Рішення № 15154557, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/26414.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал"

до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: Приватне підприємство “Вальдес”

про стягнення 4042 617,46 грн.

За позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору: Приватного підприємства “Вальдес”

до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 2341 617,46 грн. - основного боргу та 958185, 97 грн. штрафних санкцій

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявились;

від відповідача1): не зявились;

від відповідача2): ОСОБА_1 - довіреність №1142 від 13.10.2010;

від 3-ї особи: ОСОБА_2- довіреність б/н від 03.11.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення 4042 617,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № 02-ІВ/Кі від 06.04.2009, укладеного між Приватним підприємством “Вальдес” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал" (далі-Позивач), ПП “Вальдес” відступило позивачу право вимоги на заборгованість, яка виникла у Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ПП “Вальдес” за поставлений та переданий у власність останньому товар по Договору поставки № 58 від 06.06.2008, в сумі 4042 617,46 грн.

З цих підстав позивач, просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 4042 617,46 грн. основного боргу, 25 000, 00 грн. - державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 16.04.2009 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

В процесі розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. В судовому засіданні 11.06.2009, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів 4042 617,46 грн. - основного боргу, 459 042,11 грн.- інфляційних втрат, 72 556,63 грн. 3% річних, 365 142, 16 грн. пені, 25 000, 00 грн. - державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність та необгрутнованість позовних вимог.

Відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, на неправомірність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач-2 не є учасником даних договірних відносин й не має жодних зобовязань перед позивачем. Також представником відповідача-2 у судовому засіданні 21.05.2011 було подано клопотання про визнання неналежним відповідача-2, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалися перерви у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України.

До загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва 07.09.2009 надійшла заява про залучення Приватного підприємства “Вальдес” третьою особою з самостійними вимогами про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства" Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2341 617,46 грн. - основного боргу та 958185, 97 грн. штрафних санкцій.

07.09.2009р. відповідач-1 заявив клопотання в порядку ст. 79 ГПК України про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 19/183, яка розглядається Господарським судом Полтавської області за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал" та Приватного підприємства "Вальдес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 02-ІВ/Кі від 06.04.2009.

Ухвалою від 07.09.2009 зупинено провадження у справі № 7/264 до закінчення розгляду справи № 19/183 Господарським судом Полтавської області.

10.01.2011 позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі, у звязку із усуненням обставин, що зумовили зупинення її розгляду, на підтвердження чого надав суду рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.10 по справі № 19/183, яким у позові про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02-ІВ/Кі від 06.04.2009 відмовлено, дане рішення залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду № 19/183 від 23.11.2010.

Ухвалою суду від 17.01.2011 заяву позивача задоволено, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

14.02.2011 представник відповідача-2 через канцелярію суду подав клопотання про зміну підсудності, у задоволенні якого судом було відмовлено у звязку з його необгрунтованістю. Представник відповідача-1 у судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у частині стягнення заборгованості у розмірі 3 900 000, 00 грн. у звязку з її сплатою, на підтвердження чого надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень.

Ухвалою від 14.02.2011 прийнято позовну заяву Приватного підприємства “Вальдес” як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору для сумісного розгляду у справі № 7/264 та залучено Приватне підприємство “Вальдес” до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Представник третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у судовому засіданні 14.03.2011 заявив про відмову від позову.

Представник позивача та представник відповідача-1 в судове засідання 14.03.2011 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 між Приватним підприємством “Вальдес”(далі ПП “Вальдес”, Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Інтергал”(далі-Позивач) було укладено Договір № 04-ІВ/Кі про відступлення права вимоги (надалі за текстом Договір цесії), відповідно до умов якого Третя особа відступила, а Позивач набув право вимоги, належне ПП “Вальдес” згідно з Договором поставки № 58 від 06.06.2008, укладеним між ПП “Вальдес” та Дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі Відповідач-1) виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом права вимоги, яка відступається являється заборгованість Відповідача-1 перед Третьою особою за поставлений та переданий у його власність Третьою особою бітум нафтовий дорожній по основному договору (Договору поставки № 58 від 06.06.2008) в сумі 4 042 617,46 грн., а також суми штрафних санкцій, інших видів відповідальності відповідача-1, збитків, завданих неналежним виконанням та невиконанням умов Договору поставки № 58.

До матеріалів справи долучено копію постанови Харківського апеляційного господарського суду № 19/183 від 23.11.2010, якою залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.10 по справі № 19/183, яким у позові про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №02-ІВ/Кі від 06.04.2009 відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, положення Договору цесії є чинними та підлягають застосуванню у регулюванні відносин між сторонами та третьою особою.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 58 від 06 червня 2008 року, відповідач-1 отримав в червні-серпні 2008р. у власність товар на загальну суму 7712617,46 грн. з ПДВ., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, податковими накладними (копії залучено до матеріалів справи).

Відповідач частково оплатив постачальнику поставлений товар, чим заборгував останньому станом на момент подання позову 4042 617,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобовязання, що виникають між субєктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

За своєю правовою природою укладений між Третьою особою та Відповідачем-1 договір № 58 від 06.06.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідач-1 сплатив позивачу заборгованість в розмірі 3 900 000,00 грн., в зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 900 000,00 грн. підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 142 617, 46 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів 459 042,11 грн.- інфляційних втрат та 72 556,63 грн. 3% річних, (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач припустився прострочення оплати за товар, а тому позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 365 142,16 грн.

Нарахована позивачем пеня у розмірі 365 142,16 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наведеного нижче:

- частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком;

- відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;

-пеня, згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є одним із видів неустойки.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами не була укладена письмова угода відносно забезпечення виконання зобовязання, Договором поставки № 58 від 06.06.2008р. не передбачено стягнення пені та штрафу з покупця за прострочення виконання зобовязання, а застосування законодавства яке наводить позивач, як підставу для стягнення пені не є вірним, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами Договору поставки не передбачено солідарної відповідальності ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за невиконання або неналежне виконання ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" своїх зобовязань.

Згідно довідки ЄДРПОУ від 04.06.2009 (копія в матеріалах справи) ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є окремою юридичною особою, що самостійно здійснює господарську діяльність у межах, визначених Статутом та законодавством, та у відповідності з останнім несе відповідальність за невиконання власних зобовязань.

Згідно з п. 3.5 статті 3 Статуту ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" несе відповідальність за своїми зобовязаннями згідно з чинним законодавством. ВАТ "ДАК “Автомобільні дороги України" не відповідає за зобовязаннями ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", так само як і ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" не відповідає за зобовязаннями ВАТ "ДАК “Автомобільні дороги України".

ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових прав і нести обовязки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському суді (п. 3.6 статті 3 Статуту ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України").

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

З огляду на викладене, ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", хоча воно і є засновником ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", однак воно не відповідає за зобовязаннями останнього, крім випадків, якщо банкрутство ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК “Автомобільні дороги України" викликане неправомірними діями ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як то передбачено змістом 3.5 статті 3 Статуту ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах до відповідача-2.

14.03.2011 представник третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у судовому засіданні заявив про відмову від позову. У відповідності до вимог ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, провадження у справі за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства" Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2341 617,46 грн. - основного боргу та 958185, 97 грн. штрафних санкцій підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал" задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, Ленінський р-н, вул. Полтавська, 38, код ЄДРПОУ 32039992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Інтергал" (79026, м. Львів, Франківський р-н, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 31215780) -142 617 (сто сорок дві тисячі шістсот сімнадцять) грн. 46 коп. боргу, 459 042 (чотириста пятдесят дев'ять тисяч сорок дві) грн. 11 коп.- інфляційних втрат, 72 556 (сімдесят дві тисячі пятсот пятдесят шість) грн. 63 коп. 3% річних, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК “Автомобільні дороги України" 3 900 000,00 грн. заборгованості на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Припинити провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Вальдес" про стягнення солідарно з Дочірнього підприємства" Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2341 617,46 грн. - основного боргу та 958185, 97 грн. штрафних санкцій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко