Рішення № 15155652, 12.05.2011, Господарський суд Чернігівської області

12.05.11УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (462) 672-847

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“ 12 ” травня 2011 року справа № 18/41

За первісним позовом Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес»

17035, сел. Прогрес Козелецького району, вул. Гедройця, 4

До Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України

16433, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Перемоги, 5

про стягнення 128 131 грн. 68 коп.

За зустрічним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України

16433, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Перемоги, 5

До: 1. Агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес»

17035, сел. Прогрес Козелецького району, вул. Гедройця, 4

2. Державного підприємства «Дослідне господарство «Прогрес»Чернігівського інституту Агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

17035, сел. Прогрес Козелецького району

про визнання недійсним договору поруки

Суддя А.С.Сидоренко

Представники сторін:

від АТОВ «МТС «Прогрес»: ОСОБА_1 юр. консультант, дов. від 01.03.2011р. № 2

від ДП «ДГ «Іванівка» НААН України: ОСОБА_2 представ., дов. б/н від 04.04.2011р., ОСОБА_3 предст., дов. б/н від 27.04.2011р.

від ДП «ДГ «Прогрес»Чернігівського інтиституту Агропромислового виробництва УААН: не зявився

В судовому засіданні 12.05.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес»(надалі АТОВ «МТС «Прогрес») заявлено позов до державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України (надалі ДП «ДГ «Іванівка») про стягнення 128131,68 грн. заборгованості згідно договору поруки від 26.04.2010р., укладеного між державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, державним підприємством «Дослідне господарство «Прогрес»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес».

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТОВ «МТС «Прогрес»посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором поруки від 26.04.2010р.

ДП «ДГ «Іванівка»позовні вимоги не визнало і 11.04.2011р. звернулося до суду із зустрічним позовом до АТОВ «МТС «Прогрес»та державного підприємства «Дослідне господарство «Прогрес»Чернігівського інституту Агропромисловго виробництва УААН (надалі ДП «ДГ «Прогрес») про визнання недійсним договору поруки від 26.04.2010р., що був укладений між позивачем та відповідачами.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2011р. зустрічна позовна зява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування своїх заперечень по первісному позову та позовних вимог по зустрічному позову ДП «ДГ «Іванівка»вказує, що зміст договору поруки від 26.04.2010р. суперечить Цивільному кодексу України, оскільки відповідно до глави 49 цього кодексу, порукою може бути забезпечено лише виконання зобовязання. Натомість, оспорюваним договором забезпечено виконання боржником (ДП «ДГ «Прогрес») не зобовязання, а рішення господарського суду. На думку, ДП «ДГ «Іванівка», оспорюваний правочин має на меті виконання рішення суду не боржником, а поручителем, що суперечить нормам законодавства України.

АТОВ «МТС «Прогрес»проти зустрічних позовних вимог заперечило, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. В обгрунутування своїх заперечень АТОВ «МТС «Прогрес»посилається на те, що ініціатива укладення спірного договору належить боржнику (ДП «ДГ «Прогрес») та поручителю (ДП «ДГ «Іванівка»), отже, договір був укладений сторонами добровільно згідно з вимогою ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і його неможливо вважати неправомірним, виходячи зі змісту ст. 30 Господарського кодексу України.

ДП «ДГ «Прогрес»відзиву на зустрічну позовну заяву, а також витребуваних судом документів не надало. Про дату, час та місце проведення судового розгляду ДП «ДГ «Прогрес»було належним чином повідомлено, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1995613 та № 2023917, однак в судове засідання повноважного представника не направило, причини неявки до суду не повідомило.

Справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників АТОВ «МТС «Прогрес»та ДП «ДГ «Іванівка», зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Агросервісне товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес»зареєстроване Козелецькою районною державною адміністрацією 14.03.2002р. за адресою: сел. Прогрес Козелецького району, вул. Гедройця, 4, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесені відомості за № 1046120 0000 000532.

Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України зареєстроване Борзнянською районною державною адміністрацією 30.03.2004р. за адресою: с. Іванівка Борзнянського району, вул. Перемоги, 5, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесені відомості за № 1042105 0007 000259.

Згідно п. п. 1.4, 1.5 Статуту ДП «ДГ «Іванівка»в новій редакції, зареєстрованого державним реєстратором Борзнянської районної державної адміністрації 15.11.2010р., господарство створено наказом Української академії аграрних наук від 03.12.1991р. № 292 «Про перенайменування елітно насінницького радгоспу ім. 50-річчя Великого Жовтня в дослідне господарство «Іванівка».

Господарство створено в результаті реорганізації Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції наказом Української академії аграрних наук від 13.03.2001р. № 22 «Про перетворення Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції у Чернігівський інститут агропромислового виробництва» і є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобовязань реорганізованого державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Діюче найменування господарства визначене наказом Національної академії аграрних наук України від 14.10.2010р. № 109 «Про перепідпорядкування державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук».

01 березня 2008 року між АТОВ «МТС «Прогрес»та ДП «ДГ «Прогрес»був укладений договір № 6 про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них відповідно до умов якого АТОВ «МТС «Прогрес»зобовязалося надати послуги по проведенню сільськогосподарських робіт на земельних угіддях ДП «ДГ «Прогрес», а останнє, в свою чергу, прийняти та оплати відповідні послуги.

