Рішення № 15165602, 31.03.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 2- 1396 /2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Кагітіної І.В.,

при секретарі Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кримського республіканського виробничного підприємства «Кримтролейбус», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на посаді заступника генерального директора по загальним питанням Кримського республіканського виробничного підприємства «Кримтролейбус», стягнути заробітну плату за вимушений прогул за 21 день у розмірі 5074,86 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №20л від 24.01.2011 року «Про розірвання трудового договору» позивача було звільнено з посади заступника генерального директора Кримського республіканського виробничного підприємства «Кримтролейбус» на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, за скороченням штату. Зазначений наказ позивач вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не дотримано вимог закону при звільненні працівника за п.1 статті 40 КЗпП України. Так, йому не була запропонована посада генерального директора по загальним питанням, яка відповідає його кваліфікації. Крім того, роботодавцем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, як інваліда війни третьої групи та учасника ліквідації на ЧАЕС. В обґрунтування моральної шкоди позивач посилається на ст.238-1 КЗпП України та зазначає, що незаконне звільнення потягло погіршення стану здоровя, він був позбавлений утримувати родину, що негативно відобразилось на фізичному та психічному стані. Як наслідок позивач з 01.02.2011р. по 16.02.2011р.перебував на лікуванні.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. При цьому суму заробітної плати за вимушений прогул просили стягнути за період з 24.01.2011 року по 31.03.2011 року у розмірі 12597,21 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки звільнення було проведено у відповідності до трудового законодавства. Переведена на посаду заступника директора по загальним питаннями ОСОБА_3 мала переваги перед ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації і продуктивності праці. Наявність моральної шкоди позивачем не доведено.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, зясував наступні обставини по справі.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Генерального директора ОСОБА_2 №307 від 24.11.2010 року були внесені зміни в організацію структури підприємства та у штатний розклад керівників, професіоналів, спеціалістів та технічних службовців Служб та відділів КРПП «Кримтролейбус» з 25.01.2011 року, у тому числі скорочено посаду заступника генерального директора; направлено голові профспілкової організації повідомлення; попереджено про вивільнення робітників не пізніше ніж за 2 місяця до внесення змін до штатного розкладу; запропоновано робітникам, що підлягають звільненню, іншу роботу у відповідності до вакансій на підприємстві; у випадку відмови робітника від переводу на іншу роботу, провести розірвання трудового договору з такими робітниками з дотриманням вимог КЗпП України (ст. 40 п. 1, ст. 43, 44, ст. 36 п. 6) (а.с.6-7)

Розпорядженням Генерального директора ОСОБА_2 від 24.11.2010 року №47 було зобовязано скоротити з 25.01.2011 року заступника генерального директора ОСОБА_1 та запропоновано вакансії, що маються на підприємстві: слюсаря з ремонту рухомого складу, слюсар електрик з ремонту електрообладнання, електромонтер контактної мережі, контролер ревізор, інженер з нагляду за будівництвом (а.с. 4).

ОСОБА_1 24.11.2010 року було ознайомлено з зазначеним розпорядження, де він зробив зауваження, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та як інвалід війни із запропонованими вакансіями не погодився. Зазначив, що на підприємстві на керуючих посадах перебувають особи, які не мають вищої освіти.

На підставі зазначених вище наказів та розпорядження, наказом від 24.01.2011 року №20л ОСОБА_1, заступника генерального директора КРПП «Кримтролейбус», 24.01.2011 року звільнено за скороченням штатів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 5)

При зверненні до суду з позовом позивач посилається на те, що при звільненні йому не була запропонована посада генерального директора по загальним питання, яка відповідає його кваліфікації, та не було враховано його переважне право на залишення на роботі, гарантоване ст. 42 КЗпП України та п. 14 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, і що не спростовується сторонами, що позивача в установленому законом порядку за два місяця 24.11.2010 року було попереджено про наступне звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці.

Одночасно з цим ОСОБА_1 під розписку було доведено перелік вакантних посад підприємства, від яких позивач відмовився.

Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України. Необхідність у доведені до відома працівника відомостей про нові вакантні посади, що зявлялись протягом двох місяців з моменту попередження, не встановлена вимогами ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України.

Як убачається з наказу №308 від 24.11.2010 року на КРПП «Кримтролейбус» посада заступника генерального директора по загальним питаннями яку б на думку позивача він міг обіймати, була введена з 25.11.2010 року, тобто після попередження про звільнення та пропонування усіх вакантних посад.

Щодо недотримання переважного права позивача на залишення на роботі, то в цій частині суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень ст.42 КЗпП України п ри скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Як убачається зі змісту позову позивач зазначає, що його право порушено у звязку з тим, що при переведені наказом №337л з 25.11.2010 року ОСОБА_3 зі скороченої посади заступника генерального директора по пасажироперевезенням на посаду заступника генерального директора по загальним питанням, не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки на нього поширюється дія п. 14 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до посвідчень ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Також позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.9, 10).

Між тим, з аналізу ст. 42 КЗпП України убачається, що у першу чергу перевагу на залишення на роботі надається особам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. А у випадку відсутності різниці у кваліфікації та продуктивності праці перевагу мають працівники, перелічені в частинах 2,3 ст. 42 КЗпП України, у тому числі особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При оцінки рівня кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд виходить зі стажу роботи зазначених осіб на підприємстві. Відповідно до трудових книжок ОСОБА_3 має безперервний стаж роботи на підприємстві з 02.02.1976 року, в той час як ОСОБА_1 з 26.08.2009 року ( а.с. 33-35, 40-41). При цьому, ОСОБА_3 за весь час роботи характеризується виключно позитивно, з зазначенням про високу продуктивність її праці, з винесенням подяк та привласненням звань «Ветеран праці» та «Почесний ветеран праці», що підтверджено характеристиками у різні часи роботи та записами трудової книжки ( а.с. 59-62).

Належними та допустимими доказами позивач не довів наявність у нього більш високої, у порівняні з ОСОБА_3, продуктивності та кваліфікації праці. Так, ОСОБА_1 під час роботи не мав жодної подяки, відносно нього не складались будь-які характеристики. При цьому, суд не бере до уваги характеристику підприємства від 25.03.2011 року, оскільки вона складена вже під час розгляду справи у суді та дані, викладені у ній, не підтверджені іншими письмовими доказами (а.с.57).

Не спростовує висновок суду про більш високий рівень кваліфікації та продуктивність праці ОСОБА_3, яка має вищу педагогічну освіту, наявність у позивача вищої юридичної освіти та проходження ним навчання за програмою для посадових осіб з питань охорони електро та пожежної безпеки, Правил устрою та безпеки експлуатації ( а.с.89-91).

Таким чином, судом не встановлено рівних умов продуктивності праці і кваліфікації обох робітників та відповідно можливості застосування інших пільг для залишення на роботі позивача, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 42 КЗпП України

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення його на посаді заступника директора по загальним питанням, яку він ніколи не займав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушення норм трудового законодавства при звільненні позивача

Оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав, то і в цій частині у позові слід відмовити.

На підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, ст. 42, ч.ч.1- 3 ст.49-2 КЗпП України, п. 14 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кримського республіканського виробничного підприємства «Кримтролейбус» про поновлення на посаді заступника директора по загальним питання, стягнення компенсації за вимушений прогул у розмірі 12597,21 гривень, моральної шкоди у розмірі 10000 гривень відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: