Постанова № 15157630, 20.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/4665/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

представника позивачаКупирьова М.Є.,

представників відповідачаЛебедєвої Д.О., Петрова А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000802340 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82455,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000802340 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 82455,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому-червні 2010р. За наслідками перевірки було складено акт № 2258/23-3/33671268 від 22.12.2010, що був вручений позивачу 09.03.2011. У акті перевірки йдеться про порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 82455 грн., у т.ч. за червень 2010р. 81088 грн., за липень 2010р. 1209 грн., за серпень 2010р. 158 грн. Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення, на які була надана відповідь № 11748/10/23-313 від 15.03.2011 про залишення висновків акту без змін. 17.03.2011 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0000802340, яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ на 701395 грн.

Позивач вважає протиправним вказане податкове повідомлення-рішення на суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ 82455 грн. з тих підстав, що відповідачем невірно застосований п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який стосується відмови постачальника товарів (послуг) у видачі податкової накладної або порушення ним порядку її заповнення. У даному випадку податкові накладні були виписані постачальниками позивача у встановлені строки, без порушень та надіслані поштою. Однак, поштові відправлення не були отримані позивачем, і у червні 2010р. позивач вжив заходи щодо їх отримання. При отриманні податкові накладні були зареєстровані у відповідному журналі. Оскільки Закону України «Про податок на додану вартість» не містить заборони відносити до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим із запізненням, позивач включив ці накладні у р. 10.1 декларації з ПДВ, розшифровку податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів і реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Вважає, що ним були дотримані усі вимоги законодавства, у звязку із чим висновки відповідача є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення у зазначеній частині незаконним.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-7).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з тих підстав, що дійсно ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому-червні 2010р., якою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 82455 грн., у т.ч. за червень 2010р. 81088 грн., за липень 2010р. 1209 грн., за серпень 2010р. 158 грн.

Зазначають, що жодним пунктом Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено, що можлива затримка у наданні покупцю податкової накладної. Надання покупцеві податкової накладної є обовязком продавця в силу вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону. На дату, визначену п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону, продавець зобовязаний надати покупцеві податкову накладну; якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови звернутися зі скаргою на такого продавця до органу державної податкової служби. Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за їх отриманням, є обовязком платника податку, і законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обовязку.

Вважають прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обгрунтованим, у звязку із чим просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» зареєстровано як юридична особа 22.07.2005 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 33671268, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 744938 (а.с. 154), довідкою Управління статистики у м. Донецьку серії АБ № 045369 від 03.02.2009 (а.с. 157). Позивач здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників товариства № 07/07 від 07.07.2010 (а.с. 155-156).

З 16.11.2010 по 21.12.2010 посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі направлень № 734 від 15.11.2010 та № 797 від 07.12.2010, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому-червні 2010р., за наслідками якої складено акт від 27.12.2010 № 2258/23-3/33671268 (а.с. 8-41).

Згідно з актом перевірки, позивачем, серед іншого, допущено порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 та п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» податкового кредиту, внаслідок чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по деклараціях за червень 2010р. на суму 81088 грн., за липень 2010р. на суму 1209 грн., за серпень 2010р. на суму 158 грн., на загальну суму 82455 грн. (а.с. 36).

Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення за вих.№ 25 від 11.03.2011 (а.с. 47-48), на які отримав відповідь за № 11748/10/23-313 від 15.03.2011 про залишення висновку акту перевірки без змін (а.с. 49-51).

17.03.2011 на підставі акту перевірки та відповідно до п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802340, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 701395 грн., задекларованого по декларації з ПДВ за серпень 2010р. (а.с. 52).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82455,00 грн., ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» 25.03.2011 звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в оспорюваній позивачем частині з таких підстав.

1. За змістом акта перевірки, порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість» виразилося у завищенні задекларованих показників в р. 10-17 Декларації за червень 2010р. на суму ПДВ 81088 грн., а саме включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах 2008-2009р.р., постачальниками ТОВ «Донплаза», ТОВ «ЄТК», КП «Управління генерального плану», ЗАТ «ТПК «Укрресурс», Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки, ТОВ «ГазТеплоСервіс-ЛТД», Управління МНС у м. Донецьку, ВАТ «Донецькміськгаз», ДП «Донецький ПромбудНДІпроект», ДП «Донецький експертно-технічний центр», ТОВ «Профнастіл», СП «ДонКОНтерм», ДГП «Донбасстройизыскания» філія «УкрНИИНТИЗ», ВАТ «Донецькміськгаз», ТОВ «СИНТЕЗ», ТОВ «Прополпласт», філія «Укрдержбудекспертиза» (а.с. 25).

Позивач вказує, що включив суму ПДВ у розмірі 81088 грн. згідно податкових накладних, виписаних зазначеними вище постачальниками протягом 2008-2009р.р., до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2010р., оскільки фактично отримав ці податкові накладні у червні 2010р. Вказана обставина підтверджується Журналом реєстрації податкових накладних, отриманих із запізненням (а.с. 126-134).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що ця норма повязує право на податковий кредит з датою отримання податкової накладної, а не з датою її складання продавцем товару.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Таким чином, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем (позивачем) цих товарів, він не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Враховуючи перелічені норми Закону, суд приходить до висновку, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому податкові накладні фактично отримані.

Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється, що і було зроблено позивачем у податковій декларації з ПДВ за червень 2010р. У розшифровці податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є додатком 5 до податкової декларації, позивач відобразив усі податкові накладні, виписані у 2008-2009р.р., але отримані у червні 2010р.

Суд не приймає посилання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на те, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за їх отриманням, є обовязком платника податку, і законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обовязку, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011, але діяв під час виникнення та існування спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобовязань, встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону).

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), що передбачено п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Разом із тим, заява зі скаргою на постачальника з огляду на приведені приписи Закону України «Про податок на додану вартість» додається у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, що у даному випадку не мало місця. Крім того, це є правом отримувача товарів, а не його обовязком.

Єдиним обмеженням щодо строку реалізації прав на отримання податкового кредиту є терміни позовної давності, що встановлювались ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність 01.01.2011, але діяв на час виникнення та існування спірних відносин, але ці строки позивачем не були порушені.

Крім того, позивач відповідно до п. 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 р. N 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050(із змінами і доповненнями), відобразив факт отримання податкової накладної по даті її отримання.

До того ж, судом було витребувано первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій із контрагентами, якими було видано податкові накладні, та на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у червні 2010р. (акти прийому-здачі виконаних робіт, видаткові накладні).

Крім того, надані до суду банківські виписки за період 2008-1009р.р. свідчать про фактичну сплату ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» коштів за надані послуги (виконані роботи) контрагентам, які видавали податкові накладні, у тому числі сум ПДВ.

При цьому, у судовому засіданні сам факт здійснення господарських операцій між підприємствами, за якими складені спірні податкові накладні, представником відповідача не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим не у звітному періоді, а позиція відповідача, що позивач не повинен приймати до уваги при нарахуванні податкового кредиту податкові накладні, отримані від контрагентів із запізненням та не у звітному періоді, суперечить нормам податкового законодавства України.

2. Згідно з актом перевірки, позивачем було також допущено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу податкового кредиту липня 2010р. ПДВ у сумі 588 грн. згідно податкової накладної № 1 від 06.07.2010 на загальну суму 3528 грн., у т.ч. ПДВ 588 грн. по СПД ОСОБА_4 та ПДВ у сумі 621,00 грн. згідно податкових накладних № 717 від 07.07.2010, № 724 від 08.07.2010, № 896 від 30.07.2010 на загальну суму 3726 грн., у т.ч. ПДВ 621 грн. по ТОВ «Кріпильні технології» (а.с. 30). Також, у серпні 2010р. позивач протиправно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ 158,40 грн. згідно податкової накладної № 1108 від 26.08.2010 по ТОВ «Кріпильні технології» (а.с. 33).

Свою позицію щодо протиправності віднесення вказаних вище сум до складу податкового кредиту липня та серпня 2010р. відповідач обґрунтував тим, що ним за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПа України були встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Кріпильні технології».

Суд не приймає таку позицію відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити перелічені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону реквізити.

У відповідності до цих норм СПД ФО ОСОБА_4 видала ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» податкову накладну № 1 від 06.07.2010 на загальну суму поставки 3528 грн., у т.ч. ПДВ 588 грн. (а.с. 94). Також, ТОВ «Кріпильні технології» у липні 2010р. видало позивачу наступні податкові накладні № 717 від 07.07.2010, № 724 від 08.07.2010, № 896 від 30.07.2010 на загальну суму 3726 грн., у т.ч. ПДВ 621 грн. (а.с. 95-97). У серпні 2010р. ТОВ «Кріпильні технології» видало позивачу податкову накладну № 1108 від 26.08.2010 на загальну суму поставки 950,40 грн., у т.ч. ПДВ 158,40 грн. (а.с. 98).

Зазначені податкові накладні повністю відповідають приписам законодавства щодо їх змісту та порядку оформлення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кріпильні технології» були надані до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкові декларації з ПДВ за липень-серпень 2010р. (а.с. 141-152), у додатку 5 до яких відображене податкове зобовязання по товарам, відвантаженим позивачу на зазначені вище суми.

Також згідно листа СПД ФО ОСОБА_4 від 10.03.2011 № 01, вона повідомила директора ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» про те, що декларація по ПДВ за ІІІ квартал 2010р., у якій була врахована податкова накладна № 1 від 06.07.2010, виписана ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ», була подана до ДПІ у Київському районі м. Донецька 01.11.2010 (а.с. 153).

Отже, у судовому засіданні було підтверджено право позивача на формування податкового кредиту ПДВ у липні-серпні 2010р. згідно податкових накладних, отриманих від СПД ФО ОСОБА_4 та ТОВ «Кріпильні технології».

Суд зауважує, що податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу зменшувати податковий кредит в залежності від розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не було доведено правомірності зменшення ТОВ «ДОН СТРОЙ КОМ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82455 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, у звязку із чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені (а.с. 2).

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000802340 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82455,00 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 17.03.2011 № 0000802340 у частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82455 (вісімдесят дві тисячі чотириста пятдесят пять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 квітня 2011 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 25 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.