Постанова № 15153687, 03.06.2009, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2-а-131/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2009 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ПАЛАМАРЧУК В.І.

при секретарі ГОРИСЛАВЕЦЬ Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що він народився в ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року (далі - Закон) він є дитиною війни та згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 р. позивачу повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобовязаний був здійснювати виплату належної позивачу допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.

З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи Рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 p., зокрема в п. 5.4 якого було встановлено, що «законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавсті, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони».

Керуючись вищезазначеними рішеннями конституційного Суду України та чинним законодавством України, позивачем 24.04.2009 р. було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної йому, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату.

Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачу у його гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві.

Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті З Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, просить:

визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною;

зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.

В судове засідання сторони не зявилися, направили заяви, в яких просять проводити розгляд справи у письмовому провадженні на основі наявних у справі матеріалів, за їх відсутності, позивач позов підтримує, відповідач позов не визнає повністю.

Відповідач направив заперечення, в яких вказав, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки дане підвищення виплачується з Державного бюджету, то управління в своїх діях керувалось у відповідності до Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені законами про бюджет визнано неконституційними, але відповідні зміни в Закони України та інші законодавчі акти, що стосуються даного питання не було винесено та не упорядковано у відповідність до згаданих рішень Конституційного Суду України. Оскільки Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Законами України, постановами Кабінету Міністрів та іншими законодавчими актами, то до внесення відповідних змін не може погодитися з вимогами позивача.

Відповідно до п.3 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належить прийняття законів та відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 17- рп/2002 року від 17.10.2002 року розяснено, що Верховна Рада України приймає та змінює Закони України.

Відповідно до п. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина.

Крім того, позивач заявляє вимоги у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України та виставляє вимоги щодо нарахування щомісячної допомоги за 2006 - 2008 роки, ст. 99 згаданого кодексу визначено строк звернення до адміністративного суду - рік, а відповідно до ч. 1 ст. 100 кодексу, - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Отже, на підставі викладеного Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі не визнає вимоги ОСОБА_1, в звязку з пропущенням строку звернення до суду та неоднозначність трактування законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (а.с. 8). Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, Управління Пенсійного Фонду України у Згурівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року та по даний час -31 травня 2009 року - оскільки в 2009 році державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом № 2195 не були обмежені або скасовані нормативно-правовими актами. Але всупереч зазначеному, відповідач, зазначеної соціальної допомоги у 2007 році взагалі не виплачував, а в 2008 році та по даний час - виплачує не в повному обсязі.

Місячна державна соціальна допомога (надбавка) відповідно до ст. 6 Закону № 2195 повинна розраховуватися на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений саме ч. 1. ст. 28 Закону № 1058), оскільки, за чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими вказаною статтею Закону № 1058, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір, немає, і тому посилання відповідача у своїй відмові на ч.3 ст. 28 Закону № 1058, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та його права на отримання щомісячної соціальної допомоги (надбавки) до пенсії, встановленої ст. 6 Закону № 2195.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону № 489, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на

2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380, 00грн.; з 01 квітня - 406, 00грн.; з 01 жовтня - 411, 00грн.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Закону № 489 встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону № 1058, з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п»ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно, розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік - 410, 06грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року-415, 11грн.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону № 107, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на

2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 470, 00грн.; з 01 квітня - 481, 00грн.; з 01 липня -482, 00грн.; з 01 жовтня-498, 00грн.

Згідно із ст. 54 Закону № 835, визначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто для осіб, які втратили працездатність розмір прожиткового мінімуму встановлений у розмірі 498 гривень.

Та оскільки позивачу відповідачем виплачується дана соціальна допомога як надбавка у розмірі, що становить 10 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по даний час, тому йому відповідачем повинно бути нараховано та виплачено з 22 травня 2008 року по даний час суму щомісячної державної соціальної допомоги (надбавки) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за мінусом виплаченої надбавки до пенсії.

Ненарахована та невиплачена сума підвищення за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року складає 1924, 13(одна тисяча дев"ятсот двадцять чотири)гривні 13 коп. (710, 90грн.+1072, 84грн.+747, 00грн.-606, 61грн.)

За 2007 рік 710, 90грн.:

-за період з 09 липня по 31 липня 2007 року- 91.26грн. (410, 06грн.х30 %.:31д. х 23д.) -за період з 01 серпня по 30 вересня 2007 року - 246, 04грн. (410, 06грн.х30 % х 02міс. ) -за період з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року-373, 60грн. (415, 11грн. х 30 %.х 03міс. )

За 2008 рік 1072, 84грн.:

-за період з 22 травня по 31 травня 2008 року - 46, 54грн. (481, 00грн.х30 %: 31д. х Юд.) -за період з 01 червня по 30 червня 2008 року - 144, 30грн. (481, 00грн.х30 %); -за період з 01 липня по 30 вересня 2008 року - 433, 80грн. (482, 00грн. х 30 % х 03міс); -за період з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року- 448, 20грн. (498, 00грн. х 30 %. х 03міс. )

За 2009 рік 747, 00грн.:

-за період з 01 січня по 31 травня 2009 року - 747, 00грн. (498, 00грн. х 30 % х 05міс. )

Фактично відповідач виплатив позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року

606, 61грн. (35 7, 61грн. +249, 00грн.)

За 2008 рік 357.61грн.:

-за період з 22 травня по 30 червня 2008 року-63, 61грн. ((48, 10грн.:31д. х 10д.) + 48, 10грн.) -за період з 01 липня по 30 вересня 2008 року - 144, 60грн. (48, 20грн. х 03міс. ) -за реріод з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року - 149, 40грн.(49, 80грн. х 03міс. )

За 2009 рік 249.00грн:

-за період з 01 січня по 31 травня 2009 року - 249, 00грн. (49, 80грн. х 05 міс. )

Також суд вважає поважними підстави пропуску строків позовної давності позивачем, який подав позовну заяву, обчислюючи строк позовної давності з моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів. При цьому суд зауважує, що позивач мешкає у сільській місцевості, є особою похилого віку, тому цілком імовірним є те, що про порушення своїх прав, а також рішення Конституційного Суду України йому стало відомо протягом тривалого часу з моменту його прийняття.

Тому суд вважає за необхідне зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням вищенаведених розмірів за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року.

Керуючись частиною 2 статті 3, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 8, 22, 55, 95 Конституції України, статтями 6, 17, 18, 19, 99, 100, 104 - 108, 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У ЗГУРІВСЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, так як пропущений з поважних причин.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18 листопада 2004 року, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року, протиправною.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області, ідентифікаційний код 20622465, здійснити - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20(двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.