Рішення № 15156416, 05.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2011 р. Справа № 12/5007/21/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_2- дов. № 10/12-378-21 від 27.12.10р.

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" (м.Дрогобич Львівська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 54606,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на свою користь 54606,00грн. заборгованості, з яких: 50575,00грн. - борг за перевезення вантажу, 2781,00грн. - інфляційні втрати, 1250,00грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подав уточнений розрахунок суми інфляційних втрат, згідно якого інфляційні становлять 3135,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

04.05.11р. на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. Крім того, надіслав відзив, згідно якого заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволені (а.с. 79-80).

Суд вважає, що відсутність відповідача та його представника не перешкоджає розгляду справи по суті, за таких обставин, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється.

Суд також звертає увагу, що чинне законодавство не обмежує представництво в судовому процесі лише одним конкретним представником від кожної сторони, тому відповідач мав право направити іншого, належним чином уповноваженого представника, для участі в даному судовому засіданні.

До того ж, 2-х місячний строк розгляду спору, передбачений ч.1 ст. 6 9ГПК України, по даній справі закінчується 10.05.11р., а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, 5 днів, що залишилися до закінчення, встановленого ч.1 ст.69 ГПК України, строку недостатньо.

Згідно ч.1 ст. 69 ГПК, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (ч.3 ст.69ГПК України).

Натомість, відповідачем не подано клопотання, передбаченого ч.3 ст.69 ГПК України. При цьому представник позивача, в судовому засіданні, заперечив проти продовження строку розгляду спору.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів-заявок від 15.03.10р. (а.с. 10, 13) та 16.03.10р. (а.с. 16,19), укладених на аналогічних умовах між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор замовника, відповідач) та ПАТ транспортно-експедиційного комбінату "Захіукртранс" (експедитор перевізника, позивач), позивачем було надано відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні за маршрутами: Італія-Україна.

Відповідно до п.1 Договорів-заявок в період дії договорів та на його умовах експедитор замовника (відповідач) доручає заявками, а перевізник приймає та організовує за винагороду міжнародні та міжміські перевозки вантажу. Перевозки вантажу автомобільним транспортом здійснюються у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародної перевозки вантажів, законодавчих актів України, умов даних договорів.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними міжнародного зразка (CMR) № 151567 (а.с.11). № 151538 (а.с. 14)., № 150735 (а.с. 17), № 154301 (а.с 20).

За виконання транспортних послуг відповідачу 12.04.10 для оплати були направлені рахунки:

- № СФА -01385 від 31.03.10р. на суму 20473,00грн. (а.с. 9);

- № СФА-01386 від 16.03.10р на суму 16973,00грн. (а.с. 12);

- № СФА- 01934 від 31.03.10р. на суму 20420,00грн. (а.с. 15);

- № СФА-01985 від 01.04.10р. на суму 21655,00грн. (а.с. 18), що підтверджується поштовим реєстром (а.с.31-33).

За даними позивача, відповідач провів часткові розрахунки на загальну суму 28946,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 27-29). При цьому відповідач у повному розмірі оплатив рахунок № СФА -01385 від 31.03.10р. в сумі 20473,00грн. (а.с. 9) та частково в сумі 8473,00 грн. рахунок № СФА-01386 від 16.03.10р. (а.с. 12).

21.06.10р. за № 10/06-168-21 на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою про оплату коштів за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 55575,00грн. (а.с. 21), яка була отримана відповідачем 01.07.10 (а.с.22).

19.10.10р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, яким підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем. Вказав, що причиною невиконання зобов"язання щодо проведених розрахунків є неналежне надходження коштів від замовників.

На день звернення до суду заборгованість відповідача становить 50575,00 грн., з яких - 8500,00 грн по рахунку № СФА-01386 від 16.03.10р (а.с. 12);

- 20420,00грн. по рахунку № СФА- 01934 від 31.03.10р. (а.с. 15);

- 21655,00грн. по рахунку № СФА-01985 від 01.04.10р. (а.с. 18)

У відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано інфляційні за період з травня 2010 року по січень 2011 року в сумі 2781,00,49грн. та три відсотки річних за період з 03.05.10р. по 28.02.11р.

