Постанова № 15157640, 28.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/5812/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі          Могілевському А.А.

.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства « Трест «Красноармійськшахтобуд»

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та визнання незаконними дії при проведенні перевірки та складанню акту перевірки

за участю:

від позивача –           ОСОБА_1 за дов.

від відповідача:          ОСОБА_2 за дов.

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Трест «Красноармійськшахтобуд» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року та визнання незаконними дій відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки від 24.02.2011 року № 283/15-211-1/00180798.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2008 року, лютий 2099 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 283/15-211-1/00180798 від 24.02.2011 року. На підставі цього акту та у відповідності до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач не здійснював грошовими коштами погашення податкового боргу, а подавав уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок на зменшення недоїмки. Законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій у разі подання до податкової інспекції уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Тільки у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов’язань.

Також позивач зазначає, що знаходиться у стадії ліквідації за рішенням власника – Міністерства вугільної промисловості України. Відповідач листом від 14.10.2009 року заявив свої кредиторські вимоги позивачу. Відповідно до статті 112 Цивільного Кодексу України у третю чергу задовольняються вимоги за податками, зборами (обов’язковими платежами). При цьому позивач вважає неправомірними дії податкового органу в частині посилання в акті перевірки на норми Податкового кодексу України, оскільки, на думку позивача, податкова повинна була застосовувати нормативні акти, що діяли у той період.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року та неправомірними дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що при перевірці позивача було правомірно застосовано штрафні санкції з огляду на той факт, що внаслідок подання уточнюючих розрахунків у позивача фактично відбулось зменшення суми податкового боргу. Пункт 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час подання уточнюючих розрахунків, встановлював обов’язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання та терміни її погашення. Під час здійснення перевірки відповідач керувався п. 102.1 статті 102 та п. 114.1 статті 114 Податкового кодексу України. У зв’язку з приписами статті 87.9 Податкового кодексу України, податковий орган зобов’язаний зарахувати кошти, які надійшли як сплата податкових зобов’язань, на погашення податкового боргу.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - відкрите акціонерне товариство «Трест «Красноармійськшахтобуд» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 27.02.1998 року, включено до ЄДРПОУ за № 00180798, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України № 185 від 25.04.2008 року.

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2008 року, лютий 2099 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, за наслідками якої складено акт № 283/15-211-1/00180798 від 24.02.2011 року.

На підставі цього акту та у відповідності до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 50% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що складає 74 563,81 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від № 0000121640/0 від 10.03.2011 року, звернувся 12.04.2011 року до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;          

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року, виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно з якою у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Починаючи з 01.01.2011 р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені Кодексом.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Перехідних положень" Кодексу з 01.01.2011 р. втратив чинність Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого до 01.01.2011 р. застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

У тому разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., подія, факт визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

Враховуючи наведене, до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року повинна застосовуватись відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Кодексом.

Таким чином, суд вважає дії податкового органу при проведенні перевірки та складанню акту перевірки правомірними.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинний на час вчинення порушення, встановленого податковим органом), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009 позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість № 5861, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Також, 20.05.2009 позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість № 14471, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Також, 18.06.2009 позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість № 15741, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду. Також, 16.07.2009 позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість № 20147, у якій він визначив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено розрахунком штрафних санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач зарахував в якості сплати податкових зобов’язань, визначених вказаними вище податковими деклараціями, суми, сплачені позивачем згідно наступних документів.

Так, 27.01.2010 позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем було зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету, на 168917 грн.

24.02.2010 позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем було зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету, на 76603 грн.

30.04.2010 позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем було зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету, на 175672 грн.

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки, що відповідачем здійснено врахування суми, що визначена в уточнюючих розрахунках, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобов’язань передніх податкових періодів.

Як передбачено п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123,яка діяла на момент подання уточнюючих розрахунків, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання. Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобов’язання, а не порядок його погашення.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, відповідачем не доведено, з яких підстав він виходив при визначенні того, що сума податкових зобов’язань з ПДВ, яка була зменшена уточнюючими розрахунками, зарахована саме на погашення зобов’язань, визначених попередніми податковими деклараціями.

Окрім цього, спірне рішення прийнято на підставі п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, яка передбачає нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 та 20 відсотків. Однак, у спірному рішенні до позивача податковий орган застосував 50 відсотків штрафних санкцій, що не узгоджується з вимогами цієї статті.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на вимоги статті 87.9 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковий орган зобов’язаний зарахувати кошти, які надійшли як сплата податкових зобов’язань, на погашення податкового боргу.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту необхідно здійснення оплати податкових зобов’язань грошовими коштами, чого у межах розгляду даної справи не встановлено.

Суд зазначає, що однією з умов застосування спірних фінансових санкцій є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000121640/0 від 10.03.2011 року, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки від 24.02.2011 року № 283/15-211-1/00180798 не підлягають задоволенню, оскільки такі відповідають законодавству з підстав, викладених вище.

Судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов відкритого акціонерного товариства «Трест «Красноармійськшахтобуд» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000121640/0 від 10.03.2011 року та визнання незаконними дій відповідача при проведенні перевірки та складанні акту перевірки від 24.02.2011 року № 283/15-211-1/00180798. – задовольнити частково.

          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від № 0000121640/0 від 10.03.2011 року по застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

В інший частині позовних вимог відмовити.

          Присудити з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Трест «Красноармійськшахтобуд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 28 квітня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                       Савченко С. В.