У звязку з невиконанням ДП «ДГ «Прогрес»своїх зобовязань по оплаті послуг, АТОВ «МТС «Прогрес»звернулося до суду і рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010р. по справі № 10/155/6 присуджено до стягнення з ДП «ДГ «Прогрес»на користь АТОВ «МТС «Прогрес»126629,39 грн. боргу, 1266,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

23 січня 2010 року на примусове виконання вищевказаного рішення господарського суду був виданий наказ.

26 квітня 2010 року між ДП «ДГ «Іванівка», ДП «ДГ «Прогрес»та АТОВ «МТС «Прогрес»був укладений логовір поруки згідно умов якого ДП «ДГ «Іванівка»(Поручитель) на добровільних засадах взяло на себе зобовязання перед АТОВ «МТС «Прогрес»(Кредитором) відповідати по борговим зобовязанням ДП «ДГ «Прогрес»(Боржника), які виникають з наказу про примусове виконання рішення по справі № 10/155/6 від 23.01.2010р.

У відповідності з п. п. 2.1 2.3 договору поруки, сторони договору визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобовязань згідно наказу про примусове виконання рішення, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Поручитель приймає на себе зобовязання, у випадку невиконання Боржником зобовязання по наказу про примусове виконання рішення, здійснити виконання Боржника в обсязі, передбачених наказом про примусове виконання рішення по справі № 10/155/6 від 23.01.2010р.

Виконання зобовязань здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлено Поручителю додатково.

Сторони договору встановлюють, що якщо до Поручителя надійде письмова вимога Кредитора про погашення суми заборгованості по наказу, він зобовязується її виконати до 15 листопада 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку з невиконанням ДП «ДГ «Прогрес»рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010р. по справі № 10/155/6, АТОВ «МТС «Прогрес»листами від 27.07.2010р. № 24, від 09.10.2010р. № 26 та від 01.03.2011р. № 1 зверталося до ДП «ДГ «Іванівка»з вимогою виконати свої зобовязання за договором поруки. Однак вимоги АТОВ «МТС «Прогрес»залишилися без задоволення.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 28.03.2011р. ВП № 18122753, наказ господарського суду Чернігівської області від 23.01.2010р. по справі № 10/155/6 був повернутий АТОВ «МТС «Прогрес»у звязку з відсутністю у ДП «ДГ «Прогрес»майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Приймаючи рішення по даній справі суд виходить з наступного:

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Положеннями ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобовязань є порука (ст. 546 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, у ДП «ДГ «Прогрес»виникли зобовязання перед АТОВ «МТС «Прогрес»по оплаті наданих послуг на підставі договору від 01.03.2008р. № 6, укладеного між цими особами, а не на підставі рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.2010р. по справі № 10/155/6, оскільки задоволення судом позовних вимог не є підставою для припинення зобовязання. Також, в даному випадку, на підставі рішення суду між сторонами договору не виникають нові цивільні права та обов'язки

Умовами договору від 01.03.2008р. № 6 не було передбачено забезпечення виконання зобовязань ДП «ДГ «Прогрес»у вигляді поруки.

Приписом ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Отже, рішення суду є обовязковим для виконання насамперед для боржника.

Встановлення у договорі поруки забезпечення виконання боржником рішення суду суперечить змісту поруки як способу забезпечення виконання зобовязання, оскільки за умовами цього виду договорів поручитель відповідає перед кредитором лише у випадку порушення зобов'язання боржником.

В той час, на момент укладення між сторонами оспорюваного договору поруки від 26.04.2010р. порушення зобовязання боржником вже відбулось, що встановлено рішенням суду.

Крім того, укладення договору поруки щодо забезпечення виконання рішення суду без зазначення строку її дії, суперечить положенням ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, яка визначає момент припинення поруки в залежності від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зміст договору поруки від 26.04.2010р. суперечить нормам глави 49 Цивільного кодексу України. Даний договір порушує права ДП «ДГ «Іванівка», оскільки покладає на нього обовязок по виконанню рішення суду у спорі стороною якого воно не являється.

Згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, суперечність змісту правочину вимогам цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ДП «ДГ «Іванівка»являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилання АТОВ «МТС «Прогрес»на ст. 30 Господарського кодексу України не може бути взято судом до уваги, оскільки даною статтею визначаються ознаки неправомірності угод у правовідносинах щодо обмеження монополізму та захисту субєктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.

У відповідності з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У звязку з визнанням судом недійсним договору поруки від 26.04.2010р. позовні вимоги АТОВ «МТС «Прогрес» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 203, 215, 216, 509, 546, 548, 553 559 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес»відмовити повністю.

Зустрічний позов державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки від 26 квітня 2010 року, укладений між державним підприємством «Дослідне господарство «Іванівка»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, державним підприємством «Дослідне господарство «Прогрес»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук та агросервісним товариством з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес».

Стягнути з агросервісного товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно технологічна станція «Прогрес», сел. Прогрес Козелецького району, вул. Гедройця, 4 (р/р 26000187318 в «Райффайзен Банк «Аваль», м. Чернігів, МФО 380805, код 31679527) на користь державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Перемоги, 5 (р/р 260058365 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 353348, код 00729853) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Прогрес»Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, сел. Прогрес Козелецького району (р/р 26002017027 в Полікомбанку, м. Чернігів, МФО 353100, код 32859018) на користь державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка»Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка Борзнянського району, вул. Перемоги, 5 (р/р 260058365 в ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 353348, код 00729853) 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Рішення підписано 12 травня 2011 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко