Постанова № 1518257, 20.02.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2008 р.

Справа № 6/15/08

за позовом

ТОВ “Роміс”, м. Миколаїв, вул. Іванова, 36.

до відповідача

ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24.

Прокуратура

Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28.

про

Скасування рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Кириличенко О.А.

Від відповідача

Науменко А.С., Плахотна О.М., Любоміщенко Ю.О.

Прокурор

Порошина Н.Г.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роміс»(надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.07р. №0012292330/0, винесеного ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, спираючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у відзиві.

Прокурор підтримав заперечення відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Відповідач по справі провів позапланову виїзну документальну перевірку на підставі п.5 ч.б ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». За наслідками позапланової перевірки було складено акт перевірки від 07.06.07р. №566/23-300/31946371. Відповідно до вказаної норми позапланова перевірка проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Однак, як встановлено під час розгляду справи відповідач двічі звертався до позивача із запитами про надання пояснень та їх документального підтвердження про правові стосунки із ТОВ «Перліт»та ТОВ «Руна-Трейд», і двічі одержував відповідь у встановлений законом строк з копіями запитуваних документів (запит від 25.05.2007р. №20189/10/23-312 - відповідь від 29.05.07р. №6 із документальним підтвердженням, подану до ДПІ 30.05.07р.; запит від 11.05.07р. №17390/10/23-312 –відповідь від 21.05.07р. №5 із документами, подані до ДПІ 22.05.07р.). Зважаючи на наявність своєчасно наданих пояснень ТОВ «Роміс»та їх документальних підтверджень у ДПІ у Центральному районі не було правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки.

Також відповідно до ч.7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не звертався до суду за одержанням рішення на проведення позапланової виїзної перевірки. Заперечення ДПІ в Центральному районі щодо відсутності необхідності у звернені до суду за одержанням рішення про проведення позапланової виїзної перевірки з посиланням на лист ДПА України від 26.12.05р. № 15454/5/23-2016/1479 не приймаються судом до уваги, оскільки офіційні тлумачення застосування окремих норм законодавства не входить до компетенції Центрального органу виконавчої влади –ДПА України. Згідно з приписами ст.147 Конституції України Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідач визначив позивачеві за результатами проведеної перевірки податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) - у сумі 4340,00 грн. Загалом визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 13020грн. Податкове зобов’язання нараховано за порушення пп.7.2.1. пп. 7.2.4. п.7.2. ст.7, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість". Однак при розгляді в судовому засіданні кожної із вказаних відповідачем норм, з огляду на порушення них позивачем, було встановлено, що ТОВ «Роміс»не могло вчинити їх порушення, оскільки вказані норми мають обов’язковість приписів встановлених для продавців товару (робіт, послуг), а позивач в кожному випадку придбавав товари (роботи, послуги).

Згідно з приписами пп.7.2.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити, а ТОВ «Роміс»не видавало податкові накладні, а навпаки, приймало їх від продавця, а відтак не порушувало вимог вказаного пункту закону.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. В момент видачі податкових накладних як ТОВ «Перліт», так і ТОВ «Руна-Трейд»були зареєстровані як платники ПДВ. Правові стосунки, що покладені в основу нарахувань, закінчилися між позивачем та ТОВ «Перліт»і ТОВ «Руна-Трейд»у липні 2005 року, а акти про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що долучені відповідачем до матеріалів справи, були видані відповідно 27.12.2006р., та 17.01.07р. Відповідач посилається на постанови господарського суду Миколаївської області від 21.11.06р. у справі № 16/482/06 та від 11.12.06р. у справі № 16/516/06, яким установчі документи зазначених підприємств були визнані недійсними з дати їх реєстрації та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Проте, у акті про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Перліт» дата анулювання зазначена як 01.06.04р., а на офіційному сайті ДПА України відносно вказаного товариства містяться дані, що свідоцтво анульовано 21.11.06р. (витяг долучено позивачем до матеріалів справи).

Згідно з пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Однак, в судовому засіданні відповідач не спростовував наявність податкових накладних, на підставі яких позивач відображав у складі податкового кредиту суми сплаченого ним податку, а заперечував дійсність таких накладних з огляду на судові рішення.

Згідно з вимогами пп. 7.7.1. п.7.7 ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між: сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідач не зміг пояснити, яким чином позивач порушив приписи цієї норми. А вчинені ним донарахування за актом перевірки пояснив тим, що виключив з податкового кредиту суми ПДВ за тими податковими накладними, що їх надавали ТОВ «Перліт»та ТОВ «Руна-Трейд»позивачу, вважаючи їх недійсними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати повністю податкове повідомлення - рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.06.07р. №0012292330/0.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко