Постанова № 15157661, 18.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/3466/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі          Мороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                      

за позовом                                        Відкритого акціонерного товариства

«Краматорський завод важкого верстатобудування»

до                                                  Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про                                                   скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0001772302/0/45727 від 12 листопада 2010 року,

№ 0001782302/0/45725 від 12 листопада 2010 року,

№ 0001772302/1/50180 від 10 грудня 2010 року та

№ 0001792302/1/50177 від 10 грудня 2010 року

за участю:

від позивача:                                         ОСОБА_1 (дов. 12-203 від 26 жовтня 2010 року)

від відповідача:                              ОСОБА_2 (дов. 3 51 від 11 травня 2010 року)

                                                            ОСОБА_3 (дов. № 1 від 04 січня 2011 року)

Відкрите акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2010 року № 0001772302/0/45727 та № 0001782302/0/45725 та від 10 грудня 2010 року № 0001772302/1/50180 та № 0001792302/1/50177, якими позивачу були донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 41461,50 грн. та з податку на прибуток в сумі 51826,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки про заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Між товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» та ТОВ «Укрславресурс» був укладений договір, за умовами якого позивач зобов’язався прийняти та сплатити товарно-матеріальні цінності. За наслідками виконання прийнятих контрагентом позивача – ТОВ «Укрславресурс» зобов’язань з постачання товарно-матеріальних цінностей, позивачем було включено до складу валових витрати, пов’язані із придбанням товару, обумовленого умовами укладеного договору та віднесено до складу податкового кредиту сплачений податок на додану вартість. Позивач зауважував, що всі придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, через що в податкового органу відсутні підстави для твердження про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог зауважував, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали викладені в акті перевірки висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс». Посилаючись на висновки Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції, викладені в акті перевірки, стосовно нікчемності укладених між контрагентом позивача – ТОВ «Укрславресурс» та ТОВ «Глобал Трейд» та ТОВ «Сантар» угод, за ланцюгом від яких позивач отримав товарно-матеріальні цінності, відповідач наполягав на відсутності реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» договору та безпідставності відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток наслідків здійснення господарських операцій з цим контрагентом.

Відповідач зазначав, що виходячи з приписів підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою формування валових витрат та податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності – продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00222999, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 289952 (т. 1 арк. справи 96). Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську.

01 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» був укладений договір поставки № 5037 (т. 1 арк. справи 62-64). За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Украславресурс» (продавець) зобов’язалося поставити у власність покупця (позивача у справі), а позивач прийняти та сплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого визначені у специфікаціях, що є додатками до договору. Виконання сторонами умов зазначеного договору було відображено в податковому обліку позивача наступним чином.

06 травня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року (т. 1 арк. справи 155). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 21807535,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 845283,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 14988,00 грн. Як було пояснено представником позивача та не заперечувалося представником відповідача до складу валових витрат звітного податкового періоду 1-го кварталу 2009 року позивачем було віднесено суму витрат на придбання послуг за договором № 5037 від 01 лютого 2009 року в сумі 115492,0 грн.

10 серпня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за півріччя 2009 року (т. 1 арк. справи 154). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 37204268,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 4257737,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 814,00 грн. Як було пояснено представником позивача та не заперечувалося представником відповідача до складу валових витрат звітного податкового періоду 2-го кварталу 2009 року позивачем було віднесено суму витрат на придбання послуг за договором № 5037 від 01 лютого 2009 року в сумі 22712,00 грн.

20 лютого 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2009 року (т.1 арк. справи 202-207). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 1328076,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 17 044,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрславресурс» (індивідуальний податковий номер 325362605416) в сумі 728,31 грн. (т. 1 арк. справи 205-207). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у січні 2009 року (т. 1 арк. справи 179-185) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 728,31 грн. за податковою накладною № 19 від 28 січня 2009 року (т. 1 арк. справи 52).

19 березня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року (т.1 арк. справи 197-199). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 1061014,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 19 510,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрславресурс» (індивідуальний податковий номер 325362605416) в сумі 19 749,27 грн. (т. 1 арк. справи 201). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у лютому 2009 року (т. 1 арк. справи 173-178) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 3390,60 грн. за податковою накладною № 35 від 06 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 48), у розмірі 1322,45 грн. за податковою накладною № 42 від 13 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 49), у розмірі 11362,32 грн. - за податковою накладною № 49 від 17 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 50), у розмірі 3673,90 грн. - за податковою накладною № 56 від 23 лютого 2009 року (т. 1 арк. справи 51).

16 квітня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року (т.1 арк. справи 192-194). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 453827,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 11 888,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрславресурс» (індивідуальний податковий номер 325362605416) в сумі 2620,74 грн. (т. 1 арк. справи 195-196). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у березні 2009 року (т. 1 арк. справи 167-172) до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2620,74 грн. за податковою накладною № 76 від 13 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 47).

20 липня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (т.1 арк. справи 186-189). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 384331,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 9373,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Укрславресурс» (індивідуальний податковий номер 325362605416) в сумі 447,50 грн. та 4095,00 грн. (т. 1 арк. справи 190-191). Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних у березні 2009 року (т. 1 арк. справи 157-162) до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 4095,00 грн. - за податковою накладною № 227 від 23 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 46), у розмірі 447,50 грн. - за податковою накладною № 175 від 27 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 45).

В період з 21 вересня 2010 року по 25 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Краматорський завод важкого верстатобудування» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини із платником податків ТОВ «Укрславресурс» за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2389/7/23-2 від 01 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 11-15). Згідно викладеного в акті, представниками податкової інспекції в ході проведення перевірки діяльності позивача було дійдено висновків про порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій щодо отримання від ТОВ «Укрславресурс» товарно-матеріальних цінностей. Як зазначено в акті, перевіркою Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції встановлено відсутність об’єктів оподаткування в розумінні приписів статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «Украславресурс» та по операціях з продажу цих товарів підприємцям-покупцям у 2009 році. Згідно акту позапланової перевірки ТОВ «Укрславресурс», складеного Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією, товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем, були придбані ТОВ «Украславресурс» в ТОВ «Глоб Трейд» та ТОВ «САНТАР». За наслідками проведення перевірки діяльності зазначених підприємств через відсутність в них трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна, актом перевірки не підтверджено поставок товарів, що свідчить по те, що правочини, укладені між ТОВ «Украславресурс» та ТОВ «САНТАР», ТОВ «Глоб Трейд» є нікчемними, а тому й правочин між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» також є нікчемним.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Краматорську, внаслідок виявлених порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат 1-го кварталу 2009 року витрати в сумі 115492,00 грн. та у 2-му кварталі 2009 року – в сумі 138204,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 34551,00 грн., у т.ч. у 1-му кварталі 2009 року на 28873,00 грн., у 2-му кварталі 2009 року на 5678,00 грн. Внаслідок виявлених порушень Закону України «Про податок на додану вартість» позивач безпідставно включив податок на додану вартість до складу податкового кредиту січня 2009 року - 728,00 грн., лютого 2009 року - 19749,00 грн., березня 2009 року - 2621,00,00 грн., червня 2009 року - 4543,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27641,00 грн., з яких у січні 2009 року на 728,00 грн., у лютому 2009 року на 19749,00 грн., у березні 2009 року на 2621,00,00 грн., у червні 2009 року на 4543,00 грн.

12 листопада 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001772302/0/45727 (т. 1 арк. справи 16), яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 51826,50 грн., з яких за основним платежем – 34551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17275,50 грн.

12 листопада 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001782302/0/45725 (т. 1 арк. справи 17), яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 41461,50 грн., з яких за основним платежем – 27641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13820,50 грн.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 22 листопада 2010 року надав первинну скаргу (т. 1 арк. справи 20-21) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську із вимогами визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0001772302/0/45727 та № 0001782302/0/45725. Рішенням від 10 грудня 2010 року № 50115/10/25-012-3 (т. 1 арк. справи 2-23), прийнятим за наслідками розгляду наданої позивачем первинної скарги, податковою інспекцією було залишено вимоги скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

10 грудня 2010 року за наслідками розгляду наданої позивачем скарги, податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення 0001792302/1/50177 та № 0001772302/1/50180 (т. 1 арк. справи 18, 19)

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат у 1-му та 2-му кварталах 2009 року, суми витрат, пов’язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрславресурс» та правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів січня – березня 2009 року, червня 2009 року податку на додану вартість за наслідками здійснення правовідносин із ТОВ «Укрславресурс».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб’єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач – є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Згідно пункту 3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, виданих ТОВ «Укрславресурс», судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено віднесення до складу податкового кредиту звітних податкових періодів січня 2009 року, лютого 2009 року, березня 2009 року, червня 2009 року податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження виконання сторонами за договором № 5037 від 01 лютого 2009 року прийнятих зобов’язань, позивачем були надані видаткові накладні: № б/н від 28 січня 2009 року, № РН-000056 від 23 лютого 2009 року , № РН-0000042 від 13 лютого 2009 року, № РН-0000035 від 06 лютого 2009 року, № РН-0000049 від 17 лютого 2009 року, № РН-000076 від 13 березня 209 року, № Рн-0000175 від 27 травня 2009 року, № РН-0000227 від 23 червня 2009 року (т.1 арк. справи 24-31), журнал реєстрації викиданих довіреностей (т. 1 арк. справи 32-37), картками складського обліку, що підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад позивача (т.1 арк. справи 38-44). Згідно умов укладеного між позивачем договору, постачання товарів здійснюється самовивозом покупця. На підтвердження транспортування придбаного за умовами договору № 5037 від 01 лютого 2009 року товару, позивачем були надані товарно-транспортні накладні та подорожні листи (т. 1 арк. справи 71-76) та документи, що підтверджують наявність в позивача транспортних засобів за для перевезення вантажів (т. 11 арк. справи 163-166).

Отримані позивачем від ТОВ «Укрславресурс» товарно-матеріальні цінності були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 77-78).

Щодо використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем були надані документи складського обліку (складські картки, інвентарні картки), згідно яких отриманий від ТОВ «Укрславресурс» товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на головний склад позивача, пізніше були списані до ливарного цеху позивача. Зокрема, внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей до ливарного цеху підтверджено встановленими в акті перевірки обставинами. Використання товарно-матеріальних цінностей придбаних від ТОВ «Укрславресурс» підтверджується наявною в матеріалах справи Інструкцією по виготовленню бабітових вкладишів (т.1 арк. справи 145-147). За дослідження асортименту товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем та змісту наданої Інструкції, вбачається, що всі товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем в ТОВ «Укрславресурс» використовуються у позивачем у здійснюваній ним господарській діяльності.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» договору на постачання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що зазначеним договором та додатковими угодами до них сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред’явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку – на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Украславресурс» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т. 1 арк. справи 230-249, т. 2 арк. справи 1-25) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Укрславресурс» відсутні.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов’язку по сплаті податків, зборів та інших обов’язкових платежів, приховування чи заниження об’єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» договором в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій, що спростовує висновки відповідача про неправомірність відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрславресурс» шляхом включення позивачем до валових витрат 115492,00 грн. у 1-му кварталі 2009 року, 22712,00 грн. у 2-му кварталі 2009 року та заниження податкового кредиту на загальну суму 27641,00 грн., з яких у січні 2009 року на 728,00 грн., у лютому 2009 року на 19749,00 грн., у березні 2009 року на 2621,00 грн., у червні 2009 року на 4543,00 грн.

Отже за непідтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 34551,000 грн., з яких за 1-й квартал 2009 року - на 28873,00 грн., за 2-й квартал 2009 року - на 5678,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 27641,00 грн., з яких у січні 2009 року на 728,00 грн., у лютому 2009 року на 19749,00 грн., у березні 2009 року на 2621,00 грн., у червні 2009 року на 4543,00 грн. що підлягають сплаті за відповідні звітні податкові періоди, відсутні підстави для донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 17275,50 грн., та з податку на додану вартість в сумі 13820,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0001772302/0/45727 та № 0001782302/0/45725 та від 10 грудня 2010 року № 0001772302/1/50180 та № 0001792302/1/50177, якими позивачу були донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 41461,50 грн. та з податку на прибуток в сумі 51826,50 грн., прийняті відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень недійсними підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2010 року № 0001772302/0/45727 та № 0001782302/0/45725 та від 10 грудня 2010 року № 0001772302/1/50180 та № 0001792302/1/50177, якими позивачу були донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 41461,50 грн. та з податку на прибуток в сумі 51826,50 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001782302/0/45725 від 12 листопада 2010 року та № 0001792302/1/50177 від 10 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 41 461,50 грн., з яких: за основним платежем – 27641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13 820,50 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001772302/0/45727 від 12 листопада 2010 року та № 0001772302/1/50180 від 10 грудня 2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 51826,50 грн., з яких за основним платежем – 34551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17275,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод важкого верстатобудування» (код ЄДРПОУ 00222999, адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорську, вул. Орджонікідзе, буд. 6) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 18 квітня 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                       Михайлик А.С.