Представник відповідача в своєму письмовому відзиві заперечив проти позову в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до п.10 Договорів-заявок на перевезення вантажів , передбачена оплата послуг перевізника за рахунок коштів, що надійшли від замовника, а також після отримання експедитором оригіналів рахунку-фактури, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача та податкової накладної.

Зазначив, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем оригіналів акту виконаних робіт, CMR-накладних з відміткою вантажоодержувача та податкових накладних.

З посиланням на абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України вказав, оскільки відповідач за надані послуги не отримав коштів від замовника, яким є ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія", тобто не настала відповідна подія, у позивача відсутні підстави для стягнення боргу і строк проведення розрахунку не настав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини, щодо перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Аналогічні норми містить в собі і ст. 307 ГК України.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною.

Слід зазначити, що суд вважає помилковою позицію відповідача, що між сторонами виникли правовідносини транспортного експердирування. зі змісту його пояснень та наданих документів вбачається, що вказані правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія", де ОСОБА_1 відведено функції експедитора.

Матеріалами справи, зокрема міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 151567, № 151538 , № 154301, № 150735 (а.с 11, 14, 17, 20). підтверджено, що позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Італія-Україна.

Факт отримання вантажу підтверджується відмітками, зробленими в графі 24 CMR.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договорами-заявками на перевезення вантажу від 15.03.10р. (а.с.10, 13) сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 7-10 банківських днів по оригіналам документів.

Договорами-заявками на перевезення вантажу від 16.03.10 (а.с.16, 19) сторони визначили, що оплата здійснюється шляхом: 50% передоплати по факту завантаження автомобіля; 50% протягом 7-10 банківських днів по оригіналам документів.

Згідно п.10 вказаних договорів-заявок, оплата транспортних послуг перевізника здійснюється після надання оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 екземпляри), CRM-накладної з відміткою вантажоотримувача (2 екземпляри), податкової накладної. Експедитор замовника здійснює оплату транспортних послуг перевізника з коштів, отриманих від замовника.

Реєстром поштових відправлень (а.с. 31-33) підтверджено направлення відповідачу рахунків № СФА -01385 від 31.03.10р., № СФА-01386 від 16.03.10р., № СФА- 01934 від 31.03.10р, № СФА-01985 від 01.04.10р. (а.с. 9,12,15,18) на оплату транспортних послуг на загальну суму 79521,00грн.

Доказів направлення на адресу відповідача інших документів, а саме: актів виконаних робіт, CRM-накладних та податкових накладних матеріали справи не містять, хоча представник позивача наголосив, що вказані документи відповідачу направлялись. Підтвердженням цього вважає факт часткового проведення відповідачем розрахунків та відсутність з його боку вимоги про передачу документів.

Проаналізувавши в сукупності матеріали справи, суд погоджується з позицією позивача, щодо наявності у відповідача, передбачених п. 10 договорів-заявок, документів.

До того ж вищевказане не спростовано і відповідачем. Зокрема, підтверджуючи своїм листом, який надіслано позивачу 19.10.10р., факт заборгованості (а.с. 23), підставою неналежного виконання зобов"язання щодо своєчасного проведення розрахунків за договорами перевезення, відповідач зазначив лише ненадходження коштів від замовників. При цьому, нічого не вказав про відсутність документів.

Крім того, з матеріалів, які були надіслані представником відповідача, разом з відзивом-запереченям на позовну заяву (а.с.79, 80) вбачається, що відповідач звернувся до господарського суду м. Києва, як позивач, з позовом до ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія" про стягнення заборгованості.

З тексту позовної заяви та доданих до неї документів (а.с. 85-88) вбачається, що ФОП Товкач С.С., як на доказ свох вимог, посилається на міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 151567, № 151538, № 150735, № 154301, які йому могли бути надані лише ПАТ ТЕК "Західукртранс" (позивач).

Однак, враховуючи, що з матеріалів справи неможливо встановити дату направлення чи отримання документів, передбачених п. 10 договорів-заявок, а також невиконання відповідачем умов, перебачених у договорах-заявках від 16.03.10 в частині 50% передоплати, тому суд вважає, що розрахунки відповідачем мали бути здійснені у відповідності до умов ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як наголошувалось вище, 21.06.10р. за № 10/06-168-21 на адресу відповідача направлена претензія з вимогою про оплату коштів в сумі 55575,00грн. (а.с. 21), яка отримана відповідачем 01.07.10 (а.с.22).

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав провести розрахунки до 09.07.10 р. Натомість, після отримання претензії відповідач 24.11.10 провів лише часткові розрахунки на суму 5000,00 грн. (а.с. 27), а заборгованість становить 50575,00 грн..

Заперечення відповідача щодо того, що у нього не виник обов'язок сплати вартості перевезення, у зв'язку з тим, що замовник (в даному випадку ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія") не провів з ним розрахунки, а тому не настала подія, яка на думку відповідача, є умовою проведення розрахунків, суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Строк є важливою умовою в договорі для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Строк є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.

Як наголошувалось вище сторони узгодили строк виконання зобов"язання - 7-10 календарних днів після отримання оригіналів документів.

З договорів - заявок не вбачається, що умова про оплату вартості перевезення з коштів замовника є подією з настанням якої у відповідача виникає зобов"язання по сплаті. Вказана умова лише вказує на джерело надходження коштів відповідачу для оплати вартості перевезення і, від якого не може залежати позивач.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 50575,00грн. заборгованості за отримані послуги з перевезення вантажу є обґрунтованою, заявленою у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений законом або договором строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, заявлено до стягнення 2781,00грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2010 року по січень 2011 року.

На вимогу суду позивачем здійснено новий розрахунок інфляційних за період з червня 2010 року по січень 2011 року, розмір яких становить 3135,00грн.

Однак, враховуючи висновок суду, що відповідач мав провести розрахунки до 09.07.10, тому інфляційні мають нараховуватись з серпня 2010 року по січень 2011 року.

Так за розрахунком суду інфляційні становлять:

- згідно рахунку № СФА-01386 від 16.03.10р.- борг 8500,00 грн.. Інфляційні - 583,72 грн.

- згідно рахунку № СФА-01934 від 31.03.10р.- борг 20420,00грн. Інфляційні - 1402,30 грн.

- згідно рахунку № СФА-01985 від 01.04.10р.- борг 21655,00грн. Інфляційні - 1487,11 грн.

Загальна сума інфляційних нарахувань становить 3473,13 грн. Однак, оскільки позивачем не заявлено про збільшення розміру позовних вимог, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, то стягненню підлягають інфляційні заявлені позивачем у позовній заяві, в розмірі 2781,00грн.

Щодо стягнення трьох відсотків річних, то виходячи з вищевикладених обставин, останні мають бути обраховані за період з 09.07.10 р. по 28.02.11 р. (дата, яка визначена позивачем).

За розрахунком суду 3% річних за період з 09.07.10 по 28.02.11 становлять:

- згідно рахунку № СФА-01386 від 16.03.10р.- борг 8500,00 грн., 3% річних - 164,18грн.

- згідно рахунку № СФА-01934 від 31.03.10р. - борг 20420,00грн., 3% річних - 394,41грн.

- згідно рахунку № СФА-01985 від 01.04.10р.- борг 21655,00грн., 3% річних - 418,27грн.

Загальна сума 3% річних становить 976,86 грн., яка підлягає задоволенню. Різниця між розрахунком позивача та розрахунком суду становить 268,98 грн., в задоволенні якої слід відмовити.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в сумі 54332,86 грн., з яких: 50575,00 грн. - основного боргу,2781,00 грн. - інфляційних нарахувань, 976,86 грн. - три відсотки річних.

В частині стягнення 268,98 грн. 3% річних суд відмовляє за їх безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, юридична адреса: 10009, АДРЕСА_1: 10003, АДРЕСА_2

на користь Приватного акціонерного товариства транспортно експедиційного комбінату "Західукртранс", 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. П.Орлика,22, код ЄДРПОУ 13825481

- 50575,00 грн. - основного боргу;

- 2781,00 грн. - інфляційних нарахувань;

- 981,02 грн. - три відсотки річних;

- 543,33 грн. - державного мита;

- 234,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 12 травня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу ( 10014, м.Житомир, а/с 150) (рек. з повід.)

4- відповідачу (АДРЕСА_2)(рек. з повід.)