Рішення № 15154707, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/5828.04.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-2»

про стягнення 99586,76 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 93 від 15.02.2011 року);

від відповідача: Колісник Т.Г. (голова правління).

В судовому засіданні 28 квітня 2011року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-2»(відповідач) заборгованості в сумі 99586,76 грн. з них 77420,85 грн. сума основного боргу, 2453,80 грн. пеня, 16137,00 грн. втрати від інфляції та 3575,11 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00273/4-08 від 13 березня 2002 року належним чином не виконав, зокрема, в передбачений договором строк не здійснював оплату за надані йому позивачем послуги з постачання питної води та водовідведення, внаслідок чого, за прострочку термінів оплати наданих позивачем послуг, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зауважив, що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. Окрім цього, позивачем через канцелярію до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 08.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження по справі, розгляд справи призначений на 03.03.2011р.

Ухвалою від 03.03.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою позивача було відкладено до 07.04.2011р. За наслідками розгляду справи 07.04.2011р. по справі було оголошено перерву до 18.04.2011р. По справі 18.04.2011р. було оголошено перерву до 21.04.2011р. За результатами розгляду справи 21.04.2011р. по справі було оголошено перерву до 28.04.2011р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є позивач, що підтверджується п. 1.1. статуту ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»(копія витягу зі статуту в матеріалах справи) (надалі Постачальник) та відповідачем (далі по тексту Споживач або Абонент) (разом - сторони), було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00273/4-08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязувався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобовязувався розраховуватися за послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р. (далі по тексту - Правила).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору Постачальник зобовязується забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Питна вода», а Абонент зобовязується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Позивач зазначає, що Постачальник належним чином виконував взяті на себе зобовязання за Договором та надавав Абоненту узгоджені Договором послуги з постачання питної води та водовідведення, однак, відповідач свої зобовязання за Договором щодо оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення у встановлені терміни та за передбаченими Договором тарифами належним чином не виконував, внаслідок чого у Абонента за період з листопада 2007 року по жовтень 2010 року включно утворилась заборгованість перед Постачальником по їх несплаті, яка з урахуванням сплачених Абонентом коштів в розмірі 89450,98 грн., станом на 01.11.2011р. складає 77420,85 грн., тобто 166871,83 грн. 89450,98 грн. (розрахунок заборгованості основного боргу міститься в матеріалах справи).

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджується та в своєму відзиві на позовну заяву вказав, що в Абонента відсутня заборгованість перед Постачальником за Договором послуг. В свою чергу стверджує, що навпаки, у Абонента перед Постачальником має місце значна передплата (контррозрахунок міститься в матеріалах справи).

Окрім цього, відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності та просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за надані Постачальником послуги з водопостачання та водовідведення за попередній період (з 31.10.2007р. по 01.11.2010р.) при її наявності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.2 Договору послуг встановлено, що Абонент зобовязується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Згідно п. 3.4. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленими органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи Абонента.

Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.6. Договору послуг).

Відповідно до п. 3.5. Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Позивач вказує, а з матеріалів справи вбачається, що Постачальник відправляв Абоненту платіжні вимоги-доручення про сплату наданих послуг за Договором, що підтверджуються наданими Постачальником платіжними вимогами-дорученнями, розшифровками рахунків Абонента, актами про зняття показань з приладу обліку та витягами з банківських виписок (копії документів в справі). Окрім того Постачальник зазначив, а Абонентом не спростовано, що в порушення п. 3.5. Договору послуг, у встановлені Договором строки, відповідач не направив свого представника до Постачальника з необхідними документами для проведення звіряння розрахунків у звязку з чим, зважаючи на положення умов Договору, облікові дані вартості та кількості наданих позивачем послуг вважаються прийнятими відповідачем та погоджені останнім.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що Постачальник послуги згідно умов Договору виконав належним чином та в період з 31.10.2007р. по 01.11.2010р. надав Абоненту послуги за Договором з водопостачання та водовідведення на суму 166871,83 грн. (з урахуванням перерахунків).

В свою чергу, Абонент взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково та сплатив на користь Постачальника 89450,98 грн., внаслідок чого за період з 01.11.2007р. по 31.10.2010р. виникла заборгованість за Договором перед позивачем в розмірі - 77420,85 грн.

На час розгляду справи повна сума заборгованості за Договором послуг позивачу відповідачем не перерахована.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 03 лютого 2011 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто вже після закінчення строку позовної давності в частині виставлення позивачем платіжних документів про оплату послуг за Договором, наданих ним Абоненту по січень 2008 року включно, тобто заявлені з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться заяви відповідача № 5-02 від 18.02.2011р. (копія заяви в справі), про застосування позовної давності, як підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за попередній період при її наявності.

За таких обставин, дослідивши подані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування заявленої відповідачем строків позовної давності щодо вимог позивача в сумі - 7514,06 грн. з них 4725,15 грн. за кодом - 8-802 та 2788,91 грн. за кодом - 8-50802, що є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині.

Зважаючи на вищевикладене, застосовуючи строк позовної давності за Договором на суму 7514,06 грн. суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Споживача на користь Постачальника заборгованості за Договором за неуплату Абонентом послуг Постачальника з постачання питної води та водовідведення в період по 31.10.2010р. є обґрунтованими в частині - 69906,79 грн., тобто 77420,85 грн. 7514,06 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору послуг передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, за прострочення термінів оплати Абонентом послуг Постачальника, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 2123,60 грн. з них 824,09 грн. за кодом - 8-802 та 1299,51 грн. за кодом - 8-50802 (в межах шестимісячного строку прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ/10.25%/9.5%/8.5%/7.75%).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, положеннями статті 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Таким чином, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності до основної заборгованості, суд дійшов висновку, що частково обґрунтованими є додаткові вимоги позивача про стягнення з Абонента на користь Постачальника на підставі ст. 625 ЦК України за період з лютого 2008 року по жовтень 2010 року включно 3% річних в сумі 2939,16 грн. з них - 1741,94 грн. за кодом - 8-802 та 1197,22 грн. за кодом - 8-50802 та за відповідний період втрат від інфляції в сумі 12346,00 грн. з них 7383,12 грн. за кодом - 8-802 та 4962,88 грн. за кодом - 8-50802.

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок штрафних санкцій (пені, інфляційних та 3% річних) у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 87315,55 грн. з них основного боргу - 69906,79 грн., пені - 2123,60 грн., втрат від інфляції в розмірі 12346,00 грн. та 3% річних 2939,16 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1080,83 грн. (873,15 грн. державного мита та 207,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-2»(ідентифікаційний код: 23377061, адреса: 03146, м. Київ, Святошинський район, вул. Якуба Коласа, будинок, 6-Д, р/р 26005301290550 в Ленінградському відділенні «ПІБ»м. Київ, МФО 322108 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код: 03327664, адреса: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, будинок, 1-А, р/р 26004001028917 в ЦВ ПАТ «КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670) грошові кошти: основного боргу 69906,79 грн. (шістдесят девять тисяч девятсот шість гривень 79 копійок), пені - 2123,60 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні 60 копійок), втрат від інфляції 12346,00 грн. (дванадцять тисяч триста сорок шість гривень 00 копійок), 3% річних 2939,16 грн. (дві тисячі девятсот тридцять девять гривень 16 копійок) та судові витрати: державного мита 873,15 грн. (вісімсот сімдесят три гривні 15 копійок) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 207,68 грн. (двісті сім гривень 68 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 10.05.2011р.