Постанова № 15159037, 05.04.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2011 р. Справа № 2а-1870/953/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,

представника позивача - Береговця Р.М.,

представника відповідача - Шутька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сумифітофармація") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту – відповідач, ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року №0000422306/0/28159 та стягнути на свою користь з Державного бюджету 33104,21 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом неправомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ "Сумифітофармація" у розмірі 33104,21 грн. на підставі висновку про неможливість перевірки відповідності сформованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сумі коштів, сплачених позивачем за придбану продукцію, оскільки під час зустрічних перевірок постачальників товару по ланцюгу до виробника продукції було виявлено, що одним із постачальників ТОВ "Сумифітофармація" у серпні 2009 року було товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсантехніка ТТ", місцезнаходження якого невідоме, що позбавляє орган державної податкової служби можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги з наведених у позові підстав.

Представник ДПІ в м. Суми проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи свої доводи тим, що в Законі України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є фактичне надходження даних сум до Державного бюджету України. Відшкодування податку на додану вартість здійснюється підприємством по мірі підтвердження заявлених до відшкодування сум матеріалами перевірки, включаючи матеріали зустрічних перевірок по ланцюгу поставлених товарів до кінцевого виробника. У ході перевірки місцезнаходження одного з контрагентів позивача, ТОВ "Спецсантехніка ТТ", за юридичною адресою не було встановлено. Крім того, позивачем під час перевірки не було надано жодних доказів списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, або доказів здійснення оплати товару в готівковій формі на підтвердження того факту, що розрахунки за отриманий товар між ТОВ "Сумифітофармація" та ТОВ "Спецсантехніка ТТ" проводилися згідно акту взаємозаліку. На підставі зазначеного ДПІ в м. Суми вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000422306/0/28159 від 20.04.2010 р. прийняте відповідно до чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явився, про причини неявки, всупереч вимог ч. 2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що правовідносини щодо контролю за сплатою до бюджету податку на додану вартість виникають безпосередньо між платниками податків та органами державної податкової служби. Пунктом 4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р. передбачено, що для органу Державного казначейства законними підставами проведення відшкодування податку на додану вартість з бюджету на користь платників податку є висновки податкових органів, підтверджені реєстрами суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, або рішення суду. Жодних висновків податкових органів щодо відшкодування ТОВ "Сумифітофармація" з Державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 33104,21 грн. до Головного управління Державного казначейства України в Сумській області не надходило.

З огляду на зазначене, Головне управління Державного казначейства України в Сумській області не порушило норм чинного законодавства та не вчинило жодних незаконних дій по відношенню до позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд визнає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Сумифітофармація" обліковується як платник податків в ДПІ в м. Суми та зареєстрований платником ПДВ.

20.10.2009 року позивач подав до ДПІ в м. Суми декларацію з податку на додану вартість №164991 (а.с. 5-6), згідно якої ТОВ "Сумифітофармація" задекларувало до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 235018,00 грн. по оплаченим сумам попереднього періоду вересня 2009 року.

13.04.2010 року ДПІ в м. Суми під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сумифітофармація" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року було складено акт перевірки від 13.04.2010 р. № 3001/23-610/31397624/70 (а.с. 8-9), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 р. №0000422306/0/28159, яким ТОВ "Сумифітофрмація" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33104,21 грн (а.с 10).

У ході перевірки, з метою підтвердження сум податкового кредиту, задекларованого ТОВ "Сумифітофармація", сумам податкових зобов'язань продавця та встановлення факту надмірної сплати податку до Державного бюджету України по окремим господарським операціям, ДПІ в м. Суми направлено запит до ДПІ в Київському районі м. Донецька, щодо проведення зустрічної перевірки постачальника позивача ТОВ "Спецсантехніка ТТ". З одержаного від ДПІ в Київському районі м. Донецька акта № 618/23-1/35794692 від 26.02.2010 року (а.с. 29-30), встановлено, що у відношенні вищезазначеного підприємства ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження у справі про банкрутство (а.с. 28), і за адресою, вказаною у статутних документах, місцезнаходження підприємства не встановлено.

Згідно тверджень ДПІ в м. Суми, відсутність підприємства за місцезнаходженням позбавляє органи державної податкової служби можливості отримати документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування, а саме копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та акти виконаних робіт (надання послуг), які підтверджують надання послуг чи виконання робіт, завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати товару, дослідити облік операцій з поставки та придбання товарів, що фактично унеможливлює визначення правомірності податкових зобов'язань з ПДВ.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані, зокрема Законом України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 10.2, 10.4 ст. 10 Законі України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності, своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Пункт 1.8 ч.1 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Так п 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та подальшого відшкодування ПДВ з бюджету, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається обов’язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що факт отримання позивачем товару від ТОВ «Спецсантехніка ТТ» в серпні 2009 року на суму 198625,27 грн. підтверджується податковою накладною № 459 від 19.08.2009 року (а.с.40), видатковою накладною № СФ-487 від 19 серпня 2009 року (а.с. 39), а також угодою про залік зустрічної однорідної вимоги від 30.09.2009 року (а.с. 41).

При цьому посадовими особами не під час перевірки не підчас судового розгляду даної справи не ставилось під сумнів фактичне виконання зазначеної вище угоди.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «Спецсантехніка ТТ».

Разом з тим варто звернути увагу на положення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)

Дана норма безпосередньо пов’язує право платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування з цього податку з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару.

Натомість, отриманий позивачем товар від ТОВ «Спецсантехніка ТТ» не був фактично оплачений грошовими коштами, розрахунки між сторонами проводились шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, про що зазначалось вище.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість сплаченого у складі вартості товару придбаного ним у ТОВ «Спецсантехніка ТТ» в загальному розмірі 33104,21 грн., при цьому не заперечуючи проти наявності у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за даними операціями.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20 квітня 2010 року №0000422306/0/28159 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а вимоги позивача є необґрунтованими, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головнного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422306\0\28159 від 20.04.2010 року та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33104,21 грн. – відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 11 квітня 2011 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов