Рішення № 15154498, 12.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2011 р.Справа № 16/5007/48/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 03.06.10р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (с.Іванківці Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 21932,22 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 21932,22 грн., з яких 16383,15 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 083/16 від 05.05.10р., 499,40 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1057,86 грн. пені, 1736,00 грн. збитків та 2255,81 грн. 32% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством компанії "Райз" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" укладено договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 083/16 та додаток до нього № ЗП-10016 -00229 від 07.05.10р.(а.с.12 -18).

Відповідно до пп.1.1 договору, в терміни визначені договором, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з пп.2.1 договору, вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Сторони встановили ціну договору в гривнях, а також визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до пп.2.3 договору, покупець проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок постачальника.

Підпунктом 2.4 договору передбачено, що термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатках до договору.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар: ячмінь пивоварний Ебсон у кількості 14,0 т. на загальну суму 21700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00389 від 14.05.10р. на суму 21700,00 грн. (а.с.19).

Згідно даних позивача, відповідач за вказаний товар розрахувався з позивачем частково, на суму 11840,85 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-32).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16383,15 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу, актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.04.11р. та довідкою позивача від 26.04.11р. (а.с.4,30,33).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп.2.5 договору, товар отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки.

Згідно з пп.2.6 договору, строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Відповідно до пп.2.7 договору сторони погодили, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5 -го числа кожного наступного місяця (починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару). Оплата покупцем нарахованих відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно до 20-го числа кожного наступного місяця, якщо інше не передбачено додатками до договору.

Відповідно до пп.3.5 договору, відповідач, як покупець, зобов'язався провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та строків, встановлених договором. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пп.7.3 договору, відповідач, як покупець, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків нарахованих за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно з пп.7.4 договору, покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановили розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штрафу).

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав та законних інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Згідно ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегіть визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до п.4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пп.7.5 договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та оплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми.

Відповідно до пп.9.7.1 договору, відповідач погодився, що позивач має право в односторонньому порядку надати (надіслати) йому уточнені документи на товар, в тому числі письмовий розрахунок - повідомлення на дооцінку товару.

Такий розрахунок - повідомлення на дооцінку товару від 20.12.10р на суму 6524,00 грн. направлено позивачем відповідачу 22.12.10р. (а.с.20,21).

Згідно з пп.9.7.2 договору, всі платежі, відсотки за весь період користування товарним кредитом, відсотки за весь період неправомірного користування коштами, неустойка, штраф, пеня, збитки та будь - які інші суми за договором підлягають сплаті покупцем на користь постачальника без урахування знижки до вартості (ціни) товару.

Згідно розрахунку позивача розмір процентів за користування товарним кредитом, пені, збитків та 32% річних становить, відповідно, 499,40 грн., 1057,86 грн., 1736,00 грн., 2255,81 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, при цьому позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 16383,15 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 083/16 від 05.05.10р., 499,40 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1057,86 грн. пені, 1736,00 грн. збитків, 2255,81 грн. 32% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Іванківці Житомирського району Житомирської області, вул.Миру 31, ідентифікаційний код 30756715:

- на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз", 03680, м.Київ, вул.Заболотного 152, ідентифікаційний код 13980201 - 16383,15 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 083/16 від 05.05.10р., 499,40 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1057,86 грн. пені, 1736,00 грн. збитків, 2255,81 грн. 32% річних, 219,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 12.05.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).