Рішення № 15193070, 16.04.2011, Якимівський районний суд Запорізької області

Справа № 2-181/2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011 року Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого Маврешко В.В.

при секретарі Лісниченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Литво»про стягнення заборгованості по заробітній платі та затримки розрахунку по заробітній платі

встановив:

2.03.2011 р. до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом звернувся ОСОБА_1 до ТОВ «Товари народного вжитку»з позовом стягнення заборгованості по заробітній платі та затримки розрахунку по заробітній платі. В подальшому ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 21.03.2011 р. було замінено первісного відповідача на ТОВ «Литво».

В позові позивач вказав, що позивач в період з 02 квітня 2004 року по 31 грудня 2008 року працював на посадах стрільця, начальника караулу в ТОВ "ЛИТВО". В грудні 2008 року позивач був звільнений з роботи за ст.36 п.1 КЗпП України - погодження сторін, а 01 січня 2009 року був прийнятий на роботу на посаду начальника караулу ТОВ "Товари народного вжитку" де працював до 14 .09.2009 року. Після звільнення з 31 грудня 2008 року з ТОВ "ЛИТВО" у підприємства перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2008 року. Керівництво ТОВ "Товари народного вжитку " обіцяло погасити заборгованість по заробітній платі, свої дії керівництво підприємства мотивувало тимчасовими фінансовими труднощами та обіцяло в найближчий час провести із позивачем розрахунок. Але після звільнення позивача з роботи в вересні 2009 року відповідач відмовився провести із позивачем розрахунок, вимоги позивача надати довідку про заборгованість по зарплаті посадовими особами підприємства ігноруються. В зв"язку з наведеними обставинами позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав як громадянина, як особи яка має право на оплату своєї праці. У позові позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі заробітної плати, яка була невиплачена позивачу під час звільнення з підприємства та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача визнав позовні вимоги частково та надав письмові заперечення наступного змісту:

Згідно довідки бухгалтерії товариства заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 2987 гривен 51 копійка, а тому відповідач повністю визнає позовну вимогу щодо стягнення зазначеної суми.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування,об'єднань громадян, підприємств,установ,організацій незалежно від форм власності,засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язківіз зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності,заявою або клопотаннямщодореалізації своїхсоціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Облік та реєстрація звернень на підприємстві відповідача здійснюється із додержанням вимог п. 2 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1718 від 25.06.2001року,а тому усі пропозиції, заяви і скарги, що надходять до відповідача, приймаються та централізованореєструютьсяуденьїхнадходження на реєстраційно-контрольних картах та в журналі обліку заяв. Разом з тим, від дня звільнення (31.12.08) і до моменту отримання копії позовної заяви позивач не звертався до адміністрації відповідача у будь-якій з форм чи у порядку, встановленому ст. ст. З, 5-6 Закону України «Про звернення громадян»з приводу проведення з ним розрахунку або видачі довідки про його середньо заборгованості, що підтверджується відсутністю на підприємстві відповідної реєстраційно-контрольної картки та запису в журналі обліку заяв (належним чином завірені копії журналу додаються). Відповідач намагається довести наявність підстав для застосування норми матеріального права, передбаченої ст. 117 КЗпП України щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

Вимогу про виплату компенсації за ст.117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні, вважаємо недоведеною та необґрунтованою, що підтверджується наступним.

Згідно з постановами головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ від 03.12.08, 15.11.10 р., 25.11.10 р. та 01.02.11 р. грошові кошти відповідача на усіх банківських рахунках було арештовано, у зв'язку з чим з цього моменту взагалі не було жодної можливості розраховуватися за фінансовими зобов'язаннями.

За ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Підставою для виплати компенсації за цією нормою є вина відповідача. Але, навіть якщо припустити, що відповідач порушував умови колективного договору, то це сталось не звини відповідача, а у зв'язку з наявністю об'єктивних причин, таких як арешт коштів на розрахункових рахунках відповідача та скрутне фінансове становище. Тобто, затримка з виплати заробітної плати сталася не з причин небажання роботодавця розрахуватись з робітником, а через відсутність коштів. Тому, підстав для виплати компенсації немає.

Крім того, ст. 116 КЗпП України регламентує, що якщо працівник в день звільнення не працював, то суми заробітної плати, які належать до виплати, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Позивач у день звільнення не працював та його звернень до відповідача щодо виплати належних йому сум не було.

Крім того, на підставі ст. 267 ЦК України відповідач заявляє про необхідність застосування судом позовної давності щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

З огляду на відсутність вини відповідача в затримці проведення розрахунку з позивачем, беручи до уваги усю сукупність об'єктивних обставин, які склалися поза волею відповідача та позбавили підприємство можливості вчасно виплатити працівнику заборгованість із заробітної плати, враховуючи умисне небажання останнього протягом усього минулого та поточного року звернутися за розрахунком до підприємства та свідоме затягування ним часу пред'явлення претензії безпосередньо до моменту свого звернення до суду, його позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку, передбаченого ст. 117 КЗпП України є, за думкою відповідача, необґрунтованими і не можуть бути визнані відповідачем

Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі:

- довідка ТОВ «товари народного вжитку»( а.с.12)

- статутні документи ТОВ «товари народного вжитку»(а.с.13-33)

- витяг з єдиного державного реєстру щодо відповідача (а.с.40-41)

- заперечення відповідача (а.с.48-51)

- книга реєстрації жалоб та заяв (а.с.52-60)

- довідка щодо заборгованості по заробітній платі (а.с.61)

- матеріали виконавчого провадження відносно відповідача ( а.с.62-72)

- копія табелю виходу на роботу ( а.с.73)

- копія журналу обліку трудових книжок (а.с.83)

- довідка про заробітну плату позивача в ТОВ «товари народного вжитку»( а.с.87)

Таким чином, судом було встановлено наступне:

Щодо вимог стягнення заборгованості по заробітній платі

Матеріалами справи підтверджено суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 2987,51 гр. ( а.с.61), у цій частині позовні вимоги визнав представник відповідача, крім того ця вимога у відповідності до ст.233 КЗпП України не обмежена будь-яким строком, тому суд дійшов до висновку щодо необхідності задоволення вказаної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, в ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким терміном.

Отже, діючим законодавством деталізовано, що працівники не обмежуються будь-яким терміном лише у випадку звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати, тобто в порядку ст. 116 КЗпП України. Відносно трудових спорів щодо стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України, застосовується положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України, тобто працівник має право пред'явити таку вимогу тільки в межах загального тримісячного строку.

Зі змісту ст. 261 ЦК України та ст. 233 КЗпП України вбачається, що перебіг позовної давності відносно зазначеної позовної вимоги позивача розпочався 31.12.08, тобто в день його звільнення, а після 31.03.09 строк позовної давності сплинув.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України.

На цих підставах суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення затримки розрахунку по заробітній платі задоволенню не підлягають в звязку з спливом позовної давності та відсутності клопотання позивача про поновлення вказаного строку.

Керуючись ст.ст.116,117,233 КЗпП України,ст.267 ЦК України, ст.ст.10, 11, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Литво»про стягнення заборгованості по заробітній платі та затримки розрахунку по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Литво»( юридична адреса м. Мелітополь вул. Каховське шосе б.27 код ЄДРПОУ 25482075) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, народився с.Вовчанське Якимівського району Запорізької області та мешкає АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2987,51 гр.(дві тисячі девятсот вісімдесят сім гр. 51 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: