Постанова № 15158315, 28.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. № 2а-10961/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Васильків О.С.,

за участю представників позивача Биць І.А., Любецької І.Г., представників відповідача Тузяк І.Г., Демидюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Торіс? до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Торіс? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішеня №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження останнім податку на прибуток на суму 50 013,00 грн., оскільки валові витрати в розмірі 200 050,00 грн. були сформовані за рахунок обслуговування банківського кредиту, одержаного Товариством у ?Ерсте Банк?, а не у ?Кредитбанк?, як це вказано в акті перевірки від 14.05.2010р. Призначення цього кредиту-поповнення обігових коштів Товариства, а не придбання основних засобів. Оскільки облікова політика Товариства не передбачає капіталізації фінансових витрат, а відтак відсотки за користування кредитом та відємна курсова різниця правомірно віднесені до складу витрат Товариства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Представники ДПІ в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснили, що конторолюючим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно було встановлено порушення Товариством вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями (далі-Закон №334) за наслідком яких було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання за платежем потаток на прибуток. Просять у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Торіс? зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.09.1999р. Свідоцтво про державну реєстрацію від 03.09.1999р. №1415120000 та взято на податковий облік 15.09.1999р. в органах податкової служби. В період що перевірявся був платником податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова на підставі направлень проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1322/23-209/30539324 від 14.05.2010р. у висновках якого вказано про встановлення порушень Товариством вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334: занижено податок на прибуток на загальну суму 50 013,00грн. в тому числі за ІІ квартал 2008 року в сумі 13 291,00грн., ІІІ квартал 2008 року в сумі 6 757,00 грн., ІV квартал 2008 року в сумі 29965,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212321/0 від 25.05.2010р., яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 75 020,00 грн. з яких основний платіж 50 013,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 25 007,00 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПІ та ДПА у Львівській області залишено скарги Товариства без змін та прийнято податкові повідомлення рішення №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.8.4.1. п.8.4 ст.8 Закону №334, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки Розділу 3.1.2 “Валові витрати”, перевіркою відображених у рядку 04.13 “інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12” показників за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. у загальній сумі 4 240 036,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив наступні операції: нараховані відсотки банківською установою за користування кредитними ресурсами, відємна курсова різниця, отримана на залишок заборгованості по банківському кредиту в іноземній валюті, послуги банку за розрахунково-касове обслуговування, балансова вартість валюти, отримана по валютному кредиту.

Дані показники, як зазначено в акті перевірки, відображено на підставі наступних документів: головних книг, оборотно-сальдової відомості по рахунках 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, 93 “Витрати на збут”, 95 “Фінансові витрати”, банківських документів, договорів за досліджуваний період.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до кредитного договору від 05.05.2005р. №489 АТ “Кредитбанк” надало Товариству кредит на суму 346 000,00 євро зі сплатою 13% річних на термін до 04.05.2010р. в межах якого надається: іноваційний кредит в сумі 161 300,00 євро на придбання обладнання терміном погашення на 60 місяців та кредит на поповнення обігових коштів в сумі 187 700,00 євро, терміном на 24 місяці.

Як зазначено в акті перевірки, кредит, отриманий Товариством по кредитному договору від 05.05.2005р. №489 було повернуто АТ “Кредитбанк” 24.12.2007р. Нараховані відсотки в сумі 165 580,00 грн. по вищевказаному кредиту, в межах якого надавались кошти на придбання обладнання в бухгалтерському обліку Товариства відображена Дт 95 Кр 31; відємна курсова різниця в сумі 34 470,00 грн. на залишок заборгованості по кредитним коштам в бухгалтерському обліку Товариства відображена по Дт 945 Кт 31.

