Ухвала суду № 15163627, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-3190/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: Солодухіна Г.Й.

відповідача -1: Баранюка І.Г.

відповідача-2: не з’явився.

прокурора: Суходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Першого заступника прокурора Вінницької області та Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008

у справі №2а-7674-07

за позовом Державного підприємства «Уладівський спиртовий завод»

до Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Управління державного казначейства України у Вінницькій області

за участю прокурора Вінницької області

про зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2007 ДП «Уладівський спиртовий завод»відмовлено у задоволенні позову про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення з державного бюджету відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2007 скасовано. Постановлено нове рішення, яким позов задоволено. Зобов’язано Хмільницьку об’єднану державну податкову інспекцію Вінницької області направити в 5-ти денний термін, з моменту отримання рішення суду , висновки про відшкодування сум бюджетної заборгованості управлінню Держаного казначейства України Вінницької області для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування із бюджету суми бюджетної заборгованості. Зобов’язано Управління державного казначейства України Вінницької області у разі відсутності коштів на аналітичному рахунку по обліку податку на додану вартість направити звернення у відповідності з рішенням суду на користь позивача за рахунок надходжень загального фонду державного бюджету України. Стягнуто на користь ДП «Уладівський спиртовий завод»суму бюджетного відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість в розмірі 826846,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами відповідача-1 та прокурора, у яких ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем було подано до Хмільницької ОДПІ Вінницької області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006 року, у рядку 25.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 178564 грн.

Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно акта перевірки №4-23-05459163 від 09.02.2007 податковим органом підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2006 року у сумі 177839 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року у рядку 25.1 позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 278259 грн.

Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про її повернення.

Згідно акта перевірки № 6-23-05459163 від 16.02.2007 відповідачем-1 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 278259 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року у рядку 25.1 позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 370748 грн.

Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про її повернення.

Згідно акта перевірки № 19-23-05459163 від 11.04.2007 відповідачем-1 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року в розмірі 370748 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки на час розгляду справи в суді результати проведення зустрічних перевірок по постачальниках ДП «Уладівський спиртовий завод»відсутні, позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими, а Хмільницька ОДПІ Вінницької області та ГУ ДКУ у Вінницькій області діяли в межах та на підставі чинного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та зобов’язуючи Хмільницьку ОДПІ Вінницької області надати висновок органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, виходив з того, що податковим органом порушено вимоги абзацу 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на підтвердження актами перевірок Хмільницької ОДПІ Вінницької області заявлених платником податку до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2006 року та січень 2007 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Хмільницькою ОДПІ Вінницької області було проведено перевірки ДП «Уладівський спиртовий завод»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період листопад-грудень 2006 року та січень 2007 року, за результатами яких складені акти №4-23-05459163 від 09.02.2007, № 6-23-05459163 від 16.02.2007, № 19-23-05459163 від 11.04.2007, якими не встановлено порушень при визначенні позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню, за листопад 2006 року в розмірі 177839 грн., грудень 2006 року в розмірі 278259 грн., за січень 2007 року в розмірі 370748 грн.

Таким чином, наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 826846 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вищевикладених приписів Закону України «Про податок на додану вартість»Хмільницька ОДПІ Вінницької області мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов’язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», відповідачем-1 не був виконаний, чим були порушені права позивача.

У зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, при цьому податковим органом не надано доказів отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку ДП «Уладівський спиртовий завод».

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього враховується, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У розумінні пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов’язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 826846 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції задовольняючи позов повністю, не звернув уваги, що встановлений підпунктами 7.7.4 –7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

З огляду на викладене рішення суду апеляційної інстанції, яким задоволено позовну вимогу про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковим, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв’язку з тим, що така вимога за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, і не підлягає розгляду в суді.

З цих же підстав підлягає закриттю провадження у справі щодо позовних вимог про спонукання ГУ ДКУ у Вінницькій області у разі браку або відсутності коштів на аналітичному рахунку по обліку податку на додану вартість направити звернення у відповідності з пунктом 4.5 розділу 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість в Державне казначейство України для здійснення відшкодування бюджетної заборгованості у відповідності з рішенням суду на користь позивача за рахунок надходжень загального фонду Державного бюджету України.

Оскільки порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4.4 статті 4 вищевказаного Порядку (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відшкодування здійснюється з аналітичного рахунку з обліку податку на додану вартість у межах поточних надходжень за день, а в разі недостатності або відсутності коштів на відповідному аналітичному рахунку повернення здійснюється за рахунок поточних надходжень на балансовий рахунок з обліку доходів загального фонду державного бюджету за день.

Пунктом 4.5 статті 4 цього ж Порядку (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі недостатності або відсутності коштів на аналітичному рахунку з обліку доходів загального фонду в цілому по області відшкодування здійснюється за рахунок надходжень загального фонду Державного бюджету України за рішенням (додаток 7) Державного казначейства України (центральний рівень). Підставою для прийняття рішення є звернення управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, що подається за визначеною формою (додаток 8). Перерахування коштів управлінню Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі здійснюється Державним казначейством України з відповідного рахунку на рахунок територіального управління Держказначейства, з подальшим зарахуванням на аналітичний рахунок з обліку податку на додану вартість, з якого здійснюється повернення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні, в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії скасуванню, з закриттям провадження у справі в цій частині, в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми бюджетної заборгованості –залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Першого заступника прокурора Вінницької області та Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 змінити.

В частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Хмільницької ОДПІ Вінницької області направити в 5-ти денний термін з моменту отримання рішення суду, висновки про відшкодування сум бюджетної заборгованості управлінню Держаного казначейства України Вінницької області для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування із бюджету суми бюджетної заборгованості та про зобов’язання Управління державного казначейства України Вінницької області у разі відсутності коштів на аналітичному рахунку по обліку податку на додану вартість направити звернення у відповідності з рішенням суду на користь позивача за рахунок надходжень загального фонду державного бюджету України постанову суду апеляційної інстанції скасувати, з закриттям провадження у справі в цій частині.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 21.02.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров