Рішення № 15154908, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/290-14/10029.04.11 за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

простягнення заборгованості в розмірі 82561,48 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення 82561,48 грн., з яких 73663,29 грн. борг за спожиту теплову енергію, 3067,79 грн. інфляційні втрати, 744,31 грн. 3 % річних, 5086,09 грн. пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2010 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 61386,09 грн. основного боргу, 3067,79 грн. інфляційних збитків, 744,31 грн. 3 % річних, 5086,09 грн. пені, 825,61 державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 вищевказане рішення змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 73663,29 грн. основного боргу, 3067,79 грн. інфляційних збитків, 744,31 грн. 3 % річних, 5086,09 грн. пені, 825,61 державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011 вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 29.04.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.1999 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як абонентом, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 730042. Відповідно до умов Договору (п. 2.2) енергопостачальна організація зобовязалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до Договору. Абонент зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, передбачені в Додатку №4 до Договору (п. 2.3 Договору).

В додатку 4 до Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобовязання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2009 по 01.05.2010 виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 73663,29 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється субєктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється субєктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Матеріалами справи підтверджується, що негативне сальдо розрахунків станом на 01.11.09 позивачем було завищене, у звязку з тим, що за період з 01.12.08 по лютий 2009 були застосовані тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, 1663 від 27.11.08, №1780/1 від 25.12.08, № 127, 128 від 05.02.09, які скасовані Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.08, №65/2009 від 03.02.09, №76/2009 від 09.02.09, як такі, що не відповідають Конституції України.

У відповідності до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Таким чином, за вказаний період повинні бути застосовані тарифи, затверджені розпорядженням КМДА від 31.01.2007 № 86, у звязку з чим станом на 01.11.2009 у відповідача значиться переплата за спожиту енергію в розмірі 24009,14 грн., що не спростовано належним чином позивачем.

Крім того, 06.11.2009 та 09.11.2009 відповідачем було сплачено 4201,66 грн. та 6489,41 грн. відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.11.2009 № 1142, від 09.11.2009 № 1144.

З викладеного вбачається, що за період з 01.11.2009 по 01.05.2010 у відповідача перед позивачем по договору від 01.09.1999 № 730042 виникла заборгованість в розмірі 38963,08 грн., що не заперечується відповідачем та не спростовано належним чином позивачем.

За таких обставин, позивачем було безпідставно нараховано суму основного боргу в розмірі 34700,21 грн., у звязку з чим позовні вимоги у вказаній частині не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, є необґрунтованими, а відтак підлягають залишенню без задоволення.

В свою чергу, 15.10.2010 відповідачем було оплачено суму заборгованості в розмірі 38963,08 грн., що підтверджується банківською випискою, у звязку з чим провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 1018,22 грн. інфляційних втрат та 281,12 грн. 3 % річних.

У відповідності до п. 7 додатку № 4 до договору від 01.09.1999 № 730042, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд вважає, що розмір пені повинен становити 1921,01 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні звернувся із клопотанням про зменшення розміру пені та просив стягнути з відповідача 960,51 грн., на підставі ст. 83 ГПК України, враховуючи тяжке матеріальне становище та винятковість обставин.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Норма пункту 3 статті 83 ГПК є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального (п. 17 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.9.2. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем добровільно сплачено суму основного боргу по договору від 01.09.1999 № 730042, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 960,51 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) 960,51 грн. (девятсот шістдесят грн. 51 коп.) пені, 1018,22 грн. (одну тисячу вісімнадцять грн. 22 коп.) інфляційних втрат, 281,12 грн. (двісті вісімдесят одну грн. 12 коп.) 3 % річних, 421,06 грн. (чотириста двадцять одну грн. 06 коп.) державного мита, 120,36 грн. (сто двадцять грн. 36 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 38963,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.05.2011