Рішення № 15156807, 27.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р.Справа № 27/17-983-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол";

до відповідача: Одеської залізниці;

про стягнення 11832,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Одеської залізниці про стягнення збитків за нестачу вантажу у розмірі 11832,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що по залізничній накладній №52717627 від 15.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" відправило на адресу ВАТ „Одеський припортовий завод” в вагоні №59065367 карбамід вагою нетто 54920 кг. При цьому, позивач зазначає, що в путі руху вагону до станції призначення було виявлено недостачу вантажу у розмірі 4640 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в звязку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 11832,26 грн. При цьому, на залізничних накладних №52717627 від 15.09.2010р. та №42662772 від 17.09.2010р. міститься переуступний підпис засвідчений печаткою вантажоодержувача - ВАТ „Одеський припортовий завод” про передачу права на предявлення претензії та звернення з позовом вантажовідправнику - ВАТ "Концерн Стирол", що не суперечить положенням ст. 133 Статуту залізниць України. Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 17.01.2011р., ВАТ "Концерн Стирол" було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб від 26.01.2011р. та засвідчує належні повноваження для звернення з даним позовом.

У судовому засіданні 27.04.2011р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач Одеська залізниця проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 10124/2011 від 05.04.2011р.).

У судовому засіданні 06.04.2011р. було оголошено перерву у розгляді справи до 24.04.2011р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, про що сторони повідомленні під розпис.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

15.09.2010р. зі станції відправлення ВАТ "Концерн Стирол" (відправник), у вагоні №59065367 відправило на адресу ВАТ „Одеський припортовий завод” (одержувач) для відправки на експорт, на станцію призначення Чорноморська, м. Одеса вантаж карбамід у кількості брутто 77240 кг, що підтверджується залізничною накладною №52717627 (а.с. 7-8).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що карбамід завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника за пломбами відправника, власність ВАТ "Концерн Стирол".

16.09.2010р. на станції Знамянка Одеської залізниці складено акт загальної форми №946, згідно якого вагон №59065367 відчеплено по комерційному браку, в звязку з чим складено досилочну накладну №42662772 від 17.09.2010р.

Згідно акту загальної форми станції Знамянка Одеської залізниці №24591 від 16.09.2010р. при контрольному переваженні вагону №59065367 встановлено, що при прибутті вантажу виявлено різницю у вазі брутто 6500 кг, що вираховувалось із брутто по протоколу 71200, брутто по листу 77700, при цьому за документами значиться 1 ЗПП відправника № Г-057206, який фактично справний, верхні завантажувальні люка зафіксовані, слідів втрати, розкрадання вантажу не має, вагон прибув без охорони про, що внесено відповідну відмітку у комерційний акт серія АА № 056268/788/309 від 17.09.2010р.

Із змісту комерційного акту (серія АА № 056268/788/309) вбачається, що на станції Знамянка Одеської залізниці було здійснено зваження вагону № 59065367 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 06.09.2010р, в наслідок чого виявилось, що бруто 72600 кг, тара за документами 22320 кг, нетто 50280 кг, що складає різницю ваги у сторону зменшення на 4640 кг. Крім того, у акті зазначено, що пломби відправника (ЗПП № Г-057206) пошкоджень не мають, вагон у технічному стані виявився справним, вантаж завантажено засобами відправника, маса вантажу при завантаженні визначена відправником на електронних вагах в/п 150 т. При цьому, просипання вантажу відсутнє та при перевірці на ричазі фіксуючому верхні завантажувальні люка ЗПП відправника справне не пошкоджене, доступу до вантажу немає.

Крім того, зважування здійснювалось двічі на станції Знамянка Одеської залізниці та згідно акту загальної форми №24591 від 16.09.2010р. зазначене зменшення підтвердилось. В звязку з вказаними обставинами, керівництвом станції Знамянка Одеської залізниці 17.09.2010р. було внесено відомості щодо недостачі вугілля до накладної №52717627 від 15.09.2010р. та щодо складання досилочної накладної №42662772.

Отже, виявлена при перевезенні вантажу недостача на 464 кг, обумовила звернення ПАТ "Концерн Стирол" з даним позовом, з метою стягнення вартості втраченого товару.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до ч.1 та ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ВАТ "Концерн Стирол" (відправник) і Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ВАТ „Одеський припортовий завод” (вантажоодержувач).

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 924 ЦК встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Разом з тим, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

При цьому, залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У відповідності до п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. за №334, комерційні акти складаються у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані в цьому пункті термін, вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. Про складані на попутних станціях комерційні акти робиться відмітка на зворотньому боці накладної.

Як встановлено матеріалами справи, на попутній станції - Знамянка Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу у вагоні №59065367 (у розмірі 4640 кг), та розбіжності з даними вантажовідправника, що було оформлено відповідним комерційним актом.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що вантаж був завантажений відправником та при перевірці ваги вантажу, який знаходився у вагоні №59065367 доступу до вантажу при перевезені сторонніх осіб не було, ЗПП відправника справне.

У відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Крім того, ст. 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

При цьому, згідно положень ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Разом з тим, зазначена стаття, надає право, а не встановлює обовязок залізницям, перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 110 Статуту залізниць України, встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи фактичні обставини справи суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем є особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, у тому числі щодо сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.

Як вбачається із змісту позовних вимог, підставою для звернення з відповідним позовом є неналежне виконання перевізником своїх зобовязань.

Між тим, розглянувши надані позивачем документи, суд не вбачає доведеними обставини щодо вини відповідача, оскільки вантаж прибув у справному вагоні з непошкодженими пломбами, що, згідно до ст. 111 Статуту залізниць України, звільняє відповідача від відповідальності.

Разом з тим, суд зазначає, що доводи позивача щодо здійснення крадіжки при перевезені даного вантажу, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені посилання не підтверджені належними засобами доказування.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, за наявності підстав щодо звільнення залізниці від відповідальності за нестачу вантажу суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ "Концерн Стирол" про стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вантажу у розмірі 11832,26 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 118,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 04.05.2011р.