі №22а-5390/09 за позовом ВАТ "Ізюмське АТП-16307" до Ізюмської ОДПІ про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень. Даним судовим актом встановлені обставини поширення на ВАТ "Ізюмське АТП - 16307" дії п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про ПДВ" при наданні послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Фактичних даних, які б засвідчували втрату ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009р. законної сили, матеріали справи не містять.

З огляду на приписи ст.124 Конституції України, ст.ст. 72, 254 КАС України, суд не вбачає жодних правових підстав для залишення поза увагою при вирішенні даної справи ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009р. по справі №22а-5390/09 за позовом ВАТ "Ізюмське АТП-16307" до Ізюмської ОДПІ про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень, а відтак, згаданий судовий акт підлягає обов'язковому врахуванню при розгляді спору.

Оскільки судження відповідача про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтувалось виключно на судженні про порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про ПДВ", а останнє не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, то слід визнати недоведеність висновків акту № 944/2320/03115123 від 13.07.2010 р. в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті без належного обґрунтування та за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Ізюмське АТП-16307" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000362320/0 від 26.07.2010 року, № 0000362320/1 від 29.09.2010 року, № 0000362320/2 від 03.12.2010 року; №0000352320/0 від 26.07.2010 року, № 0000352320/1 від 29.09.2010 року, № 0000352320/2 від 03.12.2010 року.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19.04.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.