Рішення № 152011, 27.09.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.06р.

Справа № 19/39-06

За позовом Закритого акціонерного товариства „Нікопольський завод нержавіючих труб” м. Нікополь.

до Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південнотрубний завод” м. Нікополь.

про визнання права власності.

Суддя Петренко І.В.

При секретарі: Зацарицина А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Сіріньок О. М. –довіреніст № 88 від 06.12.2005 р.

Від відповідача: Гребенюк О. С. –довіреність № 23 від 15.05.2006 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

По справі оголошувалась перерва з 26.09.06 до 07.09.06 р. на 11 годин 00 хвилин.

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить визнати право власності за ним на будівлю заводоуправління (частково), що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 56, інвентарний № 000546, загальною площею 2391 м. кв. (приміщення другого поверху –899,6 м. кв., приміщення третього поверху –1491,4 м. кв.), що складає 76/273 частини загальної будівлі заводоуправління.

Відповідач в судовому засіданні згідно відзиву на позов, визнав позов в повному об’ємі, оскільки майно було сплачене позивачем в сумі 935599,20 гривень та було передано відповідачем позивачу 29.04.2003 р., про що було складено акт приймання –передачі. Позивач є добросовісним набувачем спірного майна та до нього перейшло право власності на майно.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2002 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі –продажу майна № 05-5/437, предметом якого є будівля заводоуправління (частково) інвентарний № 000546 загальною площею 2391 м. кв. (приміщення другого поверху –899,6 м. кв., приміщення третього поверху –1491,4 м. кв.), що складає 76/273 частини загальної будівлі заводоуправління.

В силу ст. 86 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р. із змінами та доповненнями) та ст. 2 Закону України „Про власність” право власності –врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст.. 128 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р. із змінами та доповненнями) право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Пунктами 1.3. договору передбачено, що право власності на продане майно переходить до Покупця (позивача –ЗАТ „НЗНТ”) по договору з моменту виконання умов договору по оплаті майна та підписання акту прийому –передачі. Майно оплачене позивачем платіжними дорученнями № 1411 від 25.12.02 р., № 6448 від 11.04.03 р., № 1496 від 21.04.03 р. № 1505, № 1507 від 25.04.03 р. на 935599,20 грн. (дев’ятсот тридцять п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять,20) гривень. Передача майна відбулась 29.04.2003 р., про що було складено відповідний акт приймання передачі майна, підписаний уповноваженими представниками Позивача і Відповідача. Майно, яке передано за договором купівлі – продажу, належало Відповідачу на праві власності.

Згідно зі ст. 182 ЦК України (в редакції від 16.01.2003 р.) та ст.. 4 Закону України „Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952 –ІV, право власності та інші речові права на нерухоме майно, їх обмеження та право чини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації. Позивач 14 лютого 2005 р. звернувся до Комунального підприємства Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації” з заявою № 011-556 про перереєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було отримане від Відповідача за договором.

10.03.2005 р. листом № 1373 в КП „Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації”, посилаючись на ст. 19, п. 1 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень”, відмовив Позивачу в реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно у зв’язку з тим, що відчуження нерухомого майна відбулося без отримання відповідачем довідки - характеристики на нерухоме майно, згідно з вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 р. № 7/5. Крім того договір нотаріально не посвідчений.

Відповідач повністю виконав свої зобов’язання відносно передачі майна Позивачу згідно з договором. Позивач є добросовісним набувачем майна отриманого від Відповідача, відповідно до ст.. 145 ЦК України (в редакції від 18.07.1963 р.).

Таким чином, Позивач на підставі договору купівлі – продажу до позивача перейшло право власності та він є власником нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації, а у відповідності до ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обмежень” правочини щодо нерухомого майна вчинюються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до Закону. Отже, на сьогоднішній день Позивач не має можливості вільно розпоряджатись отриманим за договором нерухомим майном, тобто не може реалізувати своє право власності в повному обсязі, відповідно до ст. 317 ЦК України здійснити правомочності щодо розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 4 ст. 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

03.08.2004р. набрав чинності Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості (ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема є: рішення суду про право власності на об'єкт незавершенного будівництва; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Окрім того, згідно з п. 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (зі змінами і доповненнями), рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.

Крім цього, згідно з п. 7 прикінцевих положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, який має вищу юридичну силу ніж наказ Міністерства юстиції України.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість може бути оскаржена до суду (ч. 3 ст. 182 ЦК України).

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 48 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

На підставі викладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об’ємі, оскільки право власності перейшло до позивача, а також володіння є правомірним, якщо інше не буде встановлено судом (ст.ст. 48-50 Закону України „Про власність”).

Судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46,128,145,151,161,224,225 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 15,16,182,202,203,204,205,207,316,317,319,321,328,334,392,525,526, ЦК України (2003 р.), ст.ст. 4,48-50 Закону України „Про власність”, ст.ст. 19,24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” ст.ст. 85,89,173,199,202,203,204 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,22,32,33,36,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати право власності за Закритим акціонерним товариством „Нікопольський завод нержавіючих труб” (ЗАТ „НТЗТ”), 53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр-т Трубників 56 (р/р № 2600530142201 в АБ „Кредит –Дніпро”, м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ОКПО 30926946) на будівлю заводоуправління (частково), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників 56, інвентарний № 000546, загальною площею 2391 м. кв. (приміщення другого поверху –899,6 м. кв., приміщення третього поверху –1491,4 м. кв.), що складає 76/273 частини загальної будівлі заводоуправління.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південно трубний завод (ВАТ „НПТЗ”), 53201, м.Нікополь, пр-т Трубників 56 (р/р № 2600830175003 у Нікопольському відділенні Промінвестбанку, МФО 305534, код ЗКПО 05393108) на користь Закритого акціонерного товариства „Нікопольський завод нержавіючих труб” (ЗАТ „НТЗТ”), 53201 Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр-т Трубників 56 (р/р № 2600530142201 в АБ „Кредит –Дніпро”, м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ОКПО 30926946) суму 85 грн. державного мита та суму 118 грн. витрат на ІТЗСП, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів згідно ст.85 ГПК України.

Суддя І.В.Петренко