Постанова № 15159295, 14.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.04.2011 р. справа №2а-2275/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Симонов А.А.,

відповідача - Хаблов В.М.,

третьої особи - Якуша Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Науково-виробничої фірма "СінталД" Товариство з обмеженою відповідальністю

до Київського відділу Державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова

провизнання незаконними дій та скасування постанови, - в с т а н о в и в :

Позивач, Науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" Товариство з обмеженою відповідальністю звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Київського відділу Державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції і просив (з урахуванням уточнень та доповнень): 1) визнати незаконними дії відповідача, Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2011р. та по розгляду скарги на дану постанову; 2) скасувати постанову відповідача, Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - рішенням УПФУ в Київського району м. Харкова від 28.10.10р. № 739 про стягнення з боржника НВФ "СінталД" ТОВ боргу в сумі 31.692,18 грн.; 3) скасувати постанову відповідача, Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП №24446501 від 06.04.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне.

У зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" виконавчий документ у вигляді рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова від 28.10.10р. № 739 втратив юридичну дію з 01.01.2011р., бо саме з вказаної дати припинив існування п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з посиланням на який територіальним органом ПФУ був винесений спірний виконавчий документ. Окрім того, позивач стверджував, що поданий до органу виконавчої служби - Київського ВДВС ХМУЮ виконавчий документ - рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова від 28.10.2010р. №739 не відповідає вимогам ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", бо містить невірне зазначення найменування боржника, а саме: помилкове "Науково-виробнича фірма "Синтал"Д" ТОВ", замість правильного "Науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" ТОВ". Вказана обставина, на думку позивача, унеможливлювала прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження. Позивач також вважав неправомірною постанову Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП №24446501 від 06.04.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору, так як жодних дій з примусового виконання виконавчого документу органом державної виконавчої служби не проводилось, оплата виконавчого документу здійснена ТОВ самостійно. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Київський відділ Державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції проти позову заперечував, стверджуючи, що спірні постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору винесені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Третя особа, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова проти позову заперечувала, в обґрунтування заперечень вказала, що рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова № 739 від 28.10.2010р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у розмірі 31.692,18 грн. є діючим, законної сили не втратило, позивачем не виконано.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Стосовно вимоги щодо визнання незаконними дій по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2011р. та вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Аналізуючи приписи Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що повноваження державного виконавця є невід'ємно похідними від повноважень органу державної виконавчої служби, з яким цей виконавець перебуває у трудових правовідносинах, а відтак здійснюючи дії по виконанню судових рішень (рішень інших органів або осіб), державний виконавець фактично діє від імені цього органу.

Таким чином, спірні правовідносини склались між позивачем, Науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" ТОВ і відповідачем, Київським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, а відтак, правових підстав для залучення у справі як відповідача, державного виконавця, який у спірних правовідносинах діяв від імені органу державної виконавчої служби України, не має.

За матеріалами справи рішенням третьої особи, УПФУ в Київському районі міста Харкова №739 від 28.10.2010р. до позивача, НВФ "Сінтал"Д" ТОВ було застосовано штраф в сумі 21.188,55грн. та пеня в сумі 10.503,63грн., загальна сума платежу за означеним рішенням територіального органу ПФУ склала - 31.692,18грн.

Як з'ясовано судом з пояснень представника позивача рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова №739 від 28.10.2010р. в судовому або позасудовому порядку не оскаржувалось, а відтак є діючим.

Довід позивача про втрату згаданим рішенням юридичної дії у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" підлягає відхиленню як неспроможний, позаяк приписи означеного акту законодавства не містять такого юридичного наслідку.

Окрім того, на противагу викладеним в позові доводам суд зауважує, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

З положень наведеної норми закону чітко слідує, що за порушення пенсійного законодавства, які були вчинені суб'єктами права до 01.01.2011р., юридична відповідальність застосовується за правилами законодавчих актів, що були чинними на момент скоєння правопорушення, тобто за правилами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на період до повного стягнення штрафів та пені (що процедурно охоплює собою також і етап винесення рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені) за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто і повноваження на застосування фінансових санкцій.

Вирішуючи спір, суд відзначає, що в силу п.9 ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню виконавчою службою законодавцем було віднесено і рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 14 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент винесення рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова №739 від 28.10.2010р.) було передбачено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом (абз.1 п.14); у разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику (абз.2 п.14); суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (абз.3 п.14).

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить до висновку, що рішення територіального органу ПФУ про нарахування штрафних (фінансових) санкцій віднесено законодавцем до переліку виконавчих документів, а тому підлягає виконанню органами державної виконавчої служби України, адже такий обов'язок покладений на згадані органи законом.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Оглянувши рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова №739 від 28.10.2010р., суд відзначає, що оглянутий виконавчий документ не має недоліків, які б об'єктивно унеможливлювали відкриття виконавчого провадження.

Технічна неточність, допущена територіальним органом ПФУ у найменуванні позивача, повністю виправляється зазначенням у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності - НВФ "Сінтал'Д" ТОВ.

За таких обставин, суд зазначає, що виконавчий документ містить реквізит - код Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, котрий за приписами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дозволяє достеменно ідентифікувати особу боржника.

Частиною 1 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення УПФУ в Київському районі міста Харкова №739 від 28.10.2010р. державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ 15.02.2011р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВАП №24446501.

Випадки, коли державний виконавець приймає рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, визначені законодавцем у ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи фактичних даних, які б засвідчували існування у спірних правовідносинах визначених ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підстав для прийняття державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Перевіривши обґрунтованість фактичних та юридичних мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень - державним виконавцем органу державної виконавчої служби України в основу спірної постанови від 15.02.2011р., суд не знаходить невідповідності цих мотивів вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши наявні у справі документи, суд наголошує, що дії відповідача по винесенню спірної постанови від 15.02.2011р. були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом, спірна постанова від 15.02.2011р. задовольняє вимогам ч.3 ст.2 КАС України і за наявності виконавчого документу - рішення УПФУ про стягнення штрафних (фінансових) санкцій і пені, який є діючим, жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових відносинах.

З огляду на викладене, позов в частині вимоги про скасування спірної постанови від 15.02.2011р. та про визнання незаконними дій по винесенню спірної постанови від 15.02.2011р. підлягає залишенню без задоволення, адже обґрунтованість та правомірність доводів позивача в цій частині не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно вимоги про визнання незаконними дій по розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2011р.

Розглядаючи спір в частині вимоги щодо визнання незаконними дій Київського ВДВС ХМУЮ по розгляду скарги НВФ "Сінтал'Д" ТОВ на спірну постанову від 15.02.2011р., суд зазначає таке.

14.02.2011р. УПФУ в Київському районі міста Харкова до відповідача, Київського ВДВС ХМУЮ була подана заява стосовно примусового виконання рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій і пені №739 від 28.10.2010р..

15.02.2011р. державним виконавцем Хабловим Валерієм Миколайовичем Київського ВДВС ХМУЮ було винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

02.03.2011р. позивач надіслав до Київського ВДВС ХМУЮ скаргу на спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

10.03.2011 року відповідач надав письмову відповідь за наслідками розгляду зазначеної скарги.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення органу державної виконавчої служби за скаргою позивача на спірну постанову про відкриття виконавчого провадження на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За матеріалами справи, рішенням УПФУ в Київському районі м. Харкова від 28.10.2010р. №739 до позивача було застосовано штраф у розмірі 21.188,55грн. та нараховано пеню в розмірі 10.503,63грн.

Згадане рішення територіального органу ПФУ є діючим, перевірка законності цього рішення не входить до предмету доказування по даній адміністративній справі.

Доказів незаконності спірної постанови від 15.02.2011р. про відкриття виконавчого провадження позивач до матеріалів справи не подав, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких доказів не виявив.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, слід дійти висновку, що дії відповідача по прийняттю рішення за скаргою НВФ "Сінтал'Д" ТОВ на спірну постанову від 15.02.2011р. були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом, а прийняте за наслідками розгляду скарги рішення у формі листа від 10.03.2011р. №2602 задовольняє вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно вимоги про скасування постанови від 06.04.2010р. про стягнення виконавчого збору

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ч.1 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

З пояснень представника відповідача, які цілком узгоджуються з документами оглянутого судом в засіданні виконавчого провадження ВП №24446501, судом встановлено, що Київський ВДВС не розпочинав примусового виконання рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 28.10.2010р. №739.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оцінивши добуті по справі докази за правилами ст.86 КАС України в їх сукупності, суд відзначає, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена відповідачем 15.02.2011р. Згідно з вказаною постановою відповідач встановив строк на добровільне виконання рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 28.10.2010р. №739 до 22.02.2011р. Згадана постанова була одержана позивачем 23.02.2011р., тобто поза межами встановленого відповідачем строку на добровільне виконання виконавчого документу. Фактичних даних, які б засвідчували, що відповідач у визначеному законом порядку приймав рішення про продовження строку на добровільне виконання рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 28.10.2010р. №739 матеріали справи не містять.

Як з'ясовано судом, при винесенні спірної постанови від 06.04.2011р. про стягнення виконавчого збору, відповідач виходив з того, що рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 28.10.2010р. №739 не виконано позивачем самостійно саме в термін, котрий встановлений державним виконавцем, тобто до 22.02.2011р.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки спірна постанова від 06.04.2011р. про стягнення виконавчого збору була винесена відповідачем без урахування обставини отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження поза межами встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання виконавчого документу, а також без урахування обставини відсутності з боку органу державної виконавчої служби будь-яких дій виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу, тобто без дотримання вимоги п.3 ч.3 ст.2 КАС України, то дана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході розгляду справи судом встановлено факт порушення Київським ВДВС ХМУЮ прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин при реалізації владних управлінських функцій по примусовому виконанню рішення УПФУ лише за епізодом винесення постанови від 06.04.2011р. про стягнення виконавчого збору, а відтак, позов належить задовольнити виключно в цій частині.

В решті вимог позов належить залишити без задоволення, адже обґрунтованість доводів позивача не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Науково-виробничої фірми "СінталД" Товариства з обмеженою відповідальністю до Київського відділу Державної виконавчої служби України Харківського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про визнання незаконними дій та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ВП №24446501 від 06.04.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "СінталД" (місцезнаходження 61070, Україна, Харківська область, м.Харків, вул.Чкалова, буд.7; ідентифікаційний код 14073681) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 0 (нуль) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19.04.2011р.

Суддя Сліденко А.В.