В порушення вимог Закону №334 Товариство витрати, повязані із обслуговуванням кредиту (сплата відсотків за кредит, відємна курсова різниця) в сумі 200 050,00 грн. безпідставно віднесено Товариством до складу валових витрат у 2008 році в тому числі за періоди: ІІ квартал 2008 року в сумі 53 164,00грн., ІІІ квартал 2008 року в сумі 27 027,00 грн., ІV квартал 2008 року в сумі 119859,00 грн. (в тому числі 34 470,00 грн. відємна курсова різниця), про що зазначено в акті.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2005р. №489 АТ “Кредитбанк” надало Товариству кредит на суму 346 000,00 євро зі сплатою 13% річних на термін до 04.05.2010р. в межах якого надається: іноваційний кредит в сумі 161 300,00 євро на придбання обладнання для супермаркету по Договору №1 від 30.03.2005р., укладеному із ТзОВ ”Перун-Плюс”, терміном погашення на 60 місяців, з погашенням згідно графіку та кредит на поповнення обігових коштів: для придбання продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, товарів побутової хімії в сумі 187 700,00 євро, терміном на 24 місяці з погашенням згідно графіку.

19 грудня 2007 року ВАТ “Ерсте Банк” (Кредитор) та Товариство (Позичальник) уклали кредитний договір №011/3530/10/08118 предметом якого було відкриття кредитної лінії в сумі 387 492,00 доларів США зі сплатою 12% річних зі строком користування до 18.12.2008р. Згідно даного договору кредитні кошти призначені на поповнення обігових коштів.

В судовому засіданні досліджено платіжне доручення №1 від 20.12.2007 року, банківську виписку від 21.12.2007р., в яких зазначено призначення платежу “для купівлі валюти для погашення позики по Кредитному Договору №489 від 05.05.2005р.”

Банківською випискою ВАТ “Ерсте Банк” від 27.12.2007р. підтверджується надання кредиту Товариству згідно кредитного договору №011/3530/10/08118 від 19.12.2007р.

З вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 “Фінансовий результат”, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006р. №415, вбачається, що фінансові витрати-це витрати на проценти та інші витрати підприємства, повязані із запозиченням. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, які повязані зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами такого звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи: виписок з ВАТ “Ерсте Банк” та платіжних доручень, в яких зазначено призначення платежу “погашення нарахованих відсотків по кредиту” за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року; декларацій з податку на прибуток за І квартал, півріччя, ІІІ квартали 2008 року та за 2008 рік (рядок 04.13 “інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12”) , Головної книги рахунків по квартально за 2008 рік по рахунку 39 “Витрати майбутніх періодів”, 68.5 “Розрахунки з іншими кредиторами”, 94 “Фінансові витрати”, по рахунку 95 “Втрати від операційної курсової різниці” помісячно за 2008 рік, видаткового касового ордера №255 на ОСОБА_6 щодо повернення зворотної безпроцентної фінансової позики, Наказів Про облікову політику підприємства від 01.01.2007р. та від 10.01.2008р.:

- валові витрати в сумі 200 050,00 грн. Товариством були сформовані за рахунок обслуговування банківського кредиту (відсотки за користування кредитом та відємна курсова різниця), що одержані останнім згідно Кредитного Договору у “Ерсте Банк”, а не у “Кредитбанк”;

- кредитні кошти за кредитним договором №011/3530/10/08118 від 19 грудня 2007 року ВАТ “Ерсте Банк” призначались на поповнення обігових коштів, тобто для нормального функціонування господарської діяльності Товариства;

- облікова політика Товариства в обревізованому періоді не передбачала капіталізації фінансових витрат, повязаних зі створенням (ремонт) основних фондів.

Суд приходить до переконання, що витрати Товариства на обслуговування банківського кредиту ВАТ “Ерсте Банк” (відсотки за користування кредитом та відємна курсова різниця), які відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 “Фінансовий результат” становлять фінансові витрати Товариства та повязані безпосередньо із залученням кредитних коштів і не мають відношення до операції з придбання (ремонт) основних фондів, а відтак правомірно віднесено останнім до валових витрат на підставі п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону №334.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України ?Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України не належить стягувати на користь позивача, оскільки такі ним не понесені.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова №0001212321/0 від 25.05.2010р., №0001212321/1 від 04.08.2010р., №0001212321/2 від 09.09.2010р.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 02.04.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.