Постанова № 15182478, 08.02.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-а-1408/11р./0121.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2011 року. м. Феодосія.

Суддя Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Хожаінова О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу дітям війни з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 5132,10 грн., за 2010 рік,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим  про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу дітям війни з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 5132,10 грн., за 2010 рік. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначає, що позивач має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Також просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки строк пропущений через внесення змін до законодавства, ухвалення Рішення Конституційним судом України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 07.12.10 р. відкрито скорочене провадження по адміністративній справі.

Відповідач заперечення не подав.

Позивач у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обгрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. При вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004р. № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007. Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV. Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч. 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв’язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, яка має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

з жовтня по грудень 2007р. (415,11грн.х30%)=124,53грн. щомісячно.

Згідно зі статтею 110 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але судом встановлено, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.

Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" які визнані неконституційними, та положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, які фактично позбавили осіб отримувати зазначену соціальну допомогу.

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2008 році необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" що визнані неконституційними.

Необґрунтованими є дії відповідача в частині нарахування допомоги відповідачем за 2008 рік відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” у період з січня 2008 р. по червень 2008 р. по 47 грн. щомісячно, у період з липня 2008 р. по вересень 2008 р. 48 грн. 20 коп. щомісячно, за період жовтень –грудень 2008 року –49,80 гривень щомісячно.

Необґрунтованими є також дії відповідача в частині нарахування допомоги відповідачем за 2009 рік відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” у період з січня 2009 р. по грудень 2009 р. по 49,80 грн. щомісячно.

Ці дії є безпідставними тому, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 р. розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснювати відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2006 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”. Крім того, суд зазначає, що розмір допомоги, встановлений, Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суперечить розміру, передбаченому Законом України “Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня 2009 року - 498 грн. Згідно із змінами, внесеними до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, що втратила працездатність складає 573,00 грн.

Стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надає право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Будь-яких обмежень стосовно розмірів соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком чи мінімального прожиткового мінімуму, зазначеним Законом не встановлено.

Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших виплат чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 статті мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п.6 п.2.2 Розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, на територіальні управління ПФУ в районах, містах, в районах в містах, покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є Пенсійний фонд України.

Статтею 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду у зв’язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно статті 9 КАС України Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє часткове підтвердження у судовому засіданні. Перевіряючи зазначені факти судом встановлено наступне.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувся з позовом до суду 06.12.2010 року.

В матеріалах справи є копія ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим про повернення позовної заяви від 18.02.2010 року на підставі ст.108 КАС України, у зв’язку з чим суд вважає можливим поновити строк з цієї дати, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, донарахуванню підлягає щомісячна державна соціальна допомога в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18.08.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31 грудня 2010 року.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки ухвалення Конституційним судом України Рішення № 19-рп/2010 не є підставою для поновлення строку за період з 01.01.2006 року по 16.09.2009 року. Інших доказів поважності причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду не представлено.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 8, 9, 70-72, 86, 99, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (98100, м.Феодосія, вул.Українська, 44, ЄДРПОУ 22300286), (інші відомості відсутні) провести донарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 18.08.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, згідно вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

В решті позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Феодосійський міський суд у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкт владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-