Рішення № 15195394, 26.04.2011, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2/0913/36/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Витвицького В.В.

секретаря судового засідання Коваль В.В.

представника позивача Ничипорчук Л.М.

представників третіх осіб Сидоряк О.О., Ємчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рожнятів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ»м.Києва до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Лісокомбінат Брошнів»смт.Брошнів-Осада Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідачів ПАТ «Сведбанк»в особі Івано-Франківського регіонального роздрібного центру, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

у своїй позовній заяві позивач просить винести рішення, яким визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 15 травня 2009 року, із застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст.216 ЦК України.

В основу позовних вимог позивач зіслався на те, що ТзОВ «МБТ»є співвласником майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»і є власником 22/10 000 часток майнового комплексу цього товариства.

26 жовтня 2006 року між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив нежитлове приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2, що знаходиться в АДРЕСА_1. Це приміщення належало ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Брошнів-Осадською селищною радою 21 вересня 2006 року за №55 та зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ 21 вересня 2006 року за №161129112. Дане приміщення ОМЩ ОСОБА_4 придбав в ході ліквідаційної процедури боржника ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»14 серпня 2006 року за договором купівлі-продажу. Однак, згідно постанови Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 року згадане вище рішення виконкому Брошнів-Осадської селищної ради та свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цех ОМЩ, видане ОСОБА_4, визнано недійсним.

По-друге, ОСОБА_4 купив у ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»239/10 000 ідеальних часток з належних 4/100 майнового комплексу в який входить і частина цеху ОМЩ, площею 2541, 2 м.2, яка була ним продана ОСОБА_5, є обєктом спільної часткової власності. Оскільки виділення майна в натурі між співвласниками не було проведено, то придбана ОСОБА_4 частина приміщення ОМЩ, згідно ст.355 ЦК України, є обєктом спільної часткової власності, а тому розпорядження нею повинно здійснюватися за згодою всіх співвласників.

По-третє, згідно п.5 згаданого вище договору купівлі-продажу «продавець-свідчить, що щодо зазначеного майна, яке є предметом судового спору, а також прав і претензій у третіх осіб не має». Однак це не відповідає дійсності, оскільки у вересні 2006 року, за заявою ТзОВ «МБТ», в порядку забезпечення позову Рожнятівським районним судом було накладено арешт на 239/10 000 ідеальних часток (приміщення цеху ОМЩ), яке знаходиться по АДРЕСА_1 та зобовязано ОСОБА_4 припинити будь-які дії щодо реалізації спірного обєкта, крім збереження майна. Однак, ОСОБА_4 всупереч згаданій ухвалі суду, знаючи про те, що спір щодо відчужуваного ним майна вирішується в судовому порядку 26 жовтня 2006 року уклав оспорюваний договір.

В 2007 році ТзОВ «МБТ»звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і зобовязано ОСОБА_4 повернути отримані за цим договором кошти ОСОБА_5 в сумі 647820 грн., а ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Однак, з метою утруднення виконання даного рішення суду, 15 травня 2009 року ОСОБА_5 продав, а відповідач ОСОБА_7 купив, згідно договору купівлі-продажу, приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

ОСОБА_5, при укладенні даного договору вніс до нього завідомо неправдиві відомості, зазначивши, що щодо зазначеного майна, яке є предметом судового спору, а також прав і претензій у третіх осіб не має, і таким чином ввів в оману покупця ОСОБА_7 При укладанні договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як і при укладенні аналогічного договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відсутній факт виділення майна в натурі, а тому розпорядження ним повинно здійснюватись за згодою співвласників ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів». Поділ чи виділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності майнового комплексу ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»не проводився і нотаріально посвідчені угоди між співвласниками, як це передбачено ст.ст.364,367 ЦК України, не укладалися.

З цих же підстав ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області визнано недійсними публічні торги від 11 серпня 2006 року з продажу майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»239/10000 ідеальних часток належних 4/100 частин майнового комплексу (цеху ОМЩ) з продажу майна ТзОВ «Лісокомбінат Осмолода»від 11 серпня 2006 року та договір купівлі-продажу ОСОБА_4 239/10000 ідеальних часток належних 4/100 частин майнового комплексу, (цеху ОМЩ) ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»від 14 серпня 2006 року.

Оскільки співвласники майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»не давали згоди на продаж ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_5 приміщення цеху ОМЩ, як і не давали такої згоди на продаж ОСОБА_5 частини цеху ОМЩ ОСОБА_7, то їх фактично було позбавлено переважного права перед іншими особами на викуп цього майна.

Таким чином, продаж майна, яке є предметом оспорюваних договорів від 26 жовтня 2006 року та від 15 травня 2009 року приміщення цеху ОМЩ, без наявності договору про виділення в натурі частки із спільного нерухомого майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів» та без згоди співвласників на виділ частки із спільного майна, суперечить нормам цивільного законодавства, а тому є підставою для визнання їх недійсними.

Позивач просить також поновити позовну давність для звернення в суд з даним позовом, оскільки спір, про дане майно починаючи з 2007 року, був предметом розгляду місцевого та господарських судів. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщення цеху ОМЩ від 26 жовтня 2006 року, укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5, із застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст.126 ЦК України. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року дане рішення суду залишено без змін. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2010 року ці рішення господарських судів були скасовані, а провадження по справі припинено по причині того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при укладенні договору діяли як фізичні особи, а тому спір не підлягає розгляду в господарському суді.

В судовому засіданні директор ТзОВ «МБТ»Березовський М.А. та представник позивача Ничипорчук Л.М. позов підтримали у повному обємі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, недивлячись на те, що неодноразово повідомлялися про явку в суд судовими повістками та через оголошення в газеті «Урядовий курєр» №175 від 22 вересня 2010 року. Причини неявки в судове засідання не повідомили.

Так, згідно п.9 ст.74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у його відсутності з винесенням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обовязки сторін.

Представник третьої особи на стороні позивача ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів»Сидоряк О.О. позов підтримав з підстав на які вказує позивач в позовній заяві.

Представник третьої особи на стороні відповідачів Ємчук А.В. позов не визнав, вважає, що твердження позивача про факт накладення арешту на спірний обєкт іпотеки згідно ухвали Рожнятівського районного суду від 12 вересня 2006 року суперечить дійсному предмету договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 від 26 жовтня 2006 року. Згідно даного договору його предметом є нежитлове приміщення цеху ОМЩ, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 3239,1 м.2. В ухвалі суду про накладення арешту від 12 вересня 2006 року вказана інша адреса нерухомого майна, а саме АДРЕСА_1 а тому вважає, що арешту на предмет спірного договору від 26 жовтня 2006 року накладено не було і на момент його укладення майна було вільне від арешту, що підтверджено витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. В майбутньому, з метою забезпечення позову на спірний предмет договору купівлі-продажу було накладено арешт згідно ухвали Рожнятівського районного суду від 28 листопада 2006 року в якій було вірно вказано адресу спірного нерухомого майна. В звязку з цим вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на момент укладення договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року було дотримано всіх умов дійсності правочинів, які визначено в ст.203 ЦК України і посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_4 діяв всупереч ухвалі Рожнятівського районного суду від 12 вересня 2006 року про накладення арешту на спірне майно, не відповідає дійсності. По друге, відповідач ОСОБА_10 згідно ч.1 ст.388 ЦК України є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, оскільки спірне майно придбане за відплатним договором і на момент його укладення спору щодо приміщення за вказаною в договорі адресою не існувало, а всі наступні факти про визнання недійсним цього договору відбувалися після його укладення. По-третє, у відповідності до ч.1 ст.388 ЦК України набуте майно у добросовісного набувача може бути витребувано лише власником майна. Недивлячись на те, що постановою Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 року (справа №21/193) ОСОБА_4 було позбавлено свідоцтва про право власності, тобто було визнано його недійсним, такий факт ще не означає позбавлення його права власності, яким він володів при укладенні спірного договору. Позивач не є і ніколи не був власником спірного приміщення, а тому в позові слід відмовити виходячи зі змісту ч.1 ст.388 ЦК України. По-четвертє, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який закінчився 24 листопада 2009 року. Зокрема, позивач 24 листопада 2006 року звернувся із заявою до Рожнятівського районного суду з проханням накласти арешт на спірне нерухоме майно, яка і стала підставою для винесення судом ухвали від 28 листопада 2006 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третіх осіб, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 червня 20006 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 липня 2006 року Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації видно, що ТзОВ «МБТ»м. Києва є співвласником майнового комплексу ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів» і йому належить 22/ 10000 частки майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.205).

Копією договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 жовтня 2006 року, посвідченого нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу, ОСОБА_11, підтверджено, що ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив нежитлове приміщення цеху ОМЩ, що знаходиться в АДРЕСА_1. Дане нежитлове приміщення цеху ОМЩ належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Брошнів-Осадською селищною радою 21 вересня 2006 року на підставі рішення виконавчого комітету цієї селищної ради від 12 вересня 2006 року, за №55, та зареєстрованого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 21 вересня 2006 року, за №16129112 (а.с.10).

15 травня 2009 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_7 купив належне ОСОБА_5 приміщення цеху ОМЩ, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказане приміщення цеху ОМЩ належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації 27 жовтня 2006 року за №167/2 (а.с.150,155,156).

З постанови Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 року видно, що цією постановою визнано недійсними рішення виконкому Брошнів-Осадської селищної ради №55 від 12 вересня 2006 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 вересня 2006 року, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на згадане вище приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2 (а.с.21-25).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2009 року визнано недійсними публічні торги від 11 серпня 2006 року з продажу майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»239/10 000 ідеальних часток належних 4/100 частин майнового комплексу (цеху ОМЩ), протокол №1 публічних торгів (аукціону) з продажу майна ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»від 11 серпня 2006 року та договір купівлі-продажу 239/10 000 ідеальних часток належних 4/100 частин майнового комплексу (цеху ОМЩ) ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»від 14 серпня 2006 року. Цим же рішенням суду зобовязано ОСОБА_4 повернути все отримане майно, згідно договору купівлі-продажу від 14 серпня 2006 року 239/10 000 ідеальних часток належних 4/100 частин майнового комплексу (цеху ОМЩ), ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»(а.с.26-28).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року задоволено позов ТзОВ «МБТ»до ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участю третіх осіб ТзОВ «Лісокомбінат Брошнів»та АКБ «ТАС-Комерцбанк»правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 жовтня 2006 року, укладений між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 та зобовязано останнього повернути ПП ОСОБА_4 отримане за договором приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.29-31). Постановою Львівського господарського апеляційного суду від 26 січня 2010 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року залишено без змін (а.с.33-37).

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2010 року частково задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року скасовано. Провадження по даній справі припинено. Підставою скасування судових рішень послужило те, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений між громадянином ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як фізичними особами, а не як субєктами підприємницької діяльності, а тому даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України (а.с.38-41).

У відповідності до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із встановленням часток кожного з них у праві власності, згідно ч.1ст.356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

Частиною першою ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється за їхньою згодою.

У відповідності до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право у виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.1,3 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що поділ чи виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, відповідно до належних власникам часток майнового комплексу ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів», не проводився і нотаріально посвідчені угоди з цього приводу, співвласники не укладали.

Придбана відповідачем ОСОБА_4 14 серпня 2006 року, а в послідуючому ОСОБА_5 26 жовтня 2006 року, згідно договорів купівлі-продажу, частина приміщення цеху ОМЩ є обєктом спільної часткової власності, а тому розпорядження нею повинно здійснюватися за згодою співвласників майнового комплексу ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів», в тому числі і ТзОВ «МБТ», яке, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 21 липня 2006 року був власником 22/10 000 часток майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1. Жодної згоди на продаж ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частини приміщення цеху ОМЩ співвласники не давали, в звязку з чим їх фактично було позбавлено переважного права перед іншими особами на викуп майна, оскільки до вимог ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що передбачено ч.1 ст.203 ЦК України. Дана правова норма повинна застосовуватися у всіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону.

Недійсний правочин, згідно ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В звязку із згаданим вище, враховуючи те, що відповідачі при укладенні спірних договорів виступали як фізичні особи, а також те, що предметом договорів купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року та 15 травня 2009 року було нерухоме майно приміщення цеху ОМЩ, яке продано без наявного договору про виділення в натурі частки з спільного нерухомого майна ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів»та без згоди співвласників на виділ частки із спільного майна, що суперечить нормам цивільного законодавства, є підставою для визнання укладених згаданих вище договорів недійсними.

Посилання представника третьої особи на стороні відповідачів на те, що на час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Від 26 жовтня 2006 року не було накладено арешт на спірне нерухоме майно і ОСОБА_4, в свою чергу не було відомо про це, не заслуговує на увагу.

Так, з витягу із рішення виконкому Брошнів-Осадської селищної ради від 12 вересня 2006 року видно, що цим рішенням за ОСОБА_4 визнано право власності на частину цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2 і даному нерухомому майну присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1. Цим же рішенням зобовязано Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації видати ОСОБА_4, на підставі даного рішення виконкому селищної ради, отримав свідоцтво про право власності на приміщення цеху ОМЩ, площею 3239,1 м.2, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.208, 212).

З ухвали судді Рожнятівського районного суду від 12 вересня 2006 року, в справі за позовом ТзОВ «МБТ»до ОСОБА_4, ТзОВ «Лісокомбінат «Брошнів», філії державної госпрозрахункової установи «Агентство з питань банкрутства»в Івано-Франківській області про визнання недійсними протоколу прилюдних торгів№1 від 11 серпня 2006 року та договору купівлі-продажу майна від 14 серпня 2006 року, видно, що цією ухвалою, на клопотання позивача, з метою забезпечення позову, накладено арешт на цех ОМЩ, реалізований ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 14 серпня 2006 року, що знаходиться по АДРЕСА_1 заборонивши ОСОБА_4 відчужувати дане майно. Копію даної ухвали суду направлено ОСОБА_4 21 вересня 2006 року за №2360 (а.с.175,176).

Таким чином, ОСОБА_4, скориставшись тим, що спірному нерухомому майну було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1, про що не було відомо суду 12 вересня 2006 року при винесенні ухвали про забезпечення позову, усвідомлюючи, що на куплений ним цех ОМЩ накладено арешт, умисно вніс в оспорюваний договір купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року завідомо неправдиві відомості, зокрема про те, що майно під арештом не перебуває і судового спору щодо нього немає.

Аналогічно ввів ОСОБА_5 в оману ОСОБА_7 при укладенні договору купівлі-продажу спірного майна від 15 травня 2009 року, знаючи, що спір про дане майно є предметом розгляду в господарських судах.

Посилання представника третьої особи Ємчука А.В. на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є добросовісними набувачами спірного майна також не заслуговують на увагу.

Так, у відповідності до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Виходячи зі змісту ст.330 ЦК України набувач майна не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент здійснення правочину про відчуження спірного майна на відповідне майно обґрунтовано претендували треті особи і про це набувачеві було відомо. Встановлення добросовісності набуття майна покладається виключно на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і не знав, і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що на момент укладення сторонами договорів купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року та 15 травня 2009 року на спірне майно претендували треті особи, оскільки на цей період законність відчуження спірного майна ОСОБА_5 був предметом розгляду судом загальної юрисдикції та господарського суду. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, як і не довели, що вони набули спірне майно оплатно і не знали, як і не могли знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

До задоволення підлягає і клопотання позивача (а.с.42) про поновлення позивачу пропущеної позовної давності для звернення в суд з даним позовом.

Так, згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Копією ухвали Рожнятівського районного суду від 15 липня 2007 року підтверджено, що цією ухвалою закрито провадження у справі за позовом ТзОВ «МБТ»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 серпня 2006 року та 26 жовтня 2006 року, відповідачами по якій були також ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі п.1 ст.205 ЦПК України, оскільки, як вважав суд, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарського суду. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 3 червня 2009 року, залишеного без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року, задоволено позов ТзОВ «МБТ»і визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5, із застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст.216 ЦК України. 12 травня 2010 року дані судові рішення скасовані, оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в даному спорі виступали як фізичні особи, а том даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України. В звязку з цим позивач 27 липня 2010 року й звернувся з даним позовом в Рожнятівський районний суд.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідачів.

На підставі ст.ст.203,215, 216, 267, 355, 356, 358, 362, 364, 367 ЦК України та керуючись ст.ст. ст.ст. 74 п.9, 209, 212, 214, 215, 224-228 ЦПК України, суд

рішив:

Позов задовільнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 жовтня 2006 року цеху ОМЩ, загальною площею 3239,1 м.2, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, жителем АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_5, жителем АДРЕСА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_2) , посвідченого 26 жовтня 2006 року нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстром №Д-784.

Зобовязати ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) повернути ОСОБА_4, жителю АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) отримане згідно договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року нежитлове приміщення цех ОМЩ, загальною площею 3239,1 м.2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути ОСОБА_5, жителю АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) грошові кошти в розмірі 647820 (шістсот сорок сім тисяч вісімсот двадцять) грн., отримані згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення - цеху ОМЩ від 26 жовтня 2006 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 травня 2009 року цеху ОМЩ, загальною площею 3239,1 м.2, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, жителем АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_7, жителем АДРЕСА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3), посвідченого 15 травня 2009 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстром №1159.

Зобовязати ОСОБА_7, жителя АДРЕСА_4, (ідентифікаційний код НОМЕР_3) повернути ОСОБА_5, жителю АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) отримане згідно договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року нежитлове приміщення цех ОМЩ, загальною площею 3239,1 м.2, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) повернути ОСОБА_7, жителю АДРЕСА_4, (ідентифікаційний код НОМЕР_3) грошові кошти в розмірі 268122 (двісті шістдесят вісім тисяч сто двадцять два) грн., отримані згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення цеху ОМЩ від 15 травня 2009 року.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в доход держави судовий збір в розмірі 567 (пятсот шістдесят сім) грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ», 04053, м.Київ, пров.Бехтєрєвський, 4-б, офіс 34 (п/р 26002081673601 в АТ «Сведбанк»(публічне) м. Києва, МФО 300164; код ЄДРПОУ 30307828) судові витрати по справі в сумі 607 (шістсот сім) грн., з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно

Голова Рожнятівського районного суду Витвицький В.В.