Рішення № 15155402, 26.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

26 квітня 2011 року справа № 5020-288/2011

За позовом:Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради

(вулиця Леніна, 48, місто Севастополь, 99011)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

простягнення заборгованості у розмірі 20389,80 грн.,

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача не зявився;

відповідача не зявився.

Комунальне підприємство „Благоустрій” Севастопольської міської Ради звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20389,80 грн., у тому числі: 20000,00 грн. основний борг, 220,48 грн. інфляційне збільшення, 169,32 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором про співпрацю №62 від 15.06.2009.

Відповідач у судові засідання 24.03.2011, 11.04.2011, 26.04.2011 без поважних причин не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2009 між Комунальним підприємством „Благоустрій” Севастопольської міської Ради (Сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-2) був укладений договір №62 про співпрацю (арк. с. 9-10) (далі Договір), відповідно до умов якого Сторони зобовязувались шляхом сумісних зусиль діяти у галузі благоустрою території, організації торгівлі та надання послуг пляжу “Учкуєвка”.

Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і до 30 вересня 2009 року (пункт 7.1. Договору).

У Договорі сторони зазначили, що інтересам кожної з них відповідає реалізація проектів в сфері експлуатації і обслуговування міського пляжу, створення на ньому розвинутої інфраструктури зони відпочинку, організація торгівлі та надання послуг населенню і гостям міста (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору Сторона-1 здійснює утримання і обслуговування пляжного господарства, організовує заходи по очищенню і прибиранню берегової лінії пляжу, огляду дна прибережної зони, охорони і підтримання порядку в місцях відпочинку, вирішує питання, повязані з рятувальною службою на воді, наданням першої медичної допомоги і проведенням протипожежних заходів; підтримує в належному порядку підїзні шляхи, пішохідні доріжки, навіси, капітальні будівлі і споруди, розташовані в пляжній зоні; слідкує за чистотою піску і вивезенням морської трави та інших побутових відходів в місця загального користування; підтримує і контролює роботу туалетів; здійснює контроль за станом електрогосподарства на всій території пляжу і вимагає негайного усунення несправностей.

В свою чергу Сторона-2 зобовязувалась організувати роботу роздрібної торгівлі продуктами харчування у заводській упаковці, охолоджувальними напоями, пивом, морозивом місце № 4, № 6 (п.8.6 Договору).

Згідно з пунктом 8.6 Договору Сторона-2 оплачує Стороні-1 витрати за утримання та обслуговування пляжу “Учкуєвка” в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до наданих позивачем актів здавання-приймання робіт від 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009, які підписані відповідачем, позивач надав послуги на 20000 грн. (арк. с. 44-47).

12.10.2010 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 20000 грн. (арк. с. 13).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20000грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 220,48 грн. та 3% річних у розмірі 169,32 грн.

Перевіривши розрахунки 3 % річних, суд встановив, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці розрахунку інфляційного збільшення у розмірі 220,48 грн. (арк. с. 8), який наданий Позивачем, суд встановив, що він не суперечить вимогам закону.

Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 220,48 грн. за період з 25.10.2010 по 04.02.2011 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Комунального підприємства „Благоустрій” Севастопольської міської Ради (вулиця Леніна, 48, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03360472, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 20000 грн., інфляційне збільшення у розмірі 220,48 грн., 3% річних у розмірі 169,32 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 203,90 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 04.05.2011.