Постанова № 15159641, 11.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" квітня 2011 р. № 2а- 12771/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

за участі: представника позивача - Лихачова Р.Б.,

представника відповідача - Синюшка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобудівник" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплобудівник", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень, скасувати податкове повiдомлення - рiшення державної податкової iнспекції у Московському районі м. Харкова №0003281502/0 від 15.09.2010 року щодо визначення суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 59890,95 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір №1123/09 від 23.11.2009р між ТОВ "Теплобудівник" та ТОВ«ГРАНУМ-ГРУП»виконаний якісно та в повному обсязі, при цьому дати поставки товару, його вартість, дати оплати зафіксовані в первинних документах. Стверджує, що перевіряти здійснення господарської діяльності ТОВ«ГРАНУМ-ГРУП» належить до функцій контролюючих та наглядових органів, тому несплата податку безпосередніми контрагентами платника ПДВ, не може бути підставою для позбавлення ТОВ "Теплобудівник" законного права на отримання бюджетного відшкодування. Вважає, що податкове повідомлення рішення відповідача є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова проти позову заперечував. Надав до суду заперечення, в яких зазначив, що результати відпрацювання розбіжностей автоматизованого співставлення даних задекларованих сум податкових зобовязань та податкового кредиту показали на невключення контрагентом позивача -ТОВ «ГРАНУМ-ГРУП» сум ПДВ за виданими ним податковими накладними до декларацій з ПДВ. Зазначив, що в силу цього позивач не мав права на формування податкового кредиту від даних операцій. Наголошував, що в ході перевірки позивачем не було надано жодного первинного документа щодо наявності складських приміщень, а також підтверджень реальності правочину №1123/09 від 23.11.2009р.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплобудівник» пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 31339834. Як платник податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується ДПІ у Московському районі міста Харкова.

07.04.2010року посадовими особами відповідача, на підставі направлення від 23.03.2010 року №222 та від 30.03.2010 року №256 на продовження перевірки, виданих ДПІ у Московському районі м. Харкова, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобудівник» (далі ТОВ «Теплобудівник») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства на період з 01.01.07 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №1806/07-013/31339834.

За висновками зазначеного акту позивачем допущено порушення п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що спричинило заниження податку на додану вартість у сумі 57039,00 грн.

Актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ №8367/15-210/31339834 від 30.08.2010 р. встановлено, що платником в податковій декларації з ПДВ за липень 2010року не відображені результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість по акту №1806/07-013/31339834 від. 07.04.2010року.

ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від №0003281502/0 від 15.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 59890,95 грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті від 07.04.2010р. №1806/07-013/31339834 висновок відповідача про те, що контрагент позивача: ТОВ «Гранум-Груп» не задекларував податкові зобовязання з ПДВ, а тому позивач не має право формувати податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з цим контрагентом. Окрім того, в своїх запереченнях відповідачем наведено і інший мотив винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а саме: ненадання позивачем в ході перевірки жодного первинного документу щодо наявності складських приміщень, а також підтверджень реальності правочину отримання товару від ТОВ «ГРАНУМ-ГРУП».

Судовим розглядом встановлено, що обставини знаходження ТОВ «Гранум-Груп» (36676756) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявності у цього субєкта господарювання статусу платника податку на додану вартість на спірний період, належного оформлення ними податкових накладних, які були включені ТОВ «Теплобудівник» до складу податкового кредиту з ПДВ, оплати ТОВ «Теплобудівник» вартості зазначеного в цих накладних товару шляхом здійснення безготівкових розрахунків визнаються одночасно і позивачем і відповідачем, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що ці обставини одночасно з визнанням їх сторонами підтверджені також зібраними судом та наявними в матеріалах справи доказами витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, свідоцтвами платників ПДВ, виданою банком роздруківкою руху грошових коштів на рахунку позивача, податковими накладними № 120021 від 02.12.2009 року на загальну суму з ПДВ - 71738,41 грн., з яких податок на додану вартість складає 11956,40 грн., № 120081 від 08.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 22419,85 грн., з яких податок на додану вартість складає 3736,64 грн., № 12010 від 10.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 43855,38 грн., з яких податок на додану вартість складає 7309,23 грн., № 12011 від 11.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 91837,61 грн., з яких податок на додану вартість складає 15306,27 грн., № 120032 від 032.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 17051,65 грн., з яких податок на додану вартість складає 2841,94 грн., № 120071 від 07.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 77926,43 грн., з яких податок на додану вартість складає 12987,74 грн., № 120142 від 14.12.2009 року на загальну суму з ПДВ 17404,92 грн., з яких податок на додану вартість складає 2900,82 грн. (а.с.67-73)

Дослідивши договір №1123/09 від 23.11.2009р., на підставі якого між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Гранум-Груп») склались господарські правовідносини, суд зазначає, що зазначений договір підписаний особами, які за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців безпосередньо значаться керівниками.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зазначено, що до в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, укладаючи правочини з фізичними особами, які діють від імені субєктів господарювання та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців значаться як керівники таких субєктів господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору №1123/09 від 23.11.2009р. взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Зміст предмету договору №1123/09 від 23.11.2009р, прав та обовязків їх сторін, наявність у цих сторін правоздатності свідчить про відповідність вказаного правочину вимогам закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстав для визнання договору №1123/09 від 23.11.2009р нікчемним правочином згідно з ст.228 Цивільного кодексу України не має.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Доказів того, що вказаний в отриманих від ТОВ «Гранум-Груп» податкових та видаткових накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акти перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять. Незважаючи на вимоги ч.2 ст.71 КАС України такі докази відповідачем суду не надані. Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальників такого платника податку.

В судовому засіданні Позивачем надано Договір №7 від 30.03.09 року на виконання робіт з будівництва свердловини на центральному водозаборі в м. Барвінкове, акт №1 приймання виконаних робіт з будівництва свердловини на центральному водозаборі в м. Барвінкове та відомість ресурсів, договір №10 від 04.04.09 року на реконструкцію котельні та теплових мереж смт. Ківшаровка м.Купянськ, акт приймання виконаних робіт по реконструкції котельні та теплових мереж смт. Ківшарівка м.Купянськ, відомість ресурсів та акт приймання виконаних робіт по реконструкції котельні та теплових мереж смт. Ківшарівка м.Купянськ, ліцензію серії АБ №176689 на здійснення видів робіт будівельної діяльності,що підтверджують використання вказаного в отриманих від ТОВ «Гранум-Груп» податкових та видаткових накладних товару позивачем у власній господарській діяльності.

З огляду на вказане, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» є необґрунтованим та таким, що спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

Твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як про ознаку, яка вказує на невиконання умов договору з контрагентом, відхиляється судом, так як відповідачем в порядку ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів відсутності транспорту у власності або користуванні у ТОВ «ГРАНУМ-ГРУП», на яке відповідно до п.5.2 покладено обовязок доставки товару та оплату витрат на його поставку.

Окремо суд зауважує на тому, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судовим розглядом при оформленні Актів перевірки №1806/07-013/31339834 від 07.04.2010року, а №8367/15-210/31339834від 30.08.2010 року, ДПІ враховувалась лише та обставина, що контрагент ТОВ «Теплобудівник» - ТОВ «Гранум-Груп” не задекларувало податкових зобовязань з ПДВ, а тому ТОВ «Теплобудівник»не мало права на формування податкового кредиту від даних операцій. Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних при складанні названого акту перевірки відповідач не висував.

З урахуванням встановленої ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758) специфіки правових актів індивідуальної дії, що приймаються органами державної податкової служби України у формі податкових повідомлень рішень або рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, суд зазначає, що обставини, які мають значення для прийняття перелічених рішень повинні викладатись у відповідному акті перевірки, а владні приписи, що ґрунтуються на таких обставинах, містяться безпосередньо в самому рішенні.

На виконання ухвали суду від 23.03.2011року відповідачем надані корінець податкового повідомлення-рішення №0000370700/0 від 27.12.2010 р., акт перевірки від 17.12.2010року №3328/07-12/00931767, заперечення на акт перевірки від 21.12.2010 року, відповідь на заперечення від 23.12.2010року та акт щодо проведення зустрічної перевірки від 26.11.2010року №5731/7/07-21.

Вивчивши зміст Актів перевірки №1806/07-013/31339834 від 07.04.2010року, від 30.08.2010 року за №8367/15-210/31339834, суд зазначає, що в даному акті не зазначено жодної обставини, з якою Закон України «Про ПДВ» повязує позбавлення платника податків права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону 10.2. платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належним і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту правомірності висновків про порушення позивачем .7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування податкового повідомлення рішення від 15.09.2010 року №0003281502/0 є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню. .

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобудівник" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0003281502/0 від 15.09.2010 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у сумі 59890,95 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18.04.2011 року.

Суддя Піскун В